Польова артилерія

Найменування	Калібр гармати (ПУ), мм	Бойова вага, т	Максимальна дальність стрільби км	Швидко- стрільністьпостр\хв	Боєкомплект вози мий
М-109 А2, США	155	25	22\30	4	36
М-110 А2, США	203,2	28	24\30	1	2
Р-70, ФРГ	155	43	24\30	6	38
РС30 MLR	240	24,5	32	БК за4с	108
РС3О “Ларс”	110	17,5	20	БК за18с	180

Друге навчальне питання: "Бойові завдання та бойовий порядок в основних видах бою та на марші".

НАСТУПАЛЬНИЙ БІЙ в арміях країн НАТО вважається основним видом бойових дій. Сутність наступу полягає у поразці противника всіма засобами та стрімкому просуванні підрозділів у глибину розташування противника з метою його знищення та захвату займаної ним території, оборонних рубежів або інших об’єктів.

З точки зору вірогідного противника, наступ необхідно вести рішуче, у високих темпах, від об’єкта до об’єкта. В ході наступу підрозділи повинні не тільки займати місцевість, але й знищувати блискавично і раптово, з глибоким вклиненням у глибину оборони противника, використовуючи при цьому вогонь та маневр. На думку воєнних фахівців НАТО, для досягнення успіху в наступі необхідно створювати 3-4 - кратну перевагу над противником у звичайних силах і засобах, з тим щоб частини (підрозділи), що наступають, могли прорвати його оборону на всю глибину. На ділянці прориву перевага на користь тих, хто наступає, повинна бути 5-6 – кратна. Бойові можливості підрозділів можуть бути підсилені за рахунок раптовості дій, скритності, швидкості просування і тактичної хитрості.

Наступ може бути здійснюватись двома способами:

- з ходу

- та заздалегідь підготовленим. Останній здійснюється, як правило, з положення безпосереднього зіткнення з противником.

Наступ з ходу здійснюється з маршу без зупинки або після невеликої попередньої підготовки в районах зосередження. Підрозділи в складі батальйону займають вказаний район, розташовуються в ньому розосереджено, організовують кругову оборону, отримують бойовий наказ і закінчують підготовку до наступу Район зосередження військ призначається на віддаленні від переднього краю оборони противника на 30-80 км. Висування частин (підрозділів) для наступу з ходу здійснюється, як правило, під прикриттям частин, що знаходяться в безпосередньому зіткненні з противником. Частіше за все наступ з ходу ведеться на непідготовлену оборону або на слабкого противника, що поспішно перейшов до оборони.

Наступ з положення безпосереднього зіткнення з противником частіше за все здійснюється в тих випадках, коли противник займає підготовлену оборону і буде чинити наполегливий опір. Підрозділи в цьому випадку переходять в наступ із займаємого району оборони.

Військові фахівці США розглядають при наступі з ходу 4 основні етапи наступальних дій:

- зближення з противником,

- власне наступ (прорив оборони),

- розвиток успіху

- та переслідування.

У статутах Німеччини розвиток успіху та переслідування розглядаються разом як бій у глибині оборони противника.

Зближення має на меті досягти безпосереднього співдотику з противником або відновити його. Цей етап включає швидке висування підрозділів у похідних порядках та їх розгортання для наступу під прикриттям своєї охорони. При цьому до складу бойової охорони звичайно виділяються розвідувальні та танкові підрозділи. Віддалення бойової охорони від головних сил повинне бути таким, щоб воно дозволяло командирові вчасно оцінити обстановку, прийняти рішення та, розгорнути головні сили поза зоною із поразок вогневими засобами противника.

Власне наступ (прорив) передбачає вогневу поразку противника та створення провалу в обороні противника на обраному для нанесення удару напрямку мотопіхотними та танковими підрозділами використання ними результатів вогневої поразки противника та стрімкого їх просування у глибину та у бік флангів з метою розчленування оборони противника на частини, оточення підрозділів супротивника, які обороняються, та їх знищення.

Розвиток успіху та переслідування здійснюються з метою завершення знищення вогневих засобів та живої сили противника, порушення системи його тилового забезпечення, захоплення ключових дільниць місцевості та досягнення високих темпів наступу.

Заздалегідь підготовлений наступ проводиться, як правило, у складі батальйону на противника, оборона якого обладнана в інженерному відношенні та насичена вогневими та протитанковими засобами. Підготовка такої оборони може займати 12 годин та більш. Організація такого способу наступальних дій проводиться звичайно у три етапи: ізоляція противника на ділянці прориву, прорив та знищення противника, який обороняється, розвиток успіху.

