19.4. Скасування судового наказу

Законом не передбачено можливості оскарження судового наказу в апе­ляційному та касаційному порядку. Судовий наказ може бути переглянутий у зв'язку з нововиявленими обставинами (ст. 361 ЦПК України).

Процедура його скасування значно спрощена. Боржникові досить вис­ловити лише свою незгоду із судовим наказом, його доводи при цьому зна­чення для суду не мають, оскільки в результаті скасування судового наказу стягувач вправі звернутися до суду з позовом із тотожною вимогою, тоді справу і вирішуватимуть по суті з ухваленням судового рішення.

Скасування судового наказу є факультативною частиною наказного провадження, оскільки така необхідність виникає не завжди.

Заперечення боржника можуть стосуватися підстав видачі наказу, по­рядку його виконання або мати форму простого заперечення. Уже сама наявність заяви про скасування судового наказу свідчить про незгоду борж­ника з цим наказом, а отже, - про наявність спору.

Слід зазначити, що ідея подання боржником обґрунтованої заяви про скасування судового наказу має широку підтримку і серед учених-проце- суалістів, і серед практиків. Так, на думку Д. Луспеника, слід змінити редакцію ст. 106 ЦПК України, оскільки, за чинною редакцією, виданий судовий наказ скасовує суддя незалежно від обґрунтованості заяви борж­ника. А це неправильно, тому що в такий спосіб більшість із них зловжива­ють своїм правом і за відсутності доказів спірності суми відтягують захист порушеного права. Отож слід внести зміни щодо того, що заява боржника про скасування судового наказу має бути мотивована. У разі відмови судді скасувати судовий наказ порушень прав боржника не буде, оскільки він зможе цю ухвалу суду оскаржити в апеляційному порядкуй В. Бобрик також зазначає, що судовий наказ підлягає скасуванню лише в тому разі, коли боржник, заперечуючи проти вимоги заявника, підтвердить спірність свого обов'язку відповідними доказами. В іншому випадку суд не повинен скасовувати судового наказуй.

Процесуальне законодавство встановлює письмову форму подачі заяви боржника про скасування судового наказу. Заяву про скасування судового наказу потрібно подавати через канцелярію суду.

Подану протягом десяти днів від дня отримання боржником копії су­дового наказу заяву про скасування судового наказу розглядає суд упро-

' Див.: Луспеник, Д. Д. Спірні иитаїпія судової практики щодо розгляду судами заяв у порядку наказного провадження [Електронний ресурс] // www. yurpayintel.com.ua.

^ Див.: Цивільне процесуальне право України : навч. носіб. / за заг. ред. С. С. Бичкової. - К. : Атіка, 2006. - С. 274.

довж п'яти днів від дня її надходження без судового розгляду і виклику сторін.

Скасування судового наказу оформляється ухвалою суду, копії якої надсилаються стягувачеві та боржникові не пізніше трьох днів після її постановленпя.

В ухвалі про скасування судового наказу роз'яснюється, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в порядку позовного проваджен­ня з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову. При цьому у разі пред'явлення позову стягувачем до боржника, сплачена ним сума судового збору за подання заяви про видачу судового наказу зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.

Виходячи із положень ст. 106 ЦПК України, ухвала про скасування судового наказу оскарженню не підлягає. Проте слід вказати на певну колізію норм ЦПК України. Так, у п. 1 ч. 1 ст. 293 ЦПК України перед­бачено право на оскарження ухвали суду першої інстанції щодо відмови у приіінятті заяви про видачу судового наказу або у скасуванні судового наказу. Сполучник «або» вказує па те, що може бути оскаржена ухвала суду першої інстанції стосовно відмови у скасуванні судового наказу (це наво­дить на думку, що суд має право відмовити у скасуванні судового наказу, хоча таке повноваження суду не передбачено ч. 1 ст. 106 ЦПК України). Водночас, враховуючи завдання, мету та значення інституту наказного провадження у цивільному судочинстві, позиція законодавця, викладена у ст. 106 ЦПК України, видається більш правильною. Що стосується відсут­ності у стягувача права на апеляційне оскарження ухвали про скасування судового наказу, то навряд чи в цьому є обмеження певного процесуального права стягувача, оскільки він, як заінтересована особа, може звернутися для вирішення тотожної вимоги в позовному провадженні з дотриманням загальних правил щодо пред'явлення позову.

Заява боржника про скасування судового наказу, подана після закін­чення десятиденного строку, встановленого ч. 2 ст. 104 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку подання цієї заяви.

Якщо боржник протягом десяти днів від моменту отримання копії су­дового наказу не подасть заяви про скасування судового наказу, то за три дні після закінчення цього десятиденного строку судовий наказ набирає законної сили.

Судовий наказ, що набрав законної сили, суд видає стягувачеві. При цьому обов'язковим є дотримання певних, встановлених законом вимог. Якщо від боржника протягом трьох днів після закінчення строку на подан­ня заяви про скасування судового наказу (10 днів від дня отримання копії судового наказу) не надійшла відповідна заява, суд перевіряє, чи боржник отримав копію судового наказу, тобто встановлює, чи надійшла до суду

розписка про одержання копії судового наказу боржником із поміткою про дату її вручення. Якщо у справі є відповідні дані, суд видає судовий наказ стягувачеві для пред'явлення до виконання.

Судовий наказ, як й інші судові акти, що набрали законної сили, від­повідно до ст. 14 ЦПК є обов'язковим для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та фізичних осіб і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, передбачених міжнародними дого­ворами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до п. 1 ст. 21 Закону України «Про виконавче проваджен­ня», виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені протягом трьох років. Трирічний строк, протягом якого судовий наказ може бути пред'явлений до виконання до державної виконавчої служби, починає спливати з наступного дня після набрання судовим наказом за­конної сили.

Враховуючи положення законодавства про виконавче провадження, у якому закладена необхідність особистого звернення стягувача до органів державної виконавчої служби за примусовим виконанням, не замінюючи при цьому волевиявлення стягувача та з дотриманням судом правил звернення судового наказу до виконання (яке полягає лише у видачі судового наказу), суд не уповноважений ні з власної ініціативи, ні навіть за клопотанням стягувача (у наказному провадженні) надсилати судовий наказ до відділу державної виконавчої служби за місцем виконання. Тому державний вико­навець у разі надходження виконавчого документа безпосередньо із суду повинен відмовити у відкритті виконавчого провадження на підставі п. З ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стягувач особистого має звернутися із заявою про виконання судового наказу.

Завдання для самоконтролю

1. Зробіть порівняльний аналіз наказного ироваджешія та інших видів проваджень у цивільному судочинстві.

2. Назвіть вимоги, які можуть бути предметом розгляду у наказному провадженні.

3. Розкажіть про порядок звернення із заявою про видачу судового наказу.

4. Прийняття заяви про видачу судового наказу.

5. Порядок видачі судового наказу.

6. Особливості скасування судового наказу.

7. Звернення судового наказу до виконання.

Розділ 20