Випадки звільнення позивачів від сплат у категоріях справ:

1. Про стягнення аліментів

2. Про завдання шкоди здоров’ю

3. Про шкоду, завдану злочином

4. У справах про стягнення заробітної плати і по інших вимогах, витікаючих з трудових правовідносин

5. Інваліди 1 та 2 групи

6. Загально пільгові категорії (ветерани, постраждалі від аварії на ЧАЕС)

7. Органи державної влади, що звертаються до суду з метою виконання покладених а них функцій

8. Прокурор та органи державної влади, що звертаються з позовом про захист інтересів інших осіб

27. Засоби процесуального примусу. Їх характеристика

Засоби процесуального примусу – це встановлені законом процесуальні дії, що застосовуються судом до осіб, які порушують правила або протиправно перешкоджають здійсненню правосуддя.

Мета засобів процесуального примусу – забезпечення виконання вимог головуючого у судовому засідання, дотримання порядку виконання певними особами процесуальних обов’язків з метою належного розгляду та вирішення справи.

Види засобів:

1. попередження;

2. видалення з зали судового засідання;

3. тимчасове вилучення доказів для дослідження судом;

4. привід свідка.

Ознаки засобів процесуального примусу:

• Забезпечене владними повноваженнями суду

• Державний примус

• Обмеження основних прав і свобод у певних випадках

• Не є покаранням

• Може застосовуватися тільки судом

28. Поняття процесуальних строків та їх види

Для виконання завдань цивільного судочинства істотним є не тільки встановлення порядку підправлення правосуддя у цивільних справах, а часові межі здійснення судочинства та його етапів (стадій), в тому числі щодо вчинення процесуальних дій учасниками цивільного процесу. Адже надзвичайно важливо, щоб цивільне судочинство здійснювалось не лише правильно, а й своєчасно. Саме задля досягнення цієї мсти і встановлюються цивільні процесуальні строки. При цьому існування та чітке їх дотримання є не лише гарантією здійснення учасниками процесу їх суб'єктивних процесуальних прав, а й запорукою ефективності здійснення цивільного судочинства.

Під цивільним процесуальним строком слід розуміти встановлений законом або судом період в часі, впродовж: якого може або повинна бути здійснена певна процесуальна дія

учасником цивільного процесу.

Відповідно до ст. 68 ЦПК цивільний процесуальний строк обчислюється роками, місяцями і днями, а також може визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Однак в окремих випадках такий строк вимірюється годинами.

З огляду на те, яким чином легітимований строк, виділяють:

1. строки, встановлені законом

2. строки, встановлені судом.

Залежно від того, як чітко визначені цивільні процесуальні строки, виділяють:

1. абсолютно визначені (ті, що мають чітку визначеність шляхом встановлення їх тривалості, наприклад, З, 5, 7, 10 днів тощо);

2. відносно визначені (ті, що мають відносну визначеність і можуть пов'язуватись з іншими подіями, наприклад, із позовною давністю (ст. 381 ЦГЖ), чи завершенням вчинення тієї чи іншої процесуальної дії);

3. невизначені (це строки, які не мають жодних вказівок на певну визначеність, наприклад, так званий розумний строк (ч. 4 ст. 9 ЦПК).