11. Права та обов’язки сторін

Сторони мають рівні процесуальні права і обов'язки. Вони мають право:

• знайомитися з матеріалами справи

• робити з них витяги

• знімати копії з документів, долучених до справи

• одержувати копії рішень, ухвал

• брати участь у судових засіданнях

• подавати докази

• брати участь у дослідженні доказів

• задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам

• заявляти клопотання та відводи

• давати усні та письмові пояснення судові

• подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб

• користуватися правовою допомогою

• знайомитися з журналом судового засідання

• знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти

• прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами

• робити з нього копії

• подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти

• оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом (ч.1ст.27ЦПК).

Крім того, позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково, пред'явити зустрічний позов.

Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу.

Кожна із сторін має право вимагати виконання судового рішення в частині, що стосується цієї сторони (ст.31 ЦПК).

12. Процесуальна співучасть у цивільному процесі

Під процесуальною співучастю слід розуміти обумовлену нормами матеріального права множинність осіб на тій чи іншій стороні v цивільному процесі в силу наявності спільного права чи спільного обов'язку (ст. 32 ЦПК). Підстави для виникнення процесуальної співучасті (ст. 32 ЦПК):

1. предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів;

2. права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;

3. предметом спору є однорідні права і обов'язки.

Позов може бути пред'явлено спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Зважаючи на це, якщо позивачами є дві чи більше осіб, а відповідачем — одна, то така співучасть буде активною, коли ж навпаки — то пасивною, а коли наявна множинність на обох сторонах — змішаною. Множинність може виникати і з боку третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, однак обов'язковою умовою повинна бути наявність загальних підстав виникнення процесуальної співучасті.

Активна співучасть може виникнути тільки з ініціативи самих позивачів, оскільки це є проявом диспозитивності у цивільному процесі. Наприклад, у разі захисту права власності на річ, яка перебуває у спільній власності.

Особливістю пасивної співучасті є те, що вона можлива як з ініціативи позивача (позивачів), так і суду, який мас право притягнути особу як співвідповідача для участі у справі на підставі норми матеріального права. Не породжує пасивної співучасті залучення іншого відповідача у порядку заміни неналежного відповідача. Залежно від імперативності залучення співвідповідачів до справи, пасивна процесуальна співучасть поділяється на обов'язкову та факультативну.

Обов'язкова пасивна співучасть настає тоді, коли права та обов'язки сторін у справі не можна визначити без встановлення прав та обов'язків інших суб'єктів спірних матеріальних правовідносин. Наприклад, коли шкода заподіяна кількома особами, у справах про виселення із займаного житлового приміщення та ін.

Факультативна пасивна співучасть мас місце тоді, коли у справі беруть участь співучасники, хоча питання щодо прав одного з відповідачів можна було 6 вирішити самостійно незалежно від прав та обов'язків інших співучасників.

Особливість участі процесуальних співучасників у цивільному процесі полягає у тому, що кожен із них щодо іншої сторони діє у процесі самостійно. Співучасники можуть доручити вести справу одному із співучасників, крім випадків, коли останній мас вади цивільної процесуальної дієздатності (ст. 32 ЦПК). Якщо інтереси позивачів або відповідачів між собою суперечать, то співучасті немає. Відповідно до ст. 216 ЦПК суд, ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, має зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або вказати, що відповідальність чи право стягнення є солідарним. Співучасники також можуть оскаржувати судові рішення самостійно, або приєднуватися до скарг інших співпозивачів чи співвідповідачів (ст.ст. 299, 329 ЦПК).