17.4, Законна сила рішення суду

Рішення суду у цивільній справі - це акт, який владно підтверджує наявність або відсутність певного правовідношення, його конкретний зміст, і, отже, спірне правовідношення стає безспірним та підлягає виконанню.

Законна сила рішення суду є його правовою дією, яка полягає у тому, що наявність чи відсутність прав та обов'язків встановлюється остаточно. Встановлені рішенням суду права підлягають безперешкодному здійсненню на вимогу заінтересованих осіб.

' Кравчук, В. М., Угриновська, О. І. Науково-іірактичиий коментар Цивільного процесуального кодексу України / В. М. Кравчук, О. І. Угриновська. - К. : Істина, 2006. - С. 605.

У процесуальній літературі під законною силою рішення суду розуміють: кваліфікацію його як формальної істини, яка виключає можливість судо­вого спору за предметом, щодо якого ухвалено рішення; силу, закладе­ну у рішенні, внаслідок якої предмет, один раз уже вирішений, не може підлягати новому розгляду; такі характеристики рішення, як незмінність, обов'язковість, виключність, істинність та виконавчість.

Комітет Міністрів Ради Європи у своїх Рекомендаціях державам-членам РЄ наголошує на потребі створити у судовому процесі можливість виносити судове рішення на заключному засіданні суду або у максимально короткі строки після його закінчення.'

Керуючись прршципом безперервності судового розгляду, ЦПК України зобов'язує суд ухвалювати рішення негайно після закінчення судового розгляду (ч. 1 ст. 209 ЦПК України). У виняткових випадках, залежно від складності справи, відповідно до ч. З ст. 209 ЦПК України, складання повного рішення може бути відкладено на строк не більше, ніж п'ять днів від дня закінчення розгляду справи, але вступну і резолютивну частини суд має проголосити у тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд спра­ви. Крім цього, суд зобов'язаний призначити день для ознайомлення осіб, які беруть участь у справі, з повністю викладеним рішенням. Проголошені вступну та резолютивну частини рішення має підписати весь склад суду і приєднати до справи. Цей п'ятиденний строк є процесуальним службовим строком, його перебіг починається наступного дня після проголошення у судовому засіданні вступної та резолютивної частин.

Проте ця ситуація викликає запитання щодо початку перебігу строків на апеляційне оскарження рішення суду. Припустимо, вступна та резолютивна частини рішення суду були проголошені у судовому засіданні 5.05.2008. Повністю рішення суду викладено, оформлено та надано для ознайомлен­ня особам, які беруть участь у справі, 9.05.2008р. То коли ж починається перебіг строку на оскарження цього рішення - 5.05.2008р. чи 9.05.2008? Цивільне процесуальне законодавство України об'єктом апеляційного ос­карження називає рішення суду, момент проголошення якого означає за­вершення розгляду і вирішення справи. Натомість судовий акт є рішенням суду, якщо його форма і зміст відповідають вимогам, передбаченим у ЦПК України. Виходячи із положень ст. 215 ЦПК України, будь-яке рішення суду, у цивільній справі є таким за умови, що його оформлено у письмовій формі, а його зміст складається із чотирьох частин: вступної, описової, мотивувальної та резолютивної. Тому, вважаємо, що строк на оскарження рішення суду в апеляційному порядку мають обчислювати з наступного дня після оформлення рішення у повному обсязі.

' Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи від 28 лютого 1984 року № R (84) 5 «Комітет міністрів - державам-членам щодо арииципів цивільного судочинства, спрямованих на удосконалення судової системи».

Водночас рішення суду після його проголошення, зокрема лише вступної та резолютивної частин, уже наділене обов'язковістю та незмінністю, а у випадках негайного виконання - і виконавчістю.

Законна сила судового рішення - це властивість судового акту, відповід­но до якого рішення набуває обов'язковості, виключності, преюдиційності, незаперечності, виконавчості після закінчення строків на оскарження.

Важливим є визначення моменту набрання рішенням суду законної сили. Ч. 1 ст. 223 ЦПК України встановлює, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяви про апеляційне оскарження не було подано. Якщо подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційної скарги не подано протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Як уже зазначалося, законна сила рішення виявляється у ряді правових характеристик.

Першою є обов'язковість. Під обов'язковістю рішення суду розуміють розповсюдження вимог, вміщених у ньому, на визначене коло осіб (органів) і правовідносин. Рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Якщо справу розглянуто за заявою органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтере­си, рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для особи, в інтересах якої розпочато справу.

Обов'язковість означає, що ніхто не вправі змінити чи скасувати рішен­ня суду. Суди, органи управління, посадові особи не вправі приймати рішен­ня, яке суперечило б рішенню суду, що набрало законної сили. Зазначені органи і посадові особи не вправі у своїх діях виходити з припущення, що рішення суду, яке набрало законної сили, є неправильним. Обов'язковість рішення суду, натомість, зумовлена загальнообов'язковістю закону, на підставі якого ухвалено рішення.