На першому етапі необхідно нанести поразку вогневим засобам та живій Сили противника з використанням штатних, приданих та вогневих засобів підтримки на намічений ділянці прориву та прилеглих ділянках, а також у глибині, щоб виключити можливість перегрупування його підрозділів на напрямок зосередження основних зусиль. Для введення противника до оману відносно напрямку головного удару можуть атакуватися сусідні з проривом оборонні позиції.

На другому етапі основна увага приділяється визначенню найбільш слабких місць у обороні противника та ізоляції ділянки, де намічається здійснити прорив, пророблення проходів у мінних полях та загородженнях, а також продовження інших заходів, які забезпечують прорив наміченої ділянки оборони та її поширення у глибину та у бік флангів.

Третій етап полягає у оволодінні окремими об'єктами у глибині оборони противника, у порушенні системи його тилового забезпечення та знищенні резервів.

Основними формами маневру, які застосовуються підрозділами у наступі є:

- охоплення,

- прорив

- та фронтальний наступ.

Велика увага приділяється веденню наступальних бойових дій вночі. Вважається широко використовувати метод просочування невеликих мобільних груп піхоти через бойові порядки противника, що обороняється з подальшим збором їх у призначеному районі на віддаленні 2-3 км від переднього краю.

Мотопіхотна рота армії США у наступі, як правило, діє у складі мотопіхотного батальйону (танкова рота танкового батальйону) дивізії, де вона може знаходитись у першому або у другому ешелоні (резерві), а також продаватись танковому батальйону.

В армії США на основі мотопіхотної (танкової) роти в бою створюються ротна тактична група (РТГр) в складі мотопіхотної роти (без взводу) з танковим взводом (танкової роти (без взводу) з мотопіхотним взводом), саперного відділення, вогневого розрахунку ПЗРК «Стінгер» і підтримуватися батареєю 155-мм самохідних гаубиць, з метою найбільш ефективного використання бойових можливостей мотопіхотних і танкових рот.

Рис. Варіант дій мпр в наступі.

Склад тактичної групи визначає командир батальйону, виходячи з поставленого завдання, наявності сил і засобів та обстановки, що склалася.

РТГр, де переважають мотопіхотні підрозділи, називаються мотопіхотними тактичними групами, а де танкові - танковими групами. В той же час із складу роти один мотопіхотний взвод може бути приданий танковій роті, що наступає на одному із сусідніх ділянок.

Придані танкові взводи і вогневі засоби використовуються, як правило, централізовано, проте в деяких випадках частина штатних і приданих засобів може бути перепідпорядкована командирам мотопіхотних взводів.

З точки зору командування армії США, ротній тактичній групі в наступі вказується найближче і подальше завдання на глибину відповідно 1,5-2 км і 3-4 км., для танкової роти – 3 і 5 км від переднього краю оборони противника.

Виходячи із вказаної глибини завдання роти буде полягати:

- найближче – в знищенні противника в опорному пункті роти і оволодіння ним;

- подальше – в завершенні у взаємодії з сусідами знищення противника в районі оборони батальйону першого ешелону і оволодіння ним.

Мотопіхотна рота наступає на фронті 1,2 -1,5 км., танкова рота – 1,5 км. взвод – 400 -500м, відділення - 100 м. Вважається, що така ширина фронту наступу забезпечує необхідний маневр у бою та дозволяє розосередити бойовий порядок до необхідних меж.

Бойовий порядок мотопіхотної роти в наступі, як правило, будують у один ешелон з виділенням резерву. Глибина бойового порядку роти може бути 500-600м. При атаці противника у пішому порядку БМП мотопіхотної роти можуть виділятись у окрему маневрену групу, що діє на віддаленні до 400 м від піхоти, або, що здійснює обхід з метою виходу у фланг та тил противника.

Бойовий порядок танкова рота будує, як правило, в один ешелон (в бойову лінію взводів). Рота може бути підсилена мотопіхотним взводом, вогневим розрахунком ПЗРК "Стінгер", саперними та іншими підрозділами. Ротна тактична група підтримується батареєю 155-мм самохідних гаубиць.

Командир мотопіхотної роти керує з КСП. Управління підлеглими підрозділами він здійснює по радіо, сигналами і через посильних. З командиром роти знаходиться передовий спостерігач від артилерійського дивізіону. Глибина бойового порядку роти може бути 500-600 м.

