1 Навчальне питання:
Значення тактики в підготовці офіцерів і навчанні військ. Вимоги Міністра Оборони, Командувача Сухопутними військами щодо тактичної підготовки.
Що ж таке військова наука?
Військова наука - це система знань про характер, закони війни, підготовки Збройних Сил до війни і способах її ведення. На основі цього визначення зароджувалася і розвивалася військова наука. Однієї з основних частин військової науки є теорія воєнного мистецтва, що охоплює питання підготовки Збройних Сил і ведення ними бойових дій.
Теорія воєнного мистецтва складається з:
- стратегії;
- оперативного мистецтва;
-тактики.
Стратегія - складова частина воєнного мистецтва, його вища область, що охоплює теорію і практику підготовки країни і Збройних Сил до війни, планування і ведення війни та стратегічних операцій.
Оперативне мистецтво - складова частина воєнного мистецтва, що охоплює теорію і практику підготовки та ведення сумісних і самостійних операцій (бойових дій) об’єднаннями видів Збройних Сил. Оперативне мистецтво займає проміжне положення між стратегією і тактикою. Оперативне мистецтво визначає завдання і напрямки розвитку тактики.
Тактика - складова частина воєнного мистецтва, що охоплює теорію і практику підготовки і ведення бою підрозділами, частинами (кораблями) і з’єднаннями різних видів Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ.
Вона поділиться на:
- загальну тактику;
- тактику видів Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ.
Загальна тактика досліджує закономірності загальновійськового бою і дає рекомендації з його підготовки і ведення спільними зусиллями підрозділів і частин.
Тактика видів Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ розробляє специфічні питання бойового застосування підрозділів, частин і з’єднань видів Збройних Сил, роду військ і спеціальних військ у загальновійськовому бою і самостійно.
Загальна тактика і тактика видів Збройних Сил, родів війські спеціальних військ тісно пов’язані: загальна тактика визначає завдання підрозділів, частин і підрозділів видів Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ у загальновійськовому бою, порядок і способи їх спільного використання і тим самим впливає на розвиток їх тактики; у свою чергу, зміни в тактиці видів Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ впливають на розвиток загальної тактики, вимагають уточнення й вдосконалення її рекомендацій.
Тактика має два аспекти - теоретичний і практичний.
Теорія тактики досліджує зміст і характер сучасного бою, розкриває закономірності й принципи проведення збройної боротьби тактичними силами і засобами, вивчає бойові можливості військових формувань, розробляє способи підготовки й проведення бою. Теоретичні положення тактики наведені в Бойових статутах, настановах, підручниках, навчальних посібниках, військово-теоретичних працях.
Практика тактики охоплює діяльність командирів, штабів і військ з підготовки й ведення бою.
Вона включає в себе:
збір і вивчення даних обстановки;
ухвалення рішень і доведення завдань до підлеглих;
планування та підготовку військ і місцевості до бою;
проведення бойових дій;
управління підрозділами, частинами, з’єднаннями;
всебічне забезпечення бою.
Основу загальної тактики складає тактика Сухопутних військ
Завдання тактики. Тактика вивчає і розробляє способи підготовки і ведення загальновійськового бою. Вона включає тактику загальновійськових з’єнань, частин і підрозділів, а також видів Збройних Сил і родів військ та спеціальних військ, що входять в Сухопутні війська.
Вона вивчає зміст видів бойових дій, роль ударів ядерними, вогневими та іншими засобами ураження, розробляє форми маневру військ, похідні, передбойові і бойові порядки, визначає місце і роль з’єднань, частин і підрозділів, кожного роду військ і спеціальних військ в загальновійськовому бою, завдання, які виконують в ході бойових дій, способи їх сумісного бойового застосування і порядок взаємодії між ними.
Завданнями тактики є розробка і проведення в життя заходів, що забезпечують постійну готовність підрозділів, частин і з’єднань до виконання бойових завдань у складних умовах наземної, повітряної і радіоелектронної обстановки.
Розробка і удосконалення способів ведення бойових дій у початковий період війни.
Застосування ядерної, високоточної зброї та інших сучасних засобів збройної боротьби, докорінно змінило характер бою й умови його ведення.
Тактика покликана розкрити ці зміни, досліджувати природу сучасного бою, його характерні риси, закономірності, підготовку, принципи і способи ведення.
Тактика розробляє способи застосування різних видів сучасної зброї, а також захисту військ від такої-ж зброї противника.
