Питання для самоконтролю

1. Грошові кошти та їх еквіваленти.

2. Систему внутрішнього контролю за рухом грошових коштів.

3. Створення і використання фонду дрібних сум.

4. Документальне оформлення операцій по рахунку та перевірка звіту банку.

5. Оцінка та облік поточних інвестицій.

Питання для самостійного вивчення

1. Порівняти особливості віднесення активів до грошових і не грошових систем.

2. Дослідити загальні правила відображення в звітності обліку грошових коштів та їх еквівалентів.

3. Проаналізувати відображення операцій в іноземній валюті на діяльності закордонних господарських одиниць у фінансовій звітності підприємств різних країн.

Тема 4. Облік розрахунків з дебіторами

Важливою частиною ліквідних активів є дебіторська заборгованість. Торговельна (операційна) дебіторська заборгованість може існувати у вигляді короткострокової чи довгострокової.

Оцінюється дебіторська заборгованість за первинною вартістю за мінусом коригувань на сумнівні борги, грошових знижок, повернення реалізованих товарів.

Грошові знижки застосовуються з метою збільшення обсягів реалізації та стимулювання покупців до оперативних розрахунків, а також зменшення сумнівних боргів. Визнається дебіторська заборгованість разом із визнанням доходу.

Торговельна заборгованість виникає в ході звичайної операційної діяльності фірми, яка полягає у продажу товарів чи послуг у кредит, включає в себе рахунки до отримання і векселі, отримані по торговій діяльності компанії.

Продаючи товар у кредит, фірма не розраховує на те, що дебіторська заборгованість буде безнадійною, і може пройти рік, перш ніж борг буде визнаний безнадійним. Наявність безнадійного боргу призводить до втрати частини виручки від продажу і вимагає зниження величини дебіторської заборгованості по рахунках та відповідного зменшення прибутку компанії. Витрати по такій дебіторській заборгованості компанії прогнозують, і в кінці облікового періоду відображають на рахунку «Витрати на сумнівні борги».

Принцип відповідності вимагає, щоб збитки від сумнівної дебіторської заборгованості були визнані у тому звітному періоді, коли відбувся продаж.

Для дотримання принципу погодженості, із метою оцінки витрат на сумнівну заборгованість, застосовується метод резервів на сумнівну заборгованість.

Резерв сумнівних боргів є контррахунком до рахунків до отримання, він регулює вартість дебіторської заборгованості, яку в балансі слід відображати за чистою вартістю реалізації.

Створення такого резерву в бухгалтерському обліку відображається записом:

Витрати на сумнівні борги 5,000

Резерв сумнівних боргів 5,000

Списання безнадійної заборгованості відбувається за рахунок створеного резерву і не скорочує загальну вартість активів. Списання безнадійного боргу здійснюється в тому випадку, коли компанія вирішила, що сподіватися на отримання певної суми боргу вже марно.

Для створення резерву сумнівних боргів у закордонних компаніях використовують два методи:

• метод відсотка від чистої реалізації у кредит;

• метод обліку дебіторської заборгованості за строками оплати.

Перший з них базується на припущенні, що частина виручки не буде отримана. Втрати від сумнівної заборгованості визначаються шляхом множення виручки від реалізації на визначений відсоток, який обчислюється за даними попередніх років.

Метод обліку дебіторської заборгованості за строками оплати базується на сумі чистої дебіторської заборгованості, яка відображена в балансі. За допомогою цього методу розраховується кінцеве сальдо резерву сумнівних боргів, яке необхідне для визначення чистої вартості дебіторської заборгованості.

Обидва методи резервів на сумнівну заборгованість можуть використовуватись одночасно.

Кредитовий залишок рахунку «Резерв сумнівних боргів» показує загальну суму рахунків до отримання, по яких не будуть отримані платежі.

З метою попередження безнадійної заборгованості компанія може запровадити розрахунки векселем.

Вексель - безумовне зобов'язання, складене у письмовій формі, сплатити визначену суму грошей на вимогу власника векселя або у визначений строк.

Векселедавець - відображає в обліку «векселі до сплати», а векселеодержувач - як «векселі отримані».