22. Реорганізація прокуратури та адвокатури

Велике значення для утвердження нових демократичних принципів судочинства після судової реформи 1864 мала і реорганізація прокуратури

Серйозним змінам статус прокуратури зазнав у період судової реформи 1864 року. Після судової реформи прокуратура звільнилася від функції загального нагляду, її діяльність обмежувалася тільки судовою сферою. Якщо до судової реформи прокурор повинен був виступати в суді «як стягувач покарання і водночас захисник безвинності», то тепер головним його завданням ставав нагляд за дізнанням і слідством і підтримка державного обвинувачення в суді. Нова прокуратура створювалася при судах. Прийнято вважати, що її функції в той період були зведені лише до діяльності, пов'язаної з кримінальним переслідуванням.

Посади прокурора судової палати і його товаришів засновувалися відповідно до судових статутів. Організація прокуратури будувалася на принципах суворої ієрархічності, єдиноначальності і взаємозамінності в процесі. Прокурорський нагляд здійснювався під вищим керівництвом міністра юстиції як генерал-прокурор. Обер-прокурори Сенату і прокурори судових палат безпосередньо підпорядковувалися генерал-прокурору, прокурори окружних судів діяли під керівництвом прокурорів судових палат. Число товаришів прокурора і розподіл їхніх обов'язків залежали від розмірів судового округу. Безумовно, прокурори знаходилися в набагато більшій залежності від уряду і в силу їхнього прямого підпорядкування міністру юстиції, і тому, що на них не поширювався принцип незмінності. Прокуратура ні в перші роки свого існування, ні в майбутньому не була схильна до корупції.

. Судова реформа 1864 року створила абсолютно нову професійну групу, яка виявиться дуже важливою для майбутнього Російської імперії. Пізніше її представниками стануть Керенський і Ленін. Мова йде про присяжних повірених - адвокатів. Органами адвокатського самоврядування стали загальні збори та поради присяжних повірених. Присяжні повірені були об'єднані в присяжну адвокатуру - колегію адвокатів. Присяжні повірені займалися приватною практикою. Крім присяжних повірених та їх помічників існували «другосортні» адвокати - приватні повірені, які не були об'єднані в яку-небудь організацію і існували при судах, що видали їм свідоцтва на ведення судових справ.

Таким чином, судова реформа створила не тільки новий суд, але і нову систему правоохоронних органів, більш того, нове розуміння й уявлення про законність і правосуддя.

23 Столипінська реформа

Столипінська реформа (Столипінська аграрна реформа) — ряд законодавчих актів, спрямованих на перерозподіл селянської земельної площі в Російській Імперії та на підвищення продуктивності сільського господарства.

При розробці реформи П. Столипін виходив з положення, що ліквідація поміщицького землеволодіння призведе до втрати виробників товарного хліба, а з часом знову постане проблема малоземельності. Він пропонував реформувати селянське господарство шляхом руйнування селянської общини і перерозподілу селянських земель на користь заможних селян (куркулів). Куркулі повинні були стати опорою царського режиму і, одночасно, виробниками додаткового товарного хліба.

Столипінська аграрна реформа передбачала:

— руйнування общини, яка відіграла активну роль у виступах селян під час революції, і закріплення у приватну власність за кожним домогосподарем земельної ділянки, яка йому належить;

— надання кредитної допомоги селянам через Селянський земельний банк;

— переселення селян у малоземельні райони Сибіру, Північного Кавказу, Середньої Азії.

В Україні реформи просувались найбільш

У ході реформи значно активізувалась діяльність Селянського земельного банку, який протягом 1906—1916 pp. продав українським селянам 596,4 тис. десятин землі, переважно поміщицької.

Столипінська реформа значно збільшила масштаби переселення на Схід (Сибір, Казахстан, Північний Кавказ, Далекий Схід) з українських земель

Незважаючи на такі успіхи, столипінська реформа не виконала головного свого завдання: вона не створила опори царському режиму, не ліквідувала соціальної напруги на селі, а ще більше її загострила. До конфлікту селянин-поміщик додався конфлікт між заможним і бідним селянином.

Суто економічні наслідки реформи були вражаючими: збільшилось виробництво товарного хліба, місто, за рахунок розорення частини селян, поповнилось дешевою робочою силою, були освоєні нові території на Сході.

Завершити свої реформи П. Столипіну не вдалось. 1 вересня 1911 р. він був застрелений у Києві в оперному театрі. Поховано Столипіна на території Києво-Печерської лаври.