З точки зору командування армії Німеччини, мотопіхотній роті в наступі визначається:

- найближче завдання (об’єкт)

- та напрямок подальшого наступу.

Завдання полягає у знищенні противника на глибині 2-3 км. Напрямок подальшого наступу вказується на глибину найближчого завдання (об’єкта) батальйону та може бути до 8 км.

Ширина фронту наступу роти залежить від бойового завдання, положення і сил противника, характеру місцевості і може бути 1-1,5 км., а при діях на БМП – 1,5-2 км. (взводу – до 400 м, відділення – до 100 м).

Рота може бути підсилена одним-двома танковими взводами, взводом ПТКР "Хот" та взводом 120-мм мінометів. Придані вогневі засоби використовуються, як правило, централізовано у інтересах усієї роти. В такому складі рота вважається найбільш придатною для наступу на підготовлену оборону противника.

В залежності від отриманого завдання та характеру оборони рота будує бойовий порядок в один або два ешелони. Частіше за все рота будує бойовий порядок в два ешелони: два взводи в першому і один у другому ешелоні (резерві). На думку німецьких фахівців, двоешелонна побудова забезпечує максимальне використання вогневої потужності підрозділу перед фронтом наступу. Придані танки рекомендується використовувати в першому ешелоні.

Танкова рота армії Німеччини може вирішувати завдання самостійно або діяти спільно з мотопіхотою, знаходячись у першому або у другому ешелоні, а також придавитись мотопіхотному батальйону. Ширина фронту наступу роти до – 1,5 км, взводу – до 400м.

Роті ставиться найближче завдання (об’єкт) на глибину 2-3 км., а напрямок подальшого наступу вказується на глибину до 8 км.

Бойовий порядок роти будується в один або два ешелони. Танкова рота може підсилюватися мотопіхотним взводом. Дистанція між танками в наступі може бути 50–100 м. В залежності від отриманого завдання і характеру оборони противника взводи можуть діяти в лінію, кутом вперед (назад), уступом вправо (вліво). При одноешелонній побудові бойового порядку рота може наступати на слабо підготовлену оборону.

Танки можуть діяти попереду або разом з мотопіхотою. Мотопіхота забезпечує просування танкам, знищуючи протитанкові засобі. На думку воєнних фахівців, передбачається наступ мотопіхоти попереду танків. Це здійснюється при веденні наступу на закритій або важкодоступній для танків місцевості, в умовах обмеженої видимості.

ОБОРОНА з точки зору командування США та Німеччини вважається вимушеним видом бою.

Вона організується та ведеться з метою зірвати або відбити наступ противника, утримати важливі райони (рубежі) місцевості, з економити сили та засоби на одному напрямку та досягнути переваги на інших, а також створити сприятливі умови для переходу в наступ.

Успіх в обороні може бути досягнутий в тому випадку, якщо перевага противника буде виражати співвідношення не більше як 3:1.

При підтримці тактичної авіації і польової артилерії і при сприятливих умовах місцевості можна вести оборонний бій протягом короткого періоду часу при співвідношенні сил порядку 6:1 на користь противника.

У будь-якому випадку, як сказано у польовому статуті М100-5 (США), мета оборони повинна полягати у тому, щоб зосередити достатню кількість сил і засобів та створити відповідний бар’єр, здатний розгромити масований натиск броньованих машин противника

Війська США та Німеччини, залежно від вирішуваних завдань та їх бойових можливостей, можуть вести:

- позиційну

- та мобільну (рухому) оборону.

Позиційна оборона ведеться з метою утримання важливих районів та рубежів. Засновується вона на інженерному устаткуванні місцевості та розташуванні більшої частини сил та засобів у першому ешелоні. Основний спосіб її ведення – вогонь з зайнятих позицій, що займаються.

Мобільна (рухома) оборона ведеться з'єднаннями та засновується при нанесенні контратак з метою завершення розгрому наступаючого противника у заздалегідь наміченому районі. Тому велика частина сил та засобів, які обороняються, у цьому виді оборони знаходиться у глибині.

Мотопіхотна рота армій США та Німеччини вважається основним бойовим підрозділом, який може вести оборонний бій у складі батальйону та самостійно.

У обороні мотопіхотна (танкова) рота США може знаходитись у першому або другому ешелоні (резерві) батальйону. Вона звичайно підготовляє та обороняє опорний пункт по фронту до 1500 м та у глибину до 1000 м, взвод обороняє опорний пункт до 400 м по фронту та до 200 м у глибину, відділення – позицію до 125 м по фронтом.

