Питання для самоконтролю

1. Облік розрахунків з постачальниками

2. Облік розрахунків по векселях виданих та інших зобов'язаннях.

3. Облік короткострокових кредитів, векселів виданих,

Питання для самостійного вивчення

1. Порядок нарахування заробітної плати і види утримань.

2. Облік заробітної плати та зобов'язань по заробітній платі.

3. Облік оренди та інших зобов'язань.

Тема 9. Облік довгострокових зобов’язань

МСБО, спеціально-призначене Запитанням обліку та відображення в звітності довгострокових зобов’язань не існує. Стандарт 17 «Оренда» визначає зобов’язання, що виникають в результаті оренди, зобов’язання по пенсійному забезпеченню зазначаються в стандарті 19 «Виплати працівникам», фінансові зобов’язання регулюються стандартом 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання».

До довгострокових зобов'язань належать: довгострокові позики банків, інші довгострокові фінансові зобов'язання, відстрочені податкові зобов'язання, інші довгострокові зобов'язання.

В США та інших зарубіжних країнах розміщення довгострокової заборгованості представляє собою основне джерело фінансування капіталовкладень, що здійснюються компаніями. При залученні цінних паперів (боргових зобов'язань) кредитори не отримують право голосу на відміну від власників акцій, що дозволяє компаніям залучати інвестиції, зберігаючи при цьому контроль над прийняттям важливих господарських рішень в руках їх теперішнього керівництва. Крім того, на відміну від дивідендів виплати відсотків по довгостроковій заборгованості відносяться до витрат компанії і вираховуються із суми її доходу, що оподатковуються податком на прибуток.

При успішному розміщенні довгострокової заборгованості і веденні господарської діяльності поточний прибуток перебільшує розмір виплат відсотків за такими ж зобов'язаннями. Але при зниженні доходності операцій фірми як наслідок дії кон'юнктурних, структурних, циклічних та інших, факторів різниця між прибутком і виплатами за довгостроковими зобов'язаннями зменшується і може бути від'ємною величиною. В цьому випадку компанія повинна буде здійснювати ці виплати за рахунок зниження дивідендів власників або відмови від будь-яких активів.

Зазвичай оформлення будь-якого виду довгострокової заборгованості достатньо формалізовано і вимагає дотримання різних умов і обмежень. Така практика обумовлена необхідністю захисту кредиторів від несплати боргу. Ці умови і обмеження (наприклад, кількість дозволених до випуску облігацій, ставка відсотка, дата погашення, забезпечення тощо) обумовлюються або в контракті на випуск облігацій, або у вексельній угоді, або в іншому документі, який регулює випуск. Якщо вони суттєві, то повинні бути відображені у звітності (як правило, ця інформація розкривається в примітках).

Як правило, довгострокова заборгованість розміщується і погашається відповідно до договору про її розміщення протягом всього терміну дії боргових зобов'язань. Відповідно на дату погашення боргу повністю амортизуються премії або знижки, що виникли при його розміщенні, а прибутки чи збитки при цьому не нараховуються.

Головними типами довгострокових зобов'язань в зарубіжній практиці є облігації до виплати, векселі до сплати, закладні до сплати, лізингові зобов'язання, пенсійні зобов'язання.

Облігації - один із найбільш розповсюджених фінансових інструментів, які використовують корпорації для залучення грошових коштів, і, відповідно, тип довгострокового зобов'язання, який зустрічається доволі часто.

Випуск облігацій оформлюється контрактом, який надає зобов'язання сплатити певну суму грошей (номінальну вартість) у визначений момент в майбутньому і, як правило, сплачувати відсотки, розраховані за певною ставкою.

Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю.

Теперішня вартість - це дисконтована сума майбутніх чистих відпливів грошових коштів, які, як очікується, будуть необхідні для погашення зобов'язань під час звичайної діяльності підприємства.

Векселі до сплати - це формальні документи, тобто зобов'язання сплатити визначену суму до певного періоду. Вони бувають відсоткові і безвідсоткові. Довгострокові векселі до виплати - це векселі, що видані на строк більше одного року. За своєю суттю вони аналогічні до довгострокових облігацій, однак на відміну від останніх не мають обігу на біржовому ринку цінних паперів. Векселями як інструментами довгострокового залучення грошових коштів зазвичай користуються некорпоративні підприємства або невеликі корпорації (тоді як довгострокові облігації випускаються великими корпораціями).

Облік довгострокових векселів до сплати практично аналогічний обліку довгострокових облігацій до виплати. Вексель оцінюється і відображається в звітності за приведеною вартістю майбутніх витрачань грошових коштів (відсотків і основної суми). Різниця між номінальною сумою векселя і приведеною вартістю - дисконт чи премія - амортизується протягом строку дії векселя.

Якщо ринкова ставка відсотку дорівнює номінальній, то приведена вартість векселя дорівнює номінальній вартості, дисконт (премія) не виникає і облік таких векселів простий: дебетується рахунок грошових коштів і кредитується рахунок векселів до сплати на суму векселя, а відсотки в повній сумі обліковуються як витрати поточного періоду.

Якщо ринкова ставка відсотку не дорівнює номінальній ставці відсотку (ставка відсотку реальна), то приведена вартість розраховується на основі ринкової вартості ,відсотку, більше чи менше номінальної. Дисконт (премія) списується, як правило, за методом ринкових відсотків, виходячи із ринкової ставки.

Довгострокові векселі, як правило, використовуються для оплати придбання конкретних активів або використання позики на конкретні цілі. В цьому полягає їх основна відмінність від облігацій, оскільки кошти, що залучаються з їх допомогою, можуть бути використані позичальником для вирішення різних господарських завдань. Крім того, векселі не обертаються на інституціоналізованих ринках капіталу і мають триваліший строк дії в порівнянні з облігаціями.

Відповідно до ЗПБО США методологія оцінки векселів на основі їх поточної вартості розповсюджується на всі види векселів. Виняток складають:

1) векселі, що відображають заборгованість, яка виникла за розрахунками в ході ведення регулярних комерційних операцій компанії, і ті, що мають строк дії до одного року;

2) векселі по заборгованості, яка з'явилася в результаті отримання авансів і депозитів, що не вимагають повернення, і тих, що в майбутньому віднімаються від ціни товарів і послуг, що надходять;

3) заборгованість, що виникає в результаті вкладення в компанію коштів у вигляді цінних паперів;

4) заборгованість в результаті запозичення готівкових коштів;

5) заборгованість, ставка відсотку по якій знаходиться під впливом податкового режиму або обмежень з боку держави;

6) заборгованість між материнською і дочірньою фірмами або підрозділами однієї і тієї ж компанії.