17.5, Ухвала суду як вид судового рішення

Судове рішення, яке не вирішує по суті справи, називається ухвалою. Вона постановляється в установленому законом порядку з питань, які виникають під провадження у цивільній справі. Ухвала може бути поста­новлена на будь-якій стадії цивільного судочинства. Якщо рішення суду є єдиним судовим актом захисту порушеного, невизнаного права, свободи

чи інтересу, то ухвали суду є досить різноманітні, а їх кількість залелсить від конкретних обставин справи. Кожну ухвалу постановляють на підставі застосування норм і матеріального, і процесуального права.

Ч. 2 ст. 208 ЦПК України містить перелік процесуальних питань, які вирішуються шляхом постановлений ухвали. Проте і в інших його статтях іде мова про питання, які суд вирішує через постановлення ухвали. Цими судовими актами може бути врегульовано питання, прямо не зазначені у законі. Так:

- ухвали з питань руху цивільної справи постановляють із приводу відкриття провадження у справі, проведення підготовчих дій для судового розгляду, відкладення розгляду справи тощо;

- ухвали, якими завершується розгляд цивільної справи без ухвалення рішення суду, стосуються закриття провадження у справі та про залишення заяви без розгляду. Ухвали, якими закривається провадження у справі, за юридичною силою рівнозначні рішенню суду, оскільки перешкоджають відкриттю тотожних справ;

- ухвали за формою викладу бувають письмовими та усними.

Ухвала, яку постановляють у нарадчій кімнаті, оформляється як окре­мий процесуальний документ за правилами, встановленими у ст. 210 ЦПК України. Така ухвала має складатися із чотирьох частин: вступної, описової, мотивувальної та резолютивної.

У вступній частині зазначають: 1) час і місце її постановлення; 2) пріз­вище та ініціали судді (суддів, якщо розгляд колегіальний); 3) прізвище та ініціали секретаря судового засідання; 4) імена (найменування) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; 5) предмет позовних вимог.

В описовій частині зазначають суть питання, що вирішується ухвалою.

Мотивувальна частина має містити виклад мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

У резолютивній частині зазначають висновок суду з приводу питання, яке вирішував суд, а також строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Ухвали, які постановляє суд усно у ході судового розгляду, не виходячи до нарадчої кімнати, фіксують у журналі судового засідання (наприклад, ухвала про вирішення питань щодо порядку дослідження доказів). Ухвала, яку постановляє суд, не виходячи до нарадчої кімнати, має містити мотиву­вальну та резолютивну частини, оскільки така ухвала не перешкоджає руху цивільної справи. Журнальної ухвали суддя (склад суду) не підписує.

Якщо ухвала має силу виконавчого документа і підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень, таку ухвалу оформлюють з урахуванням вимог, встановлених Законом України «Про виконавче провадження»;

- ухвали можуть постановляти щодо різного кола осіб: складу суду (наприклад, ухвала про задоволення заяви про відвід судді); осіб, які

беруть участь у справі (наприклад, ухвала про вступ правонаступника сто- рони-позивача у справу); інших учасників цивільного процесу (наприклад, ухвала про притягнення свідка до відповідальності за відмову від давання показань із непередбачених законом підстав);

- за способом оскарження ухвали поділяють на такі, що можуть оскар­жуватись окремо від рішення суду, і такі, що не можуть бути оскаржені окремо від рішення суду. Перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, передбачено у ст. 293 ЦПК України. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, належать до апеляційної скарги на рішення суду.

