
- •1. Джерела та основні риси права рабовласницьких держав на території України 7 ст. До н.Е. – 4 ст. Н.Е.
- •2. Джерела права Київської Русі 9-14 ст. Ст
- •3. Джерела права Литовсько-Руської держави 14 -16 ст.
- •4 Джерела права Гетьманської України др..Пол. 17-18 ст.
- •5. Джерела права України в складі Російської імперії кінець 19-20 ст..
- •6. Джерела права Східної Галичини, Пн. Буковини і Закарпаття в складі Австро-Угорської держави другої половини 18 – поч.. 20 ст.
- •7. Джерела Магдебурзького права в містах України хіv-XIX
- •8. Джерела права та законодавства Украхнської народної республіки
- •9 Джерела та основні риси права Української держави (Гетьманат Скоропадського)
- •10.Джерела права та зміни в законодавстві директорії унр
- •11. Джерела права та основні риси права зунр
- •12. Джерела права Радянської України 1917-1922
- •13. Джерела права урср в склады срср 1922-1991 рр.
- •14 . Кодифікація права в Україні хviiIст причина та наслідки
- •15.Кодифікація права в Україні в першій половині хіХст ,причина т анаслідки її проведення
- •16. Перша кодифікація радянського законодавства в україні 1922-1929р
- •17. Друга кодифікація Радянського права в Україні 50-80р хХст та наслідки
- •18.Правове забезпечення буржуазно-демократичних реформ 60-70р хіХст в Рос. Імперії
- •19. Джерела та риси права Запорізької Січі
- •20.Законодавство контрреформ
- •21.Надзвичайна юстиція 1906-1907
- •22. Реорганізація прокуратури та адвокатури
- •23 Столипінська реформа
- •24 .Входження Західної України і Північної Буковини до складу урср:
- •Юридичне оформлення приєднання Закарпаття та Кримської області до урср
- •Українське звичаєве право
- •Еволюція Радянського виборного права за Конституціями урср 1919 та 1937 років
- •Джерела права та законодавство України в складі Речі Посполитої хvі — хvііі ст.
- •Нормативні акти церковного права
- •Рецепція Візантійського права в Київській Русі
- •31.Кодифікація права у великому князівстві литовському 2го пол. 15-16 ст.
- •32. Кодифікація загальнодержавного права в рос. Імперії 2ї чверті 19 ст ,її результати та наслідки для україни
- •33. Кодифікація загальнодержавного права в рос. Імперії 2ї пол 19 ст-поч. 20ст ,її результати та наслідки для україни
- •34.Причини та мета реформування системи права та системи законодавства України 1991-1996 рр
- •35. Загальносоюзне законодавство в період великої вітчизняної війни 1941-1945 рр
- •38.Поняття зобов язаннь Київської Русі
- •39.Поняття та види злочину в Київській Русі
- •40.Мета і система покарань в праві Київської Русі. Види покарань
- •41.Основні стадії судового проц.
- •42.Поняття речового права в литовсько-руській державі
- •43. Право зобов’язальне в Литовсько-Руській державі
- •44. Родинне право в Литовсько-Руській державі
- •45. Кримінальне право в Литовсько-Руській державі
- •46. Мета і система покарань в кримінальному праві Литовсько-Руської держави
- •47. Статутне судочинство в Литовсько-Руській державі
- •48. Ковне судочинство в Литовсько-Руській державі
- •49.Поняття та види злочинів в кримінальному праві Гетьманської України
- •50. Мета і сис-ма покарань в кримінальному праві Гетьманської України
- •52. Цивільне право в Україні в складі Російської імперії(хіх – поч. ХХст)
- •53. Кримінальне право в Україні у складі Рос.Імперії.
- •54.Цивільний і кримінальний процес за судовими статутами 1864-1865
- •55. Зміни в кримінальному і адміністративному законодавстві України в складі Російської імперії
- •56. Становлення українського радянського права 1917-1922 рр.
