Питання для самоконтролю

1. Капітальні і некапітальні витрати.

2. Економічний зміст основних засобів, їх склад, класифікація та оцінка.

3. Методика розрахунку та облік амортизації основних засобів.

4. Облік надходження, наявності і вибуття основних засобів.

5. Облік природних ресурсів та їх виснаження.

6. Облік амортизації нематеріальних активів.

Питання для самостійного вивчення

1. Виділити основні відмінності щодо оцінки та обліку основних засобів в різних країнах світу.

2. Дослідити особливості нарахування амортизації та основні моменти щодо переоцінки основних засобів.

3. Порівняти особливості відображення довгострокових активів в звітності різних країн.

4. Характеристика нематеріальних активів та їх облік. Гудвіл, «Ноу-хау».

Змістовий модуль 2

Тема 7. Облік фінансових вкладень та консолідована звітність

Маючи вільні кошти, компанія може відкрити депозитний рахунок, надати кредит банку під відсотки на певний строк; може здійснити інвестування, придбавши ринкові цінні папери.

Інвестиція, як визначено МСБО 25 «Облік інвестицій» - це актив, утримуваний підприємством з метою приросту капіталу через розподіл доходу (відсотків, дивідендів, роялті та ренти) для збільшення вартості капіталу або інших вигод для підприємства-інвестора.

Вкладення, зроблені однією компанією в акції чи облігації іншої компанії, можуть бути короткостроковими чи довгостроковими.

Поточна інвестиція - інвестиція, що легко реалізується за своїм характером та призначається для утримання протягом тільки одного року.

Придбавши акції, покупець стає співвласником цієї компанії і на підставі цього отримує дивіденди.

Придбавши облігації, покупець стає кредитором компанії - емітента і за вкладання коштів у розвиток іншого підприємства отримує доход у вигляді процентів.

Придбавши депозитний сертифікат, фірма інвестує банк і заробляє на цьому прибуток, який залежить від терміну та суми інвестицій.

Придбання акцій та облігацій можна розглядати як довгострокові інвестиції, але головна відмінність полягає у ставленні до них інвестора - на який час він бажає володіти цими паперами.

Щоб інвестиції можна було класифікувати як короткострокові, вони повинні відповідати двом вимогам: вільно обертатися на ринку; мати короткостроковий період дієздатності.

Вільно обертатися на ринку означає, що цінні папери в будь-який час можуть бути перетворені на гроші або обмінені на щось інше, що у свою чергу може вільно перетворитися на гроші.

Інвестиції, які класифікуються як поточні активи, слід відображати в балансі:

або за ринковою вартістю;

або нижчою з двох оцінок - за собівартістю чи ринковою вартістю.

Короткострокові інвестиції, відповідно до принципу собівартості, первісно відображаються в обліку за вартістю придбання, яка включає у себе ринкову ціну плюс усі витрати, пов'язані з придбанням цінних паперів.

Наприклад, придбання 1000 акцій компанії за $45,000 слід відобразити в обліку таким чином :

Короткострокові інвестиції (1000 х $45) 45,000.

Грошові кошти 45,000.

Перевищення ринкової вартості короткострокових акцій над їх собівартістю в обліку не фіксується. Якщо 31.12.2007 р. акції компанії котирувались на біржі по $48, в балансі компанії, що здійснила короткострокові вкладення першого травня, вони будуть відображені в сумі $45,000.

При отриманні доходу у вигляді дивідендів господарська операція відображається наступним чином:

Грошові кошти (1000 х $0,50) 500.

Доход від короткострокових інвестицій 500.

Припустимо, що на кінець року акції компанії котируються на фондовому ринку по $40, що менше, ніж вартість їх придбання, згідно з правилом нижчої вартості, в обліку повинен бути відображений нереалізований збиток у сумі $5,000.

Нереалізовані збитки по короткострокових інвестиціях 5,000.

Короткострокові інвестиції 5,000.

Зменшення вартості короткострокових інвестицій повинно знайти своє відображення у фінансовій звітності компанії.

Після продажу інвестиції різницю між чистою виручкою від реалізації і балансовою вартістю слід визнавати як дохід або витрати.

Фірма може володіти акціями декількох компаній і тоді вони розглядаються як інвестиційний портфель акцій. Коли поточна ринкова вартість цих акцій стає нижчою, ніж вартість придбання, падіння вартості акцій відображається в обліку як позареалізаційні збитки.

За правилом нижчої оцінки короткострокові інвестиції необхідно зменшити на суму $17000, здійснюючи запис:

Нереалізовані збитки по короткострокових інвестиціях 17,000.

Зменшення поточної ринкової вартості

короткострокових фінансових інвестицій 17,000.

Володіючи, наприклад, казначейськими векселями чи векселями інших компаній, фірма розглядає їх як портфель боргових зобов'язань.

До фінансових вкладень в боргові зобов'язання правило нижчої вартості не застосовується, вони облічуються по вартості їх придбання.

Розробляючи структуру свого довгострокового капіталу, корпорація повинна визначити прийнятне для себе співвідношення між залученим капіталом, який має високий рівень ризику, та власним капіталом, який має низький рівень ризику, але більш високу вартість порівняно із залученим.

Питома вага залученого капіталу для більшості виробничих компаній США , як правило, менша за п'ятдесят відсотків.

Придбавши акції, інвестор має:

- значний або суттєвий вплив;

- контроль за операційною й фінансовою політикою іншої компанії;

- або ніякого значного впливу чи контролю не має.

Контроль - це повноваження керувати фінансовою та операційною політикою підприємства для отримання вигоди від його діяльності.

Контроль має місце тоді, коли компанія-інвестор володіє більше ніж 50% випущених акцій з правом голосу іншої компанії.

Дочірнє підприємство - це підприємство, що контролюється іншим підприємством (відомим як материнська, холдингова, компанія).

Материнська компанія - підприємство, яке має одне або кілька дочірніх підприємств.

Більшість крупних корпорацій мають дочірні компанії. Оскільки консолідована фінансова звітність дає найбільш точну інформацію про господарську структуру групи корпорацій, найбільш ефективним фінансовим документом є консолідована фінансова звітність.

Консолідовані фінансові звіти - фінансові звіти групи, подані як фінансові звіти єдиного підприємства. Таке визначення дає МСБО 27 «Консолідовані фінансові звіти та облік інвестицій у дочірні підприємства».

Компанія заробляє прибуток при реалізації своєї продукції або послуг зовнішнім клієнтам. Корпорації, що входять у консолідовану групу, можуть продавати один одному та купувати один в одного. Результати внутрішньогосподарських трансакцій не повинні показуватись у консолідований фінансовій звітності.

Консолідовані фінансові звіти слід складати з використанням єдиної облікової політики для подібних операцій та інших подій за схожих обставин. Якщо неможливо використовувати єдину облікову політику при складанні консолідованих фінансових звітів, цей факт слід розкривати разом із часткою статей у консолідованому фінансовому звіті, до яких застосовується різна облікова політика.