25. Поняття судових витрат та їх види

Судові витрати — це витрати по веденню цивільної справи в суді, що покладаються законом на сторони і інших, зацікавлених в справі осіб. У цивільних справах судові витрати складаються з судового збору і витрат, пов'язаних з розглядом справи (ст. 79 ЦПК України).

Судовими витратами є витрати, які несуть сторони, треті особи з самостійними вимогами щодо предмету спору в справах позовного провадження, заявники і зацікавлені особи в справах окремого провадження, стягувач і боржник в справах наказного провадження, за здійснення цивільних процесуальних дій, пов'язаних з розглядом справи в порядку цивільного судочинства.

Покладання судових витрат на сторони в цивільному процесі покликане відшкодувати витрати, які несе держава у зв'язку із здійсненням правосуддя по цивільних справах, а також витрати добросовісних учасників цивільних процесуальних правовідносин.

Судові витрати складаються з двох видів:

1. Судовий збір — це грошова сума, що вноситься до доходу держави особами, що звертаються до суду з позовними заявами, у справах окремого провадження, з апеляційними скаргами на вирішення судів і скаргами на рішення, що вступили в законну силу, а також за видачу судами копій документів.

2. Витрати (витрати), пов'язані з розглядом судової справи. До них відносяться:

а) витрати на інформаційно-технічне забезпечення;

б) витрати на правову допомогу;

в) витрати сторін і їх представників, пов'язані з явкою до суду;

г) витрати, пов'язані із залученням свідків, фахівців, перекладачів і проведенням судових експертиз;

д) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів по місцю їх знаходження і здійсненням інших дій, необхідних для розгляду справи (ч.3 ст.79 ГПК України).

26. Судовий збір. Розмір судового збору, порядок його сплати та звільнення від сплати

Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. На сьогодні ці питання законом не врегульовані.

Порядок сплати державного мита регулюється Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито», а також Інструкцією «Про порядок обчислення та стягнення державного мита».

Платниками державного мита на території України є фізичні і юридичні особи за здійснення в їх інтересах дій і видачу документів, які мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

Об'єктом сплати судового збору в судах є цивільно-процесуальні документи, до яких відносяться:

1) позовні заяви;

2) зустрічні позовні заяви;

3) заяви третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору;

4) апеляційні і касаційні скарги на вирішення судів;

5) заяви і скарги у справах окремого і наказного провадження;

6) скарги у зв'язку з винятковими обставинами;

7) заяви про повторну видачу копій судового рішення, ухвали.

Ціна позову — це грошовий вираз майнових претензій позивача. Визначається позивачем.

Правила визначення ціни:

• Виходячи з вартості майна

• Стягнення періодичних платежів. Ціна визначається за умовною сумою – сукупністю платежів (аліменти – 6 міс., комунальні платежі – 3 роки).

Порядок сплати: одночасно з поданням заяви, позивач подає квитанцію про сплачення судового збору (або платіжне доручення) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

З позовних заяв майнового характеру пропорційний судовий збір сплачується у розмірі 1% ціни позову, але не менш 3-х неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян

Судовий збір за подачу заяви про видачу судового наказу сплачується у розмірі 50 % ставки, визначеної з оспорюваної суми у разі звернення до суду з позовом в порядку позовного провадження

Зі скарг на рішення і визначення судів, які подаються в порядку апеляційного, касаційного провадження і у зв'язку з винятковими обставинами, сплачується судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, яка підлягає сплаті при подачі позовної заяви.