3. Налаштування клієнта Samba.

Для налаштування клієнта необхідно модифікувати файл smb.conf. Проте дані дії зручніше виконувати із графічного середовища.

Для налаштування можна скористатися наступними засобами:

• Samba Swat;

• LISA;

• Neiborchood;

Кожен із цих засобів має свої переваги та недоліки. На даний час найбільш поширеним є використання демона Lisa, який вмонтовується в оболонку і при роботі , наприклад Kongregor дозволяє працювати з мережею через файл менеджери, подібно до того, як ми працюємо у Windows в Провіднику (Explorer).

Для успішної роботи клієнта необхідно, щоби в нас було записано:

• мережне ім’я комп’ютера;

• Назва робочої групи;

• Типовий логін;

• Типовий пароль;

Також слід перевірити , чи запущені і працюють демони SMB та nmbd.

[global] client code page = 866 # щоб Windows машини бачили хоч якусь кирилицю workgroup = au206 # робоча група netbios name = rms206_1 # ім'я машини в мережі server string = Samba Server 206_6 # то що буде видне як її опис encrypt passwords = Yes # шифрований пароль log file = /var/log/smb/log.%m # потрібно ж звідкись виловлювати повідомлення про помилки крім того вести логи -

# хороший тон. max log size = 50 # якщо HDD не гумовий time server = Yes character set = KOI8-R # системна локаль якщо вона у вас допустима виглядає так: #LANG=uk_UA.koi8u #LC_CTYPE="uk_UA.koi8u" # ................ #LC_IDENTIFICATION="uk_UA.koi8u" #LC_ALL= # тут можна сказати character set = KOI8-U таке зауваження: українську букву “і” буде # #видно по мережі тільки при перетягуванні файлів з нею в імені на Windows машини вона #будет замінена на знак підкреслення. socket options = TCP_NODELAY # обіцяють підвищення продуктивності, чи реально допомагає ……. os level = 33 wins proxy = Yes wins support = Yes load printers = no # Це просто потрібно guest асcount = guest # чи потрібно дозволити гостьовий доступ до розшарених ресурсів hosts allow = 192.168.0.

Тема 7. Адміністрування комп’ютерної мережі

План

1. Протоколи маршрутизації.

2. Протоколи керування мережею.

3. Налаштування маршрутизації під Linux.

1. Протоколи маршрутизації.

Маршрутизація - це передача дейтаграм від одного вузла мережі до іншого. Маршрутизацію виділяють пряму і не пряму. При прямій маршрутизпції пакетів (використовується в одній підмережі) відправник знає МАС-адресу отримувача і перетворює IP-дейтаграму в кадр мережі, що містить дану адресу і безпосередньо пересилає його.

Список відповідності ІР та МАС-адрес формується вузлом динамічно за допомогою протоколу ARP (Adress Resolution Protocol). Для отримання МАС-адреси невідомого вузла вузол відправляє в мережу широкомовний МАС-запит, який містить ІР-адресу отримувача. Вузол, в якого співпаде ІР дає відповідь на запит, при цьому в кадрі буде міститись розшукувана МАС-адреса.

У випадку, якщо відповідь не буде отримана, то пакет, який необхідно передати анулюється і відправнику надсилається повідомлення про недосяжність вузла. Можлива також зворотня ситуація, коли відома МАС-адреса і невідома ІР. В такому випадку використовується протокол RARP. Для роботи такої мережі в ній повинен бути присутній RARP-сервер.

При прямій маршрутизації передача дейтаграм використовується між різними мережами або підмережами. Виявивши розходження немаскової частини ІР-адреси, відправник посилає ІР-дейтагараму на адресу маршрутизатора або шлюзу, який виконує подальше перенаправлення пакета.

Маршрутизатор (router) - це пристрій, що має декілька інтерфейсів (портів) для підключення локальних мереж або віддалених з'єднань і здатний виконувати перенаправлення інформації в залежності від ІР-адреси між портами. Кожному інтерфейсу ставляться у відповідність одна або декілька ІР-адрес мереж (підмереж), що мають зв'язок на 1-2 рівнях моделі OSI. Маршрутизатор забезпечує передачу пакетів між вузлами доступних йому підмереж, розташованих на різних або на одному й тому ж інтерфейсі. Маршрутизатор працює на третьому рівні моделі OSI і здатний розділяти широкомовний домен на домен колізій. Для роботи маршрутизатор повинен мати таблицю маршрутизації, яка містить ІР-адреси і маски мереж та підмереж, а також список сусідніх маршрутизаторів. Дані списки поновлюються як вручну (статична маршрутизація) - встановлюється для постійних з'єднань та мереж заглушок та динамічна - виконується за допомогою спеціальних протоколів RIP, OSPF, IGRP та ін.

Для встановлення адреси підмережі виконується логічне І між адресою вузла та маскою підмережі на інтерфейсі.

Шлюз (gateway) - це маршрут по замовчуванню на пристрій, який приймає і пересилає пакети, що не належить локальній мережі. Часто в ролі шлюзу виступає маршрутизатор. Маршрутизатори поділяються на:

• внутрішні (працюють в автономних системах);

• граничні (з'єднують між собою автономні системи).

Всі протоколи, які використовуються в маршрутизаторі поділяють на маршрутизуємі (направляючі) - такі як ІР та ІРХ та протоколи маршрутизації.

Протоколи маршрутизації.

Існує два типи протоколів для маршрутизатора

• внутрішні

• зовнішні

Внутрішні призначені для роботи в автономних системах. IGP - Interior Gateway Protocol. Зовнішні використовуються для з'єднання автономних систем. EGP - Exterior Gateway Protocol. Характеристики внутрішніх протоколів Внутрішні протоколи для вибору кращого маршруту використовують поняття метрик. Метрика - це параметр або група параметрів, які виражаються в числах і служать для оцінки якості маршруту.

Назва протоколу	Метрики	Макс к-ть маршрутизаторів	Фірма-розробник	Оновлення таблиць	Посилання власних таблиць
RIP	к-ть переприйомів	15	XEROX	30c	180c
IGRP	смуга пропускання, затримка, надійність	255	CISCO	90c	---
OSPF	вартість, швидкість, навантаження, захист	~	IETF	кожних 30хв обм. інформ. про стан таблиці

Протоколи зовнішньої маршрутизації

• EIGRP

• BGP

Дані протоколи використовуються в граничних маршрутизаторах. При цьому вони не обмінюються з сусідніми маршрутизаторами про внутрішні зв'язки, яку обов'язково повинні містити.