Розгром противника в бою досягається тісним сполученням вогню, удару і маневру підрозділів, частин і з’єднань різних родів військ і видів Збройних Сил; завдання тактики полягає в тім, щоб знайти оптимальне сполучення цих елементів загальновійськового бою і діючих у ньому сил та засобів.
Важливою задачею тактики є вивчення сил і засобів противника, його поглядів на застосування їх у бою, а також на способи ведення різних видів бою; виявлення сильних та слабких сторін озброєння, техніки, організації військ і тактики дій противника.
При вивченні оборонного бою тактика розробляє питання організації і ведення оборони в тактичній ланці, ведення оборонного бою в особливих умовах, в оточенні і при відході.
Вивчаючи наступальний бій, загальна тактика розробляє способи його організації і ведення при прориві оборони, переслідуванні противника, що відходить, наступу з подоланням водних перешкод, способи організації і ведення зустрічного бою, особливості наступу вночі, у місті й інших особливих умовах.
Загальна тактика розробляє також питання пересування військ і розташування їх на місці.
Крім того, тактика вивчає питання керування, всебічного забезпечення бою і виробляє практичні рекомендації щодо їх рішення в різних умовах. Розробляє вимоги до організаційно-штатної структури військових формувань і рівню їхньої бойової підготовки.
Етапи розвитку тактики. Визначальний вплив на розвиток тактики надає удосконалення зброї і військової техніки і зміна якості особового складу військ.
Тактика зародилася з появою армій. У війнах рабовласницьких держав вона зводилася до прямолінійного руху військ на полі бою і рукопашній сутичці воїнів. Розвиток тактики в цей період йшов в напрямку удосконалювання бойових порядків і маневрування ними на полі бою. Після бою при ЛЕВКТРАХ у 371 р. до н.е. став застосовуватися принцип нерівномірного розподілу сил і засобів по фронті з метою зосередження основних зусиль у вирішальному місці.
Подальше удосконалювання зброї привело до появи різних видів піхоти і кавалерії. У війнах феодалізму зміст тактики визначався уже пануванням на полях бою лицарської кінноти. Бій зводився в основному до суми двобоїв лицарів.
Корінний переворот у тактиці відбувся в XVII столітті у зв’язку з прийняттям на озброєння в арміях європейських держав вогнепальної зброї. Глибока побудова бойових порядків, змінилася поступово лінійною тактикою, що остаточно затвердилася в ході Тридцятирічної війни 1618-1648 р.
Створення масових армій наприкінці XVIII - початку XIX століття, подальше удосконалювання зброї привели до появи тактики колони і розсипного ладу, класичним образом якого, є Бородінська битва 1812 р. Однак така тактика уже в той час приводила до великих втрат військ від вогнепальної зброї, особливо з появою у другій половині XIX століття нарізної зброї.
У ході Кримської війни 1853-1856 р. починає зароджуватися тактика стрілецьких цепів, що остаточно затвердилася в ході російсько-японської війни 1904-1905 рр.
Перша світова війна 1914-1918 рр. характеризувалася масовим застосуванням кулеметів, скорострільної артилерії, а також появою нових засобів боротьби: авіації, танків, отруйних речовин та інш. До кінця війни з’явилася тактика групового бою, що полягала в тім, що стрілецькі підрозділи групувалися біля танків, зброї супроводу, важких кулеметів.
Розвиток оборони йшов від осередкової, котра була неглибокою, до підготовленої в інженерному відношенні позиційнійної оборони.
Тактика радянських військ складалася в роки громадянської війни і військової інтервенції в Росії 1918-1920 рр. Її особливості були обумовлені революційним духом бійців і командирів армії нового типу. В ході війни здійснювався перехід до дій ударними угрупованнями з зосередженням сил і засобів на головних напрямках. У ході прориву будувалися глибокі бойові порядки. У розвиток тактики великий внесок у цей період внесли М.Н.Тухачевский, А.Н.Егоров, И.Л.Уборевич та ін. радянські военоначальники.
У міжвоєнний період розвиток тактики визначався широким упровадженням нової військової техніки і моторизації Збройних Сил.
В середині 30-х років була розроблена теорія глибокого наступального бою як складова частина глибокої операції, сутність якої складалася в одночасному впливі авіації, артилерії, танків, наступаючих військ на всю тактичну глибину оборони противника, в прориві її на обраному напрямку, з подальшим розвитком тактичного успіху в оперативний.
