3.3. Галіея, Афінська армія. Поліцейські функції

Вищим судовим органом Афін, як зазначалося, була геліея. Деякі судові функції зберіг ареопаг. Під головуванням архонт-базілевса він розглядав справи про навмисному вбивстві. За дорученням народного зборів ареопаг міг проводити розслідування справ про державні злочини. Справи про ненавмисних вбивствах розглядалися судом ефетов. Розбій, крадіжку та інші майнові злочини - колегією одинадцяти. Цивільно-правові спори про майно підлягали ведення третейського суду діететов і (по дрібним справах) колегії сорока. З часу Перикла були створені суди у справах. Іноді, коли мова йшла про особливо тяжкому злочині, в якості суду виступало саме народне збори.

Афінський армія формувалася на основі загального ополчення вільних громадян у віці від 18 до 50 років. Подлежащие мобілізації віки визначалися народним зборами. Під час війни кожна філа повинна була висунути загін тяжеловооруженних воїнів (гоплітов), загін легковооруженних і певне число вершників, боротися, втім, в пешем строю. У мирний час усі афінські громадяни від 18 до 20 років зобов'язані були пройти військове навчання. Їх нерідко залучали до несення патрульної служби на кордонах. З другої половини V ст. до н.е. для охорони державних кордонів стали залучати постійні наймані війська. З часу Пелопоннесской війни вони стали використовуватися і у воєнних діях. До IV ст. до н.е. в армії та на флоті з'явилися найманці. Поліцейські функції здійснювали раби - токсоти (близько 200 чоловік). Покладання поліцейських функцій на рабів говорило про гостроту суперечностей між ворогуючими угрупованнями пануючого класу, не довіряють один одному. Важливу роль відігравало і те, що виконання поліцейських функцій представлялося вільному афіняніну неправомірним по відношенню до співгромадян.

4. Основні джерела Афінського права

4.1. Джерела афінського права. Закони Драконта.

Найдавнішим джерелом права в Афінах був звичай. У 621 р. до н.е. з’являється писане право у вигля-ді Законів Драконта. Це було великою перемогою народних мас. Тлумачення звичаєвого права за традицією належало аристократії і призводило до частого зловживання. Запис дія-чих норм права дозволив обмежити свавілля в тлумаченні юридичних правил.

При цьому Драконт включив до законів ряд нових суттєвих положень, які відображали нову соціально-економічну ситуацію. Так, наприклад, скасовувалась кровна помста, вво-дились нові правила судочинства. Закони закріплювали права приватної власності, встановлюючи при цьому суворі пока-рання за посягання на приватну власність. Чітке виконання законів вважалось неодмінним елементом демократії.

У громадській присязі молодого афінянина говорилось: “І я буду слухатись владу…, і підкорятися встановленим за-конам… і якщо хто-небудь буде скасовувати закони або не підкорятись їм, я не допущу цього, але буду захищати їх один або разом з усіма”.

“Коли Драконта запитали, – пише Плутарх, – чому він за більшу частину злочинів призначив смертну кару, він, як ка-жуть, відповідав, що дрібні злочини, на його думку, заслуго-вують цього покарання, а для тяжких він не знайшов більшого.”

На початку VІ ст. до н.е. в Афінах Солоном була проведена велика законодавча робота: Закони Драконта були скасовані за винятком деяких постанов про вбивство. У V – ІV ст. до н.е. закони стають головним джерелом права.