З точки зору командування армії США, оборона роти повинна бути активною та гнучкою, при цьому основу оборони становлять танки та ПТКР.

Для ведення оборони рішенням командира батальйону може створюватись ротна тактична група. Окрім штатних мотопіхотних (танкових) взводів роти, на базі яких формується РТГр, у її складі можуть бути танковий (мотопіхотний) взвод та одна-дві секції ПТКР "Тоу". Всього у РТГр можуть бути у різних варіантах від двох до чотирьох взводів. Залежно від вирішуваних завдань вогнем її підтримують, як правило, міномети, польова артилерія, а іноді вертольоти вогневої підтримки. Окрім того, у опорному пункті РТГр можуть бути розгорнені 2-3 пости радіолокаційної розвідки.

Бойове завдання роти (РТГр) буде залежати від місця у бойовому порядку батальйону. Якщо рота діє у першому ешелоні, то її завдання у взаємодії з приданими засобами, засобами підтримки і сусідами нанести вогневе ураження противнику ще до підходу до переднього краю, не допустити його прориву в глибину, а при вклиненні у оборону знищити його вогнем і контратаками та відновити втрачене положення.

Бойовий порядок роти може будуватись у один або два ешелони. Звичайно рота будує бойовий порядок у два ешелони,

- у першому ешелоні обороняються два взводи,

- у другому – один з розташуванням взводів у лінію, кутом уперед та назад, а також уступами направо та наліво). Другий ешелон (резерв) рекомендується розташовувати не далі 500 м від позиції взводів першого ешелону.

Рис. Варіант побудови оборони мпр.

Придані танки, як правило, займають позиції у опорних пунктах першого ешелону. ПТКР "Тоу" – у опорних пунктах взводів або про мішках між ними.

Якщо рота знаходиться у другому ешелоні, то вона, як правило, обороняє опорний пункт на важливому у тактичному відношенні рубежі або на ділянці місцевості, з таким розрахунком, щоб можна було блокувати тих хто вклинився з фронту або з флангу противника.

При відсутності безпосереднього зіткнення з противником за розпорядженням командира батальйону від роти першого ешелону на віддаленні до 2500 м від переднього краю може виставлятись бойова охорона у складі підсиленого мотопіхотного взводу. Крім бойової охорони від роти першого ешелону батальйону виставляються перед опорним пунктом безпосередня охорона (на віддаленні до 500 м від переднього краю), пости спостереження і підслуховування, на відкритих флангах і стиках – дозори, а в тилу – дозори і патрулі.

Для ведення оборони ротною тактичною групою у межах району бойових дій батальйонної тактичної групи призначається не менше трьох бойових позицій, які являють собою підготовлені в усіх відношеннях ділянки місцевості, розташовуючись на яких, вона може вести бойові дії з метою блокувати наступ противника, підтримувати дії других підрозділів та наносити інші вогневі удари.

Система вогню роти будується у спільно з інженерними загородженнями. Основою системи вогню є протитанкова оборона. Для її організації ротна тактична група використовує штатні протитанкові засоби: ПТКР "Тоу", "Дракон", протитанкові гранатомети, а також придані танки та вогнемети.

Залежно від завдань та характеру місцевості танки та ПТКР "Тоу" займають вогневі позиції з інтервалами та дистанціями до 300м, а БТР у взводних опорних пунктах – до 200 м.

З початком вогневої підготовки противника особовий склад РТГр займає укриття, а по закінченні її всі повинні знаходитись на своїх бойових місцях. Ротна тактична група у взаємодії з сусідами та іншими підрозділами батальйону при підтримці артилерійського та мінометного вогню наносить поразку противнику ще на далеких підступах до оборони, розстроює його бойові порядки. Інтенсивність вогню зростає при наближенні противника до переднього краю, підрозділи, які обороняються, не допускають його прориву.

Оборонний бій звичайно починають підрозділи охорони, які підтримуються, як правило, вогнем артилерії та мінометів. Після виконання завдання вони відходять до основного району оборони на свої позиції, де приводять себе у готовність до ведення бою на них. З підходом противника до переднього краю оборони вогонь доводиться до найвищої напруги.

При прориві противника на стику з з'єднаннями, підрозділами вживають заходи до прикриття флангу вогнем, а взвод, який знаходиться у резерві, займає запасні позиції, що прикривають цей фланг. При вклинюванні противника у опорний пункт, командир РТГр використовує усі вогневі засоби, щоб запобігти розширення прориву та знищити противника. Вважається доцільним, щоб штатні протитанкові засоби та придані танки постійно міняли позиції та знищували танки противника, які прорвались.

