10. Інвестиції

1. Поняття, характеристика та роль інвестицій.

2. Різновиди та структура реальних інвестицій.

3. Методика оцінки ефективності виробничих інвестицій.

4. Особливості визначення і показники ефективності використання фінансових інвестицій.

Під інвестиціями, згідно Закону України "Про інвестиційну діяльність", маються на увазі всі майнові та інтелектуальні цінності, які вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, в результаті чого створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Об'єктом інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди, оборотні фонди, цінні папери, цільові грошові вкладення, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права. Юридичні та фізичні особи, які вкладають капітал у будь-яке діло підприємства з ціллю отримання прибутку, називаються інвесторами, тобто суб'єктом інвестиційної діяльності, а сам процес вкладення капіталу — інвестуванням.

В цілях обліку, аналізу та планування інвестиції класифікуються за окремими ознаками. За об'єктами вкладення коштів виділять реальні та фінансові інвестиції. Під реальними інвестиціями мають на увазі вкладення коштів у реальні активи — як матеріальні, так і нематеріальні. Реальні інвестиції мають ціллю оновлення діючих та створення нових матеріальних і нематеріальних ресурсів. Під фінансовими інвестиціями мають на увазі вкладення коштів в різні фінансові інструменти (активи), серед яких найбільш значну долю займає вкладення коштів у цінні папери. За характером участі в інвестуванні виділяють прямі та непрямі інвестиції. Під прямими інвестиціями мають на увазі безпосередню участь інвестора у виборі об'єктів інвестування та вкладення коштів. Під непрямими інвестиціями мають на увазі інвестування, опосередковане іншими особами. За формою власності виділяють інвестиції приватні, державні, іноземні та спільні. Під спільними інвестиціями мають на увазі вкладення, які здійснюються суб'єктами даної держави та іноземних державами. За регіональною ознакою виділяють інвестиції всередині держави та за кордоном. Найбільш значними для підприємства є реальні інвестиції, спрямовані на відтворення основних фондів та нематеріальних активів, які називаються капітальними вкладеннями.

Залежно від функціонального призначення капітальні вкладення розрізняють валові та чисті. Валові капітальні вкладення — це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте та поширене відтворення основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури. Чисті капітальні вкладення — це витрати тільки на поширене відтворення основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури.

Чисті капітальні вкладення розраховуються як різниця валових капітальних вкладень та амортизаційних відрахувань. Структура капітальних вкладень включає: 1. Витрати на будівельно-монтажні роботи — зведення будівель та споруд, роботу з освоєння, підготовки та планування території споруди, монтаж обладнання. 2. Витрати на придбання різних видів обладнання, а також інструментів та інвентарю. 3. Інші капітальні витрати: на проектно-дослідні роботи, утримання дирекції підприємств та технаглядів, що будуються, підготовку та перепідготовку кадрів, придбання патентів і ліцензій та ін.

Співвідношення між окремими складовими елементами капітальних вкладень характеризує технологічну структуру капітальних вкладень. Оптимальною є така структура капітальних вкладень: 35% — просте відтворення, 65% — розширене відтворення.

Оцінка ефективності реальних інвестицій. У практиці господарювання розрізняють абсолютну та порівняльну ефективність капіталовкладень. