3. Види підприємств, їх організаційно-правові форми

1. Види підприємств.

2. Добровільні та інституціональні об’єднання підприємств.

3. Правові основі функціонування підприємств в Україні.

Для забезпечення ефективної діяльності в сучасних умовах, кваліфікованого управління підприємствами важливою є повна класифікація підприємств за певними ознаками. Класифікація підприємств – це їх угруповання за певною ознакою (табл. 1).

Таблиця 1

Класифікація підприємств

Класифікаційна ознака	Види підприємств
Мета і характер діяльності	Комерційні. Некомерційні
Форма власності	Приватні. Колективні. Комунальні. Державні. Спільні
Належність капіталу	Національні. Іноземні. Змішані (спільні)
Правовий статус і форма господарювання	Господарські товариства. Кооперативні. Одноосібні
Галузевий та функціональний вид	Промислові. Будівельні. Сільськогосподарські. Транспортні. Торговельні. Торговельно-посередницькі. Інноваційно-впроваджувальні. Лізингові. Страхові. Банківські тощо.
Технологічна (територіальна) цілісність і ступінь підпорядкованості	Головні (материнські). Дочірні. Асоційовані. Філії.
Розмір залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік	Малі. Середні. Великі.
Спосіб утворення та формування статутного фонду	Унітарні. Корпоративні.

До державних підприємств належать казенні підприємства, тобто підприємства, які не підлягають приватизації.

Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства в межах вартості належних їм акцій.

Повне товариство – товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язання підприємства всім своїм майном. Товариством з обмеженою відповідальністю вважається таке, що має статутний фонд, поділений на частини, розмір яких визначений засновницькими документами; учасники товариства несуть відповідальність у межах їхнього внеску. Командитним є товариство, яке, поряд із членами з повною відповідальністю, включає одного чи більше учасників, відповідальність котрих обмежується особистим внеском у майно товариства.

Материнські підприємства контролюють інші фірми залежно від розміру капіталу, правового статусу і ступеня підпорядкованості; дочірні підприємства – юридично самостійні утворення, які здійснюють комерційні операції і складають звітний баланс, проте материнська фірма суворо контролює діяльність дочірних компаній, оскільки володіє контрольним пакетом їхніх акцій; асоційовані підприємства – є формально самостійними, але з різних причин вони залежать від головної фірми і змушені підпорядковуватись її стратегічним цілям; філії – не користуються юридичною й господарською самостійністю.

Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об’єднання громадян, релігійні організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарських товариств, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Об’єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Відмінністю між ними є те, що якщо добровільні інтеграційні утворення створюються за принципом абсолютної добровільності входження до їх складу, то інституціональні об'єднання — ініціативно-примусовим способом з рішення вищих органів управління.

Добровільні господарські об’єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об’єднання підприємств, передбачені законом.

Окрім вказаних видів об’днань підприємств, виділяють ще такі: холдинг, фінансово-промислова група, картель, синдикат, трест.

Визначальними правовими та юридичними актами, які регулюють діяльність підприємства є Конституція України, Господарський кодекс України, Закони України, статут підприємства, а також узгоджений з чинним законодавством колективний договір.

Конституція України визначає основи політичної, економічної та правової системи країни, в межах якої організовують і здійснюють свою діяльність підприємства та інші суб’єкти господарювання.

Господарський кодекс України введений в дію 1 січня 2004 р. Він встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності, яка базується на різноманітності суб’єктів господарювання різних форм власності. Господарський кодекс України має на меті забезпечити зростання ділової активності суб’єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами.

Статут підприємства — певна сукупність правил, що регулюють діяльність підприємства та його взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання. Статут повинен відповідати основним положенням Господарського кодексу. У ньому мають бути чітко сформульовані: точне найменування і місцезнаходження підприємства; власник (власники) або засновник (засновники); місія та основні цілі діяльності; органи управління і порядок їх формування; джерела і порядок формування майна; умови реорганізації і припинення діяльності.

Колективний договір — угода між трудовим колективом в особі профспілки та адміністрацією підприємства (організації), що використовує найману працю. Колективний договір має укладатися щорічно. Колективним договором регулюються виробничі, економічні і трудові відносини працівників з власником підприємства; визначаються заходи із забезпечення належних умов та оплати праці, соціального захисту всіх категорій персоналу.