- •57. Право власності та право зобов’язань за Цивільним кодексом усрр 1922 року
- •58. Поняття та види злочинів, мета і система покарань за Кримінальним кодексом 1922 року
- •59. Основні засади судового процесу права за Кримінально-процесуальним кодексом
- •60. Репресивне законодавство срср і урср 30 р. 20 ст.
- •67. Сервітутне право Гетьманщини
- •68. Зобовязальне право Гетьманської України
- •69. Поняття та види злочинів за Кримінальним Кодексом урср 1961 р.
- •70. Поняття права власності та права зобов’язання за Цивільним кодексом 1963 р.
- •71. «Руська правда»
- •72 . Судебник Казиміра
- •73. Устава на волоки 1557 року.
- •74. Статут Великого князівства Литовського 1588 р.
- •75. Жалувана грамота Казиміра
- •76. Люблінська унія
- •77. Ординація Війська запорозького
- •78. Статті б. Хмельницького 1654 р.
- •79. Гетьманські статті 17-18 ст
- •80. Конституція Пилипа Орлика
- •81. Конституція 3 червня 1730
- •82. Інструкція судам 1730
- •83. Процес короткий приказний
- •84. Права, за якими судиться малоросійський народ
- •85. Суд і розправа в правах малоросійських 1750 року.
- •86. Зібрання малоросійських прав 1807 року.
- •87. Звід законів західних губерній 1807 року.
- •88. Звід законів російської імперії редакції 1842 року, його стуктура і зміст
- •89. Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845 р., його стуктура і зміст
- •90. "Загальне положення про селян, що вийшли з кріпосної залежності»
- •92. Основні закони Російської імперії
- •93. Статут про державний устрій, права і вольності унр (Конституція унр) —
- •96. Закон срср «Про судоустрій»
- •98. Адміністративний кодекс усрр 1927 р.
- •99. Деклара́ція про́ держа́вний сувереніте́т Украї́ни —
- •103. «Кримінальне уложення Терезії»
- •104. «Указ Урядовому Сенату про доповнення деяких постанов діючих законів, що стосуються селянського землеволодіння і землекористування» 1906 р.
- •105. Примірні статути сільськогосподарської артілі 1930-1936 рр.
17. Друга кодифікація Радянського права в Україні 50-80р хХст та наслідки
У перші повоєнні роки основи законодавства суттєво не змінилися. В 40—50-х рр. на території України все ще залишалися чинними прийняті раніше республіканські кодекси із застарілими нормами, що вже не відповідали політичним і соціально-економічним умовам. З огляду на це 14 травня 1956 р. Президія Верховної Ради Української РСР прийняла постанову «Про перегляд кодексів законів Української РСР». XX з'їзд КПРС (1956 р.) проголосив курс на демократизацію суспільства й розширення прав союзних республік. грудня 1961 р. Верховна Рада СРСР прийняла «Основи цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік» Загальнодержавна власність СРСР тлумачилася як найвищий вияв цивільної, громадської, соціалістичної, комуністичної власності, що якнайповніше забезпечує інтереси народів СРСР. Приватна власність відкидалася як найбільше зло. Відповідно до постанов партії Цивільний кодекс був покликаний регулювати майнові відносини державної і колгоспно-кооперативної власності, служити зміцненню законності у сфері майнових відносин, а також посиленню охорони прав насамперед соціалістичних організацій, а потім уже гро-.мадян. Більше того, за ст. 5 цивільні права не підлягали охороні, якщо вони здійснювалися з метою, яка суперечила «завданням соціалістичного будівництва». Так, кодекс визнавав особисту власність громадян (житловий будинок, дачу чи інше майно) лише тоді, коли вона не використовувалася для одержання так званих нетрудових доходів. Ним обмежувалася особиста власність. Наприклад, розмір домобудови однієї сім'ї не повинен був перевищувати 60 кв. м житлової площі. За безгосподарне ставлення громадянина до належної йому .