У роки Великої вітчизняної війни тактика одержала широкий і всебічний розвиток, вона характеризувалася гнучкістю, своєчасною зміною бойових порядків військ і способів їхніх дій з урахуванням змін, що відбувалися в оснащенні зброєю і технікою своїх військ і військ супротивника. Були розроблені ефективні способи прориву глибоко ешелонованої оборони, подолання з ходу проміжних оборонних рубежів, ведення зустрічного бою, переслідування супротивника, що відходить. Широке застосування одержали нічні дії, удосконалювалися способи форсування водних перешкод, оточення і знищення оточеного супротивника, ведення активної оборони. Уміло здійснювався окритий маневр і наносилися раптові удари.
Післявоєнні роки є якісно новим етапом у розвитку тактики. Відбулися корінні зміни в матеріальній базі бою: з’явилися нові засоби боротьби, удосконалюється наявна бойова техніка й озброєння, зріс політичний, загальноосвітній і військово-технічний рівень особового складу. Великі зміни відбулися в озброєнні, організаційно–штатній структурі і тактиці дій армій провідних країн світу.
Корінні зміни в теорії тактики відбулися в середині 50-х років в зв’язку з оснащенням Збройних Сил ядерною зброєю, упровадженням електроніки, а у 80-ті роки з появою високоточної зброї в арміях країн НАТО, суттєво змінившими зміст бою, основу якого стали складати ядерні і вогневі удари в поєднанні з маневром і атаками військ.
Важливішою особливістю загальновійськового бою в сучасних умовах стала його динамічність. У зв’язку великою потужністю ядерної зброї виникла необхідність розосередження сил і засобів на полі бою, щоб уникнути масових втрат.
В умовах застосування ядерної зброї основним способом наступу на противника, що обороняється, став наступ з ходу з висуванням військ із глибини.
З упровадженням ядерної зброї зазнала значних змін і тактика оборонного бою. У військ, що обороняються, появилась можливість не тільки відбити наступ противника, но і зірвати його. Велика насищеність військ броньованою технікою і засобами механізації інженерних робіт дозволяє підрозділам, частинам і з’єднанням в короткі терміни підготувати глибокоешелоновану оборону, здатну успішно протистояти наступу противника, оснащеного сучасними засобами боротьби.
Сучасна тактика - це теорія і практика підготовки і ведення бою з застосуванням усіх, у т.ч. новітніх засобів збройної боротьби.
На жаль, сьогодні доводиться констатувати певний застій у галузі розвитку теорії тактики та її застосування під час бойової підготовки військ.
Ми повинні зрозуміти, що жити за старими мірками, не вивчаючи та не узагальнюючи все нове, що відбувається протягом останніх десятиліть, - це означає втратити провідну роль у теорії тактики і військовій практиці.
Теорія тактики має бути індикатором усього нового й прогресивного, а без неї - практика приречена. З цього випливає, що у системі бойових дій у воєнних конфліктах тактика була і є основою досягнення оперативної мети і складовою частиною воєнного мистецтва.
Створення і масове впровадження у війська сучасних засобів і технологій ведення збройної боротьби суттєво вплинуло за останні 15-20 років на розвиток тактики в цілому і теорії загальновійськового бою зокрема. Тому при визначенні вигляду Збройних сил XXI століття дуже важливо враховувати нові тенденції в області тактики, а саме: зсув акцентів убік «безконтактних» дій протиборчих сторін; послідовний перехід від вогневого впливу по всьому угрупованню противника до функціонально-структурного (виборчого) його ураження з застосуванням переважно високоточної зброї; зростання питомої ваги мобільних військ.
Що ж стосується практичного розвитку тактики в ході бойових дій військ у збройних конфліктах, то тут, на наш погляд, накопичено чимало позитивного, що можна охарактеризувати як новий виток у розвитку форм і способів тактичних дій, констатуючи визначений прогрес військового мистецтва в цілому. Проблема в тому, щоб узагальнити і систематизувати накопичений досвід інших держав при ведення збройних конфліктів різної інтенсивності. Спробуємо в оглядовому викладі представити, у чому ж полягає розвиток тактики за останнє десятиліття.
Насамперед хотілося б відзначити, що в системі бойових дій у військових конфліктах чітко проявилася домінуюча роль тактики як складової частини військового мистецтва. Це важливо підкреслити ще і тому, що під впливом досвіду війни в зоні Перської затоки (1991) стала мусуватися точка зору, що тактика узагалі відмирає, оскільки, мов, вирішальне значення у військових конфліктах сьогодні мають дії стратегічного й оперативного масштабу. Однак останнім часом співвідношення і взаємозв'язок складових частин військового мистецтва проявилися інакше, чим це мало місце в операції «Буря в пустелі». Центр ваги бойових зусиль змістився убік тактичних дій.
Так, в Афганістані питома вага розв'язуваних військами тактичних задач склала, по розрахунках, близько 80% від загального обсягу бойових дій, а в двох чеченських військових
кампаніях — 75%. З цього випливає, що тактика була і залишається основою досягнення оперативних цілей у збройній боротьбі.
Значення тактики (тактичної підготовки) в навчанні підрозділів.
Тактична підготовка - це навчання особового складу підрозділів, частин і з’єднань, а також їхніх органів управління підготовці і веденню бою, а у вищих військових навчальних закладах і на кафедрах військової підготовки, крім того, навчання студентів організації бою і управлінню підрозділами в ході його ведення.
Тактика (тактична підготовка) є одним з найважливіших предметів бойової підготовки військ і провідною дисципліною (предметом) навчання у вищих військових навчальних закладах Сухопутних військ, оскільки вона найбільшою мірою забезпечує підготовку студентів до практичних дій у сучасному бою, їх високу польову виучку.
Тактичній підготовці підлегле вивчення всіх інших предметів, оскільки вона сполучає в єдиний комплекс знання, вміння і навички, придбані військовослужбовцями у процесі занять з вогневої, технічної, спеціальної, інженерної, стройової й інших предметів навчання. Вона є основою польової виучки військ. Це обумовлюється тим, що тільки на тактичних навчаннях і заняттях можливе максимальне наближення умов навчання до реальної бойової обстановки. У ході тактичної підготовки підрозділи і їх командири навчаються здійснювати марші на високих швидкостях і на великі відстані, стрімко атакувати противника, використовуючи результати всіх засобів ураження, вести активну і безперервну розвідку, потайно здійснювати маневр, рішуче і сміливо діяти в глибині оборони противника, форсувати водні перешкоди, долати зони зараження і загородження, наполегливо і стійко оборонятися, уміло захищатися від зброї масового ураження противника, вести бій в складній обстановці.
Не випадково до військ в даний час висуваються підвищені вимоги щодо вдосконалення тактичної підготовки, і, перш за все, необхідно:
готуватися до ведення активних і рішучих бойових дій в складній обстановці в умовах сильної авіаційної і радіоелектронної протидії противника на основі практичного освоєння вимог бойових статутів Сухопутних військ і їх творчого застосування в бою;
удосконалювати способи прориву оборони, насиченої протитанковими засобами і мінно-вибуховими загородженнями;
максимально використовувати результати вогневого ураження із застосуванням сучасних методів ведення вогню, атакувати у високих темпах, в різній побудові бойового порядку;
освоювати форсування водних перешкод без зниження темпів наступу;
вчитися вести стійку і активну оборону;
вчитися боротьбі з великими масами танків і відбиттю наступу переважаючих сил противника;
підвищувати підготовку, готуватися до здійснення пересування своїм ходом з подоланням ділянок зараження і руйнувань, із збереженням боєздатності і готовності своєчасно вступити в бій.
Завдання (тактики) тактичної підготовки:
вивчення основ загальновійськового бою, його принципів, організаційно-штатної структури підрозділів, частин, тактико-технічних характеристик озброєння, бойових можливостей, прийомів і способів дій своїх військ і військ противника;
навчання особового складу вмілому застосуванню індивідуального і групового озброєння, бойової техніки в бойовій обстановці, на різноманітній місцевості, вдень і вночі;
формування в особового складу високих морально-бойових, психологічних і фізичних якостей та поєднання їх із професійними навичками і уміннями;
вироблення і удосконалювання навичок і вмінь командирів і штабів в організації, забезпеченні і безупинному управлінні підрозділами і частинами в бою;
злагодження підрозділів і частин для ведення узгоджених і рішучих дій у різних видах загальновійськового бою.
Вивчаючи тактику, студент повинен:
твердо засвоїти основи сучасного бою, тактико-технічну характеристику озброєння, організаційно-штатну структуру, бойові можливості і тактику дій свого підрозділу, підрозділів, що придаються і підтримують, а також підрозділів армій провідних країн світу;
навчитися організовувати бій: усвідомлювати завдання; оцінювати обстановку; приймати рішення; ставити бойові завдання підрозділам; організовувати взаємодію, вогневе ураження противника, всебічне забезпечення бою і управління; готувати підрозділи до виконання бойових завдань; твердо управляти підрозділами і вогнем в бою.