Обов'язковість рішення суду означає, що всі органи та особи мають здійснювати конкретні дії з оформлення і реєстрації прав, встановлених рішенням суду, яке набрало законної сили. Всі державні органи, посадові особи та окремі фізичні особи мають сприяти виконанню рішення суду, виконувати вимоги державного виконавця. Обов'язковість рішення суду має значення для всіх осіб, зокрема державних органів та окремих фізичних осіб, дії яких визначено правами, підтвердженими рішенням суду стосовно інших осіб. Невиконання рішення суду, а також інший вияв неповаги до суду має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом.

Ознака виключності забезпечує встановлення меж законної сили рі­шення суду. Дії законної сили рішення суду не є безмежними. Воно має і суб'єктивні, і об'єктивні межі. Суб'єктивні межі законної сили рішення суду стосуються кола осіб, а об'єктивні - об'єму правових спорів. Законна сила рішення суду поширюється на осіб, які брали участь у справі, та не поширюється на осіб, які не брали участі у справі. Об'єктивна межа законної сили рішення суду означає, що вона не поширюється на факти та правовід­носини, які не були предметом розгляду у суді. Проте варто пам'ятати, що, відповідно до ч. З ст. 61 ЦПК України, обставин, встановлені судовим рі­шенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказують під час розгляду інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Під виключністю рішення суду треба розуміти недопустимість (виклю­чення можливості) відкриття провадження, розгляду і вирішення судом справи за вдруге пред'явленою вимогою, яка тотожна з первісною, спір з якої вирішено рішенням суду, яке набрало законної сили. Це пов'язано з тим, що не можна два рази розглядати одну справу: потрібно забезпечити стійкість рішення суду, його стабільність, визначеність встановлених у ньому прав та обов'язків.

Проте, якщо після набрання рішенням законної сили зміняться обста­вини чи виникнуть нові факти, заінтересована особа має право пред'явити нову вимогу до суду. Так, згідно із ч. 4 ст. 223 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яке присуджує періодичні платежі з відповідача, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право через пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Преюдиційність рішення суду встановлює правило про те, що після набрання рішенням суду законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти чи правовідносини. Висновки суду про правовідносини і юри­дичні факти в одному рішенні мають преюдиційне значення для рішення в іншій справі лише стосовно осіб, щодо яких ці висновки зроблено і які брали участь у раніше розглядуваній справі. Так, визнання особи батьком дитини в одному процесі перешкоджає оспорюванню ним батьківства в іншому процесі, наприклад у справі про стягнення з нього аліментів.

Факти і правовідносини, встановлені рішенням суду, яке набрало закон­ної сили, обов'язкові для всіх інших юрисдикційних органів, що вирішують спори з тими самими учасниками у справі.

Від моменту набрання рішенням суду законної сили воно не може бути оскаржено і стає незаперечним. Ознака незаперечності надає рішен­ню суду стабільність, яка забезпечує стійкість правових відносин. Якщо

заінтересовані особи не звернулися з апеляційною скаргою на ухвалене рішення у встановлений для цього строк, воно набирає законної сили, і в результаті втрачається можливість його оскарження. Рішення суду, яке набрало законної сили, можна переглянути лише у зв'язку з винятковими або нововиявленими обставинами.

Виконавчість є також важливою властивістю законної сили рішення суду. Вона означає можливість примусової реалізації рішення суду. Рішення суду підлягає виконанню після набрання ним законної сили, крім випадків негайного виконання.

Властивість виконавчості притаманна рішенням у позовах про при­судження. Так, якщо задоволено позов про присудження, то позивач має право вимагати примусового виконання рішення суду. Рішення у позовах про визнання не є підставою для видачі виконавчого листа і не вимагає примусового виконання, але саме рішення у позові про визнання є під­ставою для його виконання. На підставі рішення про визнання може бути пред'явлено позов про присудження, у цьому позові рішення про визнання матиме преюдиційне значення.

Коли рішення суду ухвалено і проголошено у судовому засіданні, особи, які беруть участь у справі, не пізніше п'яти днів від дня проголошення ма­ють право одержати його копію. Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії судового рішення надсилаються упродовж п'яти днів від дня проголошення рішення рекомендованим листом із повідомленням про вручення, у цьому контексті варто наголосити, шо правом на апеляційне оскарження володіють і особи, які не брали участі у справі, якшо суд вирішив питання про їх права та обов'язки. У зв'язку з цим вважаємо за потрібне передбачити обов'язок для суду надсилати копії рішення суду також і цим особам.

Копії судових рішень повторно видають за заявою особи за плату, встановлену законодавством (0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян - пункт «и» ч. 1 ст. З Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»).