домобудови, допущення ним її руйнування, ухилення без поважних причин від ремонту на вимогу місцевої ради ця до-мобудова за судовим рішенням могла бути вилучена без відшкодування й передана у фонд місцевої ради. Низка статей Цивільного кодексу давала змогу чиновникам комуно-радянського режиму обмежувати цивільні (громадянські) права, чинити сваволю стосовно нелояльне налаштованих до режиму осіб. Інакше кажучи, право власності, закріплене в Цивільному кодексі, порушувало природні права людини. У цьому юридичному документі набуло подальшого розвитку зобов'язальне право, важливе місце займали акти планування народного господарства, яких раніше не було в цивільних кодексах. Зазначалося, що з цих актів виникає зміст зобов'язання, а план, затверджений адміністрацією, радою, урядом, стає зобов'язанням сторін (держави й особи, держави і колективу). За порушення плану наставала адміністративна, цивільна або кримінальна відповідальність. У кодексі чи не вперше було сформульовано принцип вини як необхідної умови покарання за порушення зобов'язань (ст. 209). Закріплювалися й інші види зобов'язань, як-от: договори про поставки, державні закупки, підряд на капітальне будівництво тощо. У цивільному кодексі зазнало змін і спадкове право, зокрема розширювалася свобода заповідальних розпорядженьТрудове право в СРСР і УРСР регулювало відносини між людьми та підприємствами, організаціями і установами. Відносини, пов'язані з управлінням працею, кооперацією за межами підприємств у масштабах галузі, не були предметом трудового права. Важливого значення комуно-радянський режим надавав удосконаленню кримінального законодавства. Протягом 50— 80-х рр. було прийнято цілу низку загальносоюзних і республіканських актів, які звужували коло діянь, що вважалися злочинами. Так, з 1955 р. скасовувалася кримінальна відповідальність вагітних жінок за аборти, самовільне залишення підприємства тощо. Поряд з цим до діючого законодавства було внесено зміни протилежного характеру. З метою убезпечення життя громадян Президія Верховної Ради СРСР прийняла ЗО квітня 1954 р. Указ «Про посилення кримінальної відповідальності за навмисне вбивство». Відповідно до нього на осіб, винних у вчиненні умисного вбивства за обтяжливих обставин, поширювалася відповідальність за Указом Президії Верховної Ради СРСР від 12 січня 1950 р. «Про застосування смертної кари до зрадників Батьківщини, шпигунів, підривників-диверсантів». З 1960-го по 1985 р. до кримінальних кодексів було внесено понад 250 змін і доповнень, дві третини яких посилювали покарання. Це не сприяло стабільності законодавства, зростанню його ролі й авторитету в суспільстві. Навіть юристам важко було простежити за змінами й доповненнями. У 60—70-х рр. продовжувалася кодифікація радянського законодавства. Вона здійснювалася на базі «Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про шлюб і сім'ю» (1968 р.), «Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю» (1970 р.), «Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про охорону здоров'я» (1969 р.), «Основ законодавства про народну освіту» (1973 р.). Радянське законодавство розроблялося на основі світових досягнень теорії права і юриспруденції, однак, за словами самих слідчих, ці закони писалися для світової громадськості, а в СРСР панували сваволя, авторитаризм і догматизм комуно-радянських чиновників.
Наприкінці 80-х рр. в СРСР діяло понад ЗО тис. нормативних актів уряду, з них 85 % були господарськими, тобто міністерства й відомства практично виступали монополістами в праві. Ці нормативні акти, як правило, суперечили Конституції і чинному законодавству.
Зазначимо, що основними тенденціями розвитку радянського права після 2-ї світової війни були:
— відновлення соціалістичної законності у сферах державного і господарського життя та ліквідація її деформації;
— подальший розвиток і вдосконалення основних принципів радянського права;
— посилення правотворчої діяльності радянської влади;
— приведення законодавчої бази у відповідність з новими політичними й соціально-економічними завданнями радянської держави;
— підготовка й проведення кодифікації радянського законодавства.
— посилення юридичної відповідальності за правопорушення.
Отже, радянське право носило в основному декларативний і суперечливий характер, розроблялось і спрямовувалося ЦК КПРС, служило ідеологічною основою для забезпечення пріоритету держави над суспільством і особою, перетворюючи на фарс усі права й свободи, формально надані союзним республікам.