У цивільній процесуальній літературі є інші варіанти класифікації ух­вал. Так, за змістом виділяють підготовчі, присікальні, заключні, окремі ухвали. Підготовчі - це ухвали про призначення експертизи, залучення у справі заінтересованих осіб, витребування доказів тощо. Об'єднує всі ці ухва­ли єдина мета - створити умови для захисту права у першому ж судовому засіданні. Присікальні ухвали перешкоджають відкриттю провадження у справі або подальшому руху справи. До них належать ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, про залишення заяви без руху, про по­вернення заяви тощо. Заключними ухвалами завершується провадження у справі, але не у зв'язку з відсутністю у позивача (заявника) права на звернення до суду чи порушення ним порядку звернення, а у зв'язку з во­левиявленням сторін. До них належить ухвала про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову, про закриття провадження у справі у зв'язку з укладенням мирової угоди'.

Ухвали суд проголошує негайно після їх постановлення.

Копії ухвал, які можна оскаржити окремо від рішення суду, видають осо­бам, які брали участь у справі, на їхню вимогу не пізніше п'яти днів від дня їх проголошення. Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії ухвали суду надсилають протягом п'яти днів від дня її проголошення рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Ухвала, яка підлягає оскарженню окремо від рішення суду, набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а у разі подання апеляційної скарги, якщо Гі не скасовано, після розгляду справи апеляцій­ним судом. Ухвала, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, набирає законної сили негайно після її проголошення.

Окрему увагу варто приділити такому виду ухвал як окремі ухва­ли. Окремі ухвали стосуються вирішення питань, які виходять за межі пред'явлених вимог, але пов'язаних із ними, спрямовані на усунення ви­явлених судом у процесі розгляду справи порушень закону.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 211 ЦПК України, суд, виявивши під час

' Граждаїїское процессуальное право : учебішк / іюд общ. ред. проф. Л. В Тумановой. - М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. - С. 344.

розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і скеру­вати її відповідним особам чи органам для вжиття заходів ш;одо усунення цих причин та умов. Найчастіше такі ухвали постановляють на стадії су­дового розгляду на підставі встановлених судом обставин справи окремо від рішення суду. Проте, якщо з урахуванням характеру виявлених фактів є потреба застосувати невідкладні міри до їх усунення (наприклад, зна­ходження малолітньої дитини без догляду, небезпечниіі для життя людей стан будинку тощо), окрему ухвалу можуть постановити і на більш ранній стадії цивільного судочинства. Окремої ухвали не можна постановити після набрання рішенням суду законної сили. Окрему ухвалу постановляють у нарадчій кімнаті і за підписом судді (суддів).

Окрему ухвалу варто постановляє з власної ініціативи, а, отже, особи, які беруть участь у справі, не мають права вимагати від суду постановлення окремих ухвал. Водночас вони мають право звернути увагу суду на наявність обставин, які свідчать про потребу постановити окрему ухвалу.

Окрему ухвалу постановляють у вигляді окремого процесуального до­кумента. Зміст такої ухвали має складатись із чотирьох частин. Вступну частину потрібно формулювати відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 210 ЦПК України. В описовій частині вказують суть справи, яку розглядає суд; у мотивувальній - обставини, які свідчать про порушення закону, порядку в діяльності юридичної особи, інших дій і наводить доказова база на їх підтвердження. У резолютивній частині - висновки суду про необхідність усунення зазначених порушень, вказівка на необхідність у місячний строк з дня надходження окремої ухвали повідомити суд про вжиті заходи, по­передження про відповідальність за невиконання цього обов'язку, а також строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Зі змісту ст. 211 ЦПК України можна зробити висновок, що текст окремої ухвали суд не оголошує, а лише скеровує відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення причини та умов порушення закону.

Окрему ухвалу можуть оскаржити особи, чиїх інтересів вона стосується, у загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Окрема ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а у разі подання апеляційної скарги, якщо її не скасовано, після розгляду справи апеляційним судом.

ЗаВданання для самоконтролю

1. Назвіть види судових рішень та зазначте їх відмінні ознаки.

2. Схарактеризуйте рішення суду як акт правосуддя.

3. Зміст судового рішення.

4. Викладіть вимоги до рішення суду.

5. Визначте головні ознаки ухвали суду як виду судового рішення.

Розділ 18