Для ліквідації дрібних груп, які вклинились на невелику глибину, рекомендується проводити часткові контратаки силами другого ешелону (резерву) роти.

Якщо у тому випадку, коли противнику вдалось прорвати оборону великими силами та створити загрозу оточення, РТГр займає кругову оборону, використовуючи заздалегідь підготовлені запасні позиції.

Таким чином, ми бачимо, що створення ротних тактичних груп у період виконання поставлених задач розглядається американським командуванням як найбільш оптимальний варіант бойового використання різнорідних сил та засобів підрозділів сухопутних військ за умов сучасного бою. Він засновується на принципах концепції "повітряно-наземної операції (битви)".

Мотопіхотна рота (мр) армії Німеччини у обороні може оборонятись у складі першого та другого ешелону (резерву) батальйону. Рота обороняє опорний пункт по фронту 1,5-2,0 км та у глибину відповідно до 2 км. Мотопіхотний взвод (тв) обороняє опорний пункт до 400 м по фронту та до 300 м у глибину, мотопіхотне відділення – позицію до 100 м по фронту.

Бойовий порядок мотопіхотної роти будується у один або два ешелони. При двох ешелонній побудові бойового порядку два взводи обороняються у першому та один у другому ешелоні, який підтягується для ведення кругової оборони. При побудові бойового порядку у один ешелон виділяється невеликий резерв. Типовим вважається бойовий порядок у два ешелони. При цьому взвод другого ешелону обладнує опорний пункт у 150-300 м від позицій взводів першого ешелону.

Опорний пункт роти включає

- опорні пункти взводів, розташовані фронтом та у глибині

- та позиції вогневих засобів. Проміжки між опорними пунктами взводів можуть досягати 300 м та більше. Проміжки між взводними опорними пунктами прикриваються вогнем з усіх видів зброї, а також протитанковими та протипіхотними загородженнями.

БМП (БТР) роти розташовується в укриттях за бойовими порядками своїх відділень та взводів у готовності підтримати вогнем Ії бій та забезпечити при необхідності маневр особового складу на загрозливих напрямках.

Рота першого ешелону, яка діє на напрямку зосередження основних зусиль батальйону, може одержати для посилення танковий взвод, до взводу ПТКР "Хот" та до взводу 120-мм мінометів. Придані вогневі засоби використовуються, як правило, централізовано в інтересах всієї роти.

Вогневі позиції 120-мм мінометів обираються у тилу ротного району оборони на віддаленні 1-2 км від переднього краю. Якщо 120-мм міномети використовуються для підтримки бойової охорони, то для них обладнуються тимчасові позиції поблизу переднього краю.

Взвод ПТКР "Хот" використовується для прикриття танконебезпечних напрямків. Для кожної пускової установки готуються основні та запасні вогневі позиції.

Мотопіхотна рота першого ешелону посилає від себе безпосередню охорону на віддалення 400-500 м від переднього краю.

Вважається, що головним елементом побудови оборони є система вогню. Вогневі засоби роти та приданих засобів розташовуються в обороні таким чином, щоб створити максимальну щільність вогню на найважливіших напрямках, з яких очікується наступ противника, забезпечити ведення вогню по противнику та тримати під вогнем всю місцевість перед позиціями та між ними. Перед переднім краєм оборони створюється зона суцільного вогню стрілецької зброї на глибину до 600 м.

Так само, як б при організації оборони мотопіхотної (танкової) роти США на напрямок, де очікується наступ основних сил противника, артилерія та міномети готують зосереджений та загороджувальний вогонь.

Особлива увага приділяється організації протитанкового вогню. Протитанкові засоби розташовуються як усередині опорних пунктів, так і між ними. При цьому ефективна зона протитанкового вогню створюється на глибину 3000 м та більш, а зона суцільного протитанкового вогню – до 1000 м перед переднім краєм.

Велика увага приділяється встановленню загороджень перед переднім краєм оборони, у глибині та на флангах. У ході бою передбачається міцне утримання позицій (опорних пунктів), що займаються у районі оборони батальйонів. Рота своїми силами контратак звичайно не проводить. При прориві противником переднього краю її оборони підрозділи роти, як правило, висуваються на підготовлені позиції та наносять вогневий удар по противнику у фланг та у тил з метою заперечення просування його у глибину та створення умов для проведення контратак бригадними резервами.

Це є важливою од накою точкою зору командування Німеччини на ведення оборони підрозділами в порівнянні з точкою зору американських військових фахівців (проведення контратак резервом роти).

У цілому ж тактика ведення оборонного бою мотопіхотною (танковою) ротою Германії подібна до тієї, що ми розглянули вище стосовно до дій у обороні ротної тактичної групи армії США.

Таким чином, вважаючи наступ основним видом бойових дій, командування США та Німеччини важливе місце відводять обороні. На їх думку, оборона дозволяє виграти час, ослабити противника ще до наступу та тим самим нанести йому значних втрат, утримуючи рубіж (район), який займається.

Важливо також відзначити, що оборона мпр (тр) США та Німеччини являє собою систему оборонних позицій підрозділів та протитанкових вогневих засобів, пов'язаних між собою вогневою взаємодією. Цією системою передбачається безперервна та зростаюча поразка наступаючого противника по мірі його просунення у глибину оборони.

Разом з тим, аналіз тактичних нормативів, які визначаються мпр (тр) як США, так і Німеччини у обороні та наступі показує, що командування НАТО приділяє велику увагу виробленню єдиних поглядів на тактику підрозділів та на використання військ у бою.

МАРШ з точки зору командування армій США і ФРН, в умовах ведення сучасної війни став складовим елементом всіх видів бойових дій військ.

В залежності від транспортних засобів, способів пересування і обстановки марші в армії США підрозділяється на два види: тактичні та адміністративні,які здійснюються на колісному (гусеничному) транспорті або в пішому порядку.

Тактичні пересування – це такі пересування (перевезення) підрозділів, при здійсненні яких головна увага надається збереженню постійної готовності до організованого вступу в бій.

Основні показники маршу:

величина добового переходу: в пішому порядку – 20-40 км; на колісній і гусеничній техніці – до 200 км;

середня швидкість руху: в пішому порядку – 4-5 км/г; на колісній техніці – до 40 км/г; на гусеничній техніці – до 30 км/г;

дистанції: між машинами – 25, 50, 100 м; між колонами рот – 500 – 1000 м; між колонами батальйонів – 3-5 км.

Для здійснення маршу призначається похідний порядок, який залежить від обстановки, задуму маршу і вступу до бою, а також умов місцевості.

Похідний порядок включає розвідку, підрозділи прикриття, похідну охорону і головні сили.

Підрозділи і частини, що здійснюють марш, будують похідний порядок, маючи в своєму складі маршові групи, маршові ешелони і похідні колони.

Маршова група – це найменший підрозділ в маршовій колоні. По складу вона може відповідати відділенню, взводу або роті (батареї).

Маршовий ешелон складається з однієї або декількох маршових груп, що становлять батальйон (дивізіон) або бригаду. Маршові ешелони нумеруються або позначаються буквами латинського алфавіту. Тилові підрозділи слідують окремими колонами за бойовими підрозділами.

При тривалих маршах для відпочинку механіків (водіїв), їди, дозаправки і технічного обслуговування техніки влаштовуються короткі зупинки і привали. Перша зупинка на 15 хвилин призначається після першої години руху, в подальшому на 10 хвилин через кожні 2 години руху. Тривалість привалів – до 1 години.

Мотопіхотні (танкові) роти (взводи) здійснюють марш по одному маршруту в колоні батальйону (роти).

Похідна охорона (підрозділи прикриття) включає головну, бокову і тильну охорону.

У головну охорону призначаються:

від бригади (батальйону) – авангард у складі батальйону (роти, РТГр);

від роти (РТГр) – головна похідна застава (ГПЗ) у складі взводу;

від взводу (ГПЗ) – головний дозор (ГД) у складі відділення (танка) із задачею своєчасно знайти противника, перешкоди і загородження на маршруті; не допустити раптового нападу противника на колону (головні сили), що охороняється, і забезпечити ним вигідні умови для розгортання і вступу в бій.

Мотопіхотний (танковий) взвод може діяти в боковій (тильній) охороні (загоні). Боковий загін пересувається на фланзі головних сил по паралельних маршрутах, а тильний загін – за головними силами колон, що охороняються.

Дрібні групи противника при зустрічі похідна охорона (підрозділи прикриття) знищує або захоплює в полон. При зустрічі з переважаючими за силою противником похідна охорона повинна захопити (зайняти) вигідний рубіж і наполегливо його обороняти, забезпечуючи розгортання і організований вступ в бій головних сил.