- •2. Методи наукових економічних досліджень
- •3. Періодизація історії економіки та економічної думки
- •Тема № іеед-де-2. Господарство первісного суспільства та його еволюція на етапі ранніх цивілізацій
- •Особливості східного рабства
- •Економічна думка стародавнього світу
- •Тема № іеед-де-3. Особливості господарського розвитку та економічної думки періоду формування світових цивілізацій (VIII ст. До н.Е.–V ст. Н.Е.)
- •2 . Античний Рим: економічні причини розквіту й занепаду
- •Господарство скіфів, грецьких і римських колоній Північного
- •4. Економічна думка античного світу
- •Тема № іеед-де-4. Господарство та економічна думка суспільств європейської цивілізації в період середньовіччя
- •2. Особливості розвитку сільського господарства. Агрокультура і сільськогосподарська техніка
- •Розвиток ремесел і міст у Середньовіччі.
- •Зростання торгівлі, розвиток банківської системи і кредиту
- •Економічна думка Середньовіччя
- •Тема № іеед-де-5. Формування передумов ринкової економіки в країнах європейської цивілізації (XVI–перша половина XVII ст.)
- •Особливості економічного розвитку країн Центральної, Південо-Східної та Східної Європи
- •3. Меркантилізм та його історичне значення
- •Характеристика промислового перевороту у провідних країнах світу. Особливості промислового розвитку.
- •Класична школа політичної економії
- •Еволюція класичної політичної економії в першій половині хіХст.Формування соціалістичних ідей
- •Тема № іеед-іе-2. Ринкове господарство країн європейської цивілізації в період монополістичної конкуренції (друга половина XIX–початок XX ст.)
- •Аграрний розвиток провідних країн світу в період їх індустріалізації
- •Формування світового ринку
- •Передумови виникнення й методологічні принципи маржиналізму і неокласичної теорії
- •Формування і розвиток історичної школи
- •Виникнення інституціоналізму і його розвиток на початку хх ст.
- •Тема № іеед-іе-3. Особливості розвитку ринкового господарства та основні напрямки економічної думки в україні (друга половина XIX–початок XX ст.)
- •Сутність аграрної реформи 1848 року і селянська реформа 1861р.
- •3. Суть індустріалізації в Україні. Її найважливіші фактории
- •4.Столипінська аграрна реформа, її прогресивне значення Зрушення в сільському господарстві
- •Зародження і розвиток української кооперації
- •6. Фінанси та кредит
- •7. Загальні умови і основні напрямки розвитку економічної думки в Україні наприкінці хіх – початку хх ст
- •Тема № іеед-іе-4. Господарство та економічна думка в період державно-монополістичного розвитку суспільств європейської цивілізації (перша половина XX ст.)
- •2 . Світова економічна криза 1929 -33 рр. І економічний розвиток країн у 30-х роках хх ст.
- •3. Історичні передумови виникнення і сутність кейнсіанства
- •4. Неокласичні теорії на початку хХст.
- •Модуль 3
- •Тема № іеед-пе-1. Розвиток національних економік країн європейської цивілізації в системі світового господарства під впливом науково-технічної революції (друга половина XX ст.)
- •2. Тенденції й напрями розвитку світового господарства другої половини хх ст.
- •3. Індустріалізація сільського господарства
- •4. Основні форми і напрями розвитку міжнародних економічних
- •5. Економічні концепції монетаристів
- •Теорії «економіки пропозиції» та «раціональних очікувань»
- •7.Неоінституціоналізм та його особливості
- •Тема № іеед-пе-2. Світове господарство та основні напрямки економічної думки на етапі інформаційно-технологічної революції (кінець XX–початок XXI ст.)
- •2. Економічний розвиток країн, що розвиваються. Основні риси стратегії їхніх економічних програм
- •3. Характерні особливості сучасних міжнародних економічних відносин
- •4. Соціально-інституціональний напрям в сучасній економічній науці
- •Тема № іеед-пе-3. Економічний розвиток україни в умовах радянської економічної системи та його трактування в економічній думці
- •2. „Воєнний комунізм” і нова економічна політика в Україні
- •3. Індустріалізація та колективізація урср
- •4. Господарство України в роки Другої світової війни та повоєнної відбудови
- •6. Причини і форми застійних явищ в економічному житті 70-х першій половині 80-х років хх ст.
- •6. Пошуки шляхів реформування господарської системи в другій половині 80-х років хх ст.
- •7. Економічна думка України в період панування радянської економічної системи
- •Тема № іеед-пе-4. Формування засад ринкового господарства в україні (90-ті роки XX ст.)
- •2. Участь України в світовому господарстві
- •3. Сучасний етап розвитку української економічної думки
- •Література
2. Економічний розвиток країн, що розвиваються. Основні риси стратегії їхніх економічних програм
Країни, що визволилися або розвиваються, після другої світової війни внаслідок розпаду та краху колоніальної системи утворили особливу групу в ринковій системі світового господарства. Звільнившись від колоніальної залежності, вони залишилися на периферії світового господарства. Поняття «країни, що розвиваються» – умовне. До цієї групи входять країни, які суттєво відрізняються одна від одної, але мають певні характерні риси, що їх об’єднують.
До країн, що розвиваються, належать молоді політично незалежні держави Азії, Африки та Латинської Америки, які досягли національної незалежності, державного суверенітету після другої світової війни, а також країни, які досягли державної незалежності раніше, але в економічному та політичному аспектах мають багато спільного з молодими країнами, що розвиваються ( Аргентина, Бразилія, Мексика, Непал, Таїланд, Ліберія та інші).
Особливості ринкового господарства в країнах, що розвиваються, відбиваються в специфічних умовах формування в них ринкових відносин: загальна техніко-економічна відсталість, загальний контраст між сучасними товарними формами господарювання й традиційними нетоварними формами , наявність розвиненого ринкового господарювання передових країн світу.
Згідно з класифікацією ООН виділяють три групи. До першої належать нові індустріальні країни ( НІК ) – Аргентина, Бразилія, Мексика, Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сянган, Сінгапур та країни, створеної в 1960 р. Організації країн – експортерів нафти (ОПЕК): Алжир, Еквадор, Габон, Венесуела, Індонезія, Ірак, Іран, Кувейт, Лівія, Нігерія, Саудівська Аравія, Катар, Об’єднані Арабські Емірати. У країнах цієї групи відбувається процес імпортозамінної індустріалізації – заміна імпорту багатьох товарів їх вітчизняним виробництвом. До причин економічного зростання цих країн можна віднести: вигідне географічне положення, наявність дешевої робочої сили, значні вкладення іноземного капіталу, розвиток зовнішньоекономічних відносин, активна роль транснаціональних корпорацій (80% інвестицій були вкладені в НІК ).
До другої групи входять 33 країни Південно-Західної, Південної та Південно- Східної Азії ( Індія, Пакістан, Сирія, Лівія та ін..), дохід на одного жителя в яких перевищив 415 дол.
Третя група – це країни, де ВВП на душу населення складає менше, ніж 350 дол., рівень рівень освіти – менше 20%, частка переробної промисловості – менше 10%. До них належать 48 слаборозвинених країн Центральної та Південної Африки. В 1974 р. здобули незалежність португальські колонії – Ангола, Мозамбік, Гвінея-Бісау, а з 1989 р. – Намібія. Після краху колоніальної системи ООН сформулювала міжнародну стратегію на 60-ті роки ХХ ст. як концепцію розвитку навздогін. Автори концепції - У.Ростоу, Р.Нурксе та ін. Вони передбачали на перше десятиліття зростання економіки країн, що розвиваються, щорічними темпами на рівні 5%. Однак концепція не враховувала специфіки країн, а тому була приречена на провал.
У 70-ті роки ХХ ст. стратегія розвитку була запропонована у виді концепції основних потреб. Автори – Х.Ченері, Р.Робінсон, І.Адельман. У ній передбачалось збільшення інвестицій в економіку, підвищення зайнятості в традиційних секторах економіки, збільшення державної допомоги найменш забезпеченим верствам населення. Концепція була практично втілена, та теж мала слабке місце – зовнішньоекономічний аспект, а саме те, що країни не хотіли бути на позиції відсталої і залежної периферії в системі міжнародного поділу праці.
Стратегія розвитку країн третього світу у 80-х роках минулого століття мала три концепції – основних потреб, колективної опори на власні сили і нового міжнародного порядку. Вони були орієнтовані на прискорену інтеграцію з розвинутими країнами. Країни третього світу повинні були виконувати роль постачальника ресурсів та амортизатора в період криз. Та й ці концепції були недосконалими, оскільки не вказували шляхи подолання економічної відсталості.
Країни, що розвиваються, за всіх обставин їх розвитку, мають спільні риси в економічному розвитку:
- займають особливе місце у світовому господарстві, що пояснюється нерозвиненими або слабкорозвиненими товарними формами господарювання;
- низький рівень розвитку продуктивних сил;
- соціально-економічна відсталість;
- низький життєвий рівень населення.
Швидкому розвитку нових індустріальних країн в значній мірі сприяли іноземні інвестиції. Значна роль у вирішенні економічних проблем належить державі, яка впливає на розвиток соціально-економічної системи не тільки через систему управління, а й через активний розвиток державного сектора економіки. Життєво важливою проблемою є досягнення економічної незалежності. Держава виконує функцію регулювання діяльності іноземного капіталу, щоб максимально підвищити ефективність його використання.В економіці країн, що розвиваються проходять структурні зміни в економіці, пріоритетним стає розвиток науковоємких галузей.