Енвайронмeнталізм — це нова ідеологія і новий рух, що зародилися у другій пол. XX ст., коли сформувалося розуміння, що бездумно "брати від природи" людина не може безконечно. Протягом 60-х років по всьому світу виникли партії і рухи "зелених", які висунули як пріоритетне завдання збереження і поліпшення природного довкілля. Це вимога поміркованих, так званих "світло-зелених". Радикальніше налаштовані "темно-зелені" вимагають кардинально змінити спрямування сучасної цивілізації, відмовитися від споживацтва й економічного зростання як головної мети урядів, змінити спосіб життя.

Україна має глибоке коріння зацікавленості цими проблемами, що сягає теоретичних здобутків у галузі осмислення нових відносин людини і природи нашого видатного земляка, академіка М. Вернадського. Його теорія ноосфери може бути міцним теоретичним підґрунтям ідеології Енвайронмeнталізм. Діють в Україні іі відповідні громадські рухи та організації, а в парламенті Партія "зелених" мала окрему фракцію. На жаль, вона була представлена переважно прагматнками-бізнесменами, котрі використали партію як трамплін для здобуття влади. Тому виборці не обрали її представників до влади у 2002 р

Енвайронменталізм

Енвайронменталізм або інвайронменталізм (англ. environmentalism від environment - Навколишнє середовище, природа) -

• соціальне екологічне рух, що поширився в XX столітті в європейських країнах, спрямоване на посилення заходів по захисту навколишнього середовища.

• теорія управління соціально-економічним розвитком і навколишнім середовищем, яка вважає людство частиною біосфери і стверджується необхідність перетворення природи в інтересах людини, ^[1] галузь науки, що сформувалася в середині XIX століття, коли під цим словом розумівся ряд нових ідей про те, що люди розвиваються в Значною мірою під впливом навколишнього середовища; ^[2]

1. Рух по боротьбі із забрудненням навколишнього середовища

Проблеми, на які звертають увагу енвайронменталісти:

• зменшення біорізноманіття,

• глобальне потепління,

• озонові діри,

• кислотні дощі,

• поховання радіоактивних відходів,

• можливість ядерної зими,

• утиск прав тварин.

Причиною перерахованих вище проблем енвайронменталісти вважають діяльність людини і прагнуть зменшити споживання прямо або побічно шкідливих для навколишнього середовища продуктів у побуті.

У більшості розвинених країн світу існують Зелені партії, що показує, що люди бояться за майбутнє своїх дітей і стан Землі як загальної для всього людства планети, за яку вона несе відповідальність. ^[3] Робляться наступні кроки:

• перехід виробництва на безвідходні технології,

• впровадження альтернативної енергетики і

• транспорту з рекуперативним гальмуванням (наприклад електромобілі),

• переробка відходів,

• очистка стічних вод,

• зрошення пустель.

1.1. Критика

Опоненти енвайронменталістов стверджують, що: ^[4]

• багато екологічних небезпеки ними перебільшені,

• перебільшено вплив людини на природні процеси (антропоцентризм),

• використовувані екологічними організаціями прийоми спрямовані не на вирішення екологічних проблем, а на звернення на них суспільної уваги,

• відповідно їх рівень аргументації походить часто не на наукові статті, а на рекламні проспекти, [3]

• деякі екологічні рухи використовують кошти не для вирішення екологічних проблем, а для власного збагачення,

• вони розглядають енвайронменталізм як упереджене, почасти релігійне (у широкому розумінні, див гіпотеза Геї) переконання. ^[5]

Прийнято вважати, що сьогодні ми живемо в світському суспільстві, де багато - кращі, найбільш освічені люди - зовсім не релігійні. Але мені здається, що релігію неможливо вигнати з душі людства. Якщо придушити її в одній формі, вона відроджується в іншій. Можна не вірити в бога, але все ж необхідна віра в те, що надає життю сенс і формує світовідчуття. Така віра теж носить релігійний характер. Сьогодні найвпливовіша релігія Заходу - енвайронменталізм, релігія міських атеїстів. Чому я називаю його релігією? Та ви тільки погляньте на їх переконання. Якщо придивитися, то стане ясно, що енвайронменталізм є чудове перекладення традиційних іудео-християнських вірувань і міфів стосовно до XXI століття. [5] Майкл Крайтон