- •Характеристика продукції, що випускається.
- •Триацилгліцериди.
- •Супутні речовини.
- •Характеристика вхідної сировини, допоміжних матеріалів та енергоресурсів.
- •Опис технологічного процесу та схеми.
- •4.1. Стадія приймання, зберігання та видачі розчинника.
- •4.2. Стадія екстракції олії з підготовленої макухи розчинником.
- •4.3. Стадія відгонки розчинника зі шроту.
- •4.4. Стадія дистиляції місцели і отримання готової продукції (олії).
- •4.5. Стадія рекуперації розчинника.
- •4.6. Водооборотний цикл.
- •4.7. Система збирання конденсату водяної пари.
- •4.8. Установка газифікації азоту.
Опис технологічного процесу та схеми.
Методом виробництва є витяг олії з олійних матеріалів безперервною екстракцією розчинником. В процесі екстракції хімічні реакції не відбуваються, а отже і нові хімічно-активні речовини не утворюються. В якості розчинника використовується виробничий екстракційний гексан, що являє собою суміш вуглеводнів з прямими зв’язками по вуглецевим ланцюжкам, ідентичний звичайному бензину для двигунів внутрішнього спалювання.
4.1. Стадія приймання, зберігання та видачі розчинника.
Розчинник надходить до дільниці екстракції (оборотне бензосховище) в автомобільних цистернах постачальника. Зовнішнє оборотне бензосховище складається з трьох заглиблених ємкостей:
- аварійна (резервна) ємкість – поз. 41/1 (використовується для аварійного та перед ремонтного зливу гексану з усього обладнання цеху екстракції);
- збірник свіжого розчинника – поз. 41/2 (використовується для підживлення розчинника в системі циркуляції);
- збірник зворотного розчинника – поз. 41/3 (використовується для збирання та повернення на установку оборотного розчинника від бензоуловлювача).
Після прибуття автоцистерни необхідно:
- встановити цистерну на передбаченій площадці;
- після встановлення цистерни під зливну точку, встановити башмаки під колеса;
- приєднати автоцистерну до контуру заземлення;
- зняти торцеву заглушку на зливному патрубку цистерни;
- відібрати пробу розчинника для аналізу на відсутність механічних домішок та вологи (т. QO 30);
- за допомогою гнучкого шлангу в мідній обплітці приєднати автоцистерну до з’єднуючої муфти зливної лінії.
Злив розчинника з цистерни йде самопливом через вогневий запобіжник в збірник свіжого розчинника поз. 41/2 або в аварійний (резервний) збірник поз. 41/1 (для заповнення обладнання дільниці екстракції перед пуском).
Після зливу розчинника з автоцистерни необхідно:
- від΄єднати автоцистерну від з’єднуючої муфти зливної лінії;
- встановити торцеву заглушку на зливному патрубку цистерни;
- від΄єднати автоцистерну від контуру заземлення;
- вийняти башмаки з під коліс автоцистерни.
Рівень розчинника в збірниках поз. 41/1,2,3 підтримується в межах 220÷ ÷1760 мм (т. LI 41/1; LISАL 41/ 1; 1,2 LAH 41/1; LI 41/2; LISAL 41/2; 1,2 LAH 41/2; LI 41/3; LISAL 41/3; 1,2 LAH 41/3).
Із збірника поз. 41/2, а під час пуску із збірника поз. 41/1, свіжий розчинник в кількості 2000÷3600 л/годину (т. FІ J-42) насосом підживлення поз. J-42 подається через водовідокремлювач поз. J-46 на стадію екстракції олії з підготовленої макухи розчинником. При зниженні рівня розчинника в ємкостях поз. 41/1,2,3 нижче 220 мм здійснюється автоматична зупинка насосу поз. J-42 (блокування № 4,5,6). На щиті оператора здійснюється сигналізація стану насосу підживлення розчинника J-42 „в роботі” – т. GАН J-42.
Збірники оборотного бензосховища поз. 41/1,2,3 з’єднані по газовій фазі з повітряним конденсатором поз. J-39 стадії рекуперації розчинника.
Перед обслуговуванням заглиблених ємкостей поз. 41/1,2,3, арматура, фланцеві з’єднання та люки яких знаходяться в закритих кришкою укриттях (з метою запобігання потрапляння в них води), необхідно здійснювати аналітичний контроль (т. QO 25) за вмістом парів гексану в повітрі укриття, який не повинен перевищувати 300 мг/м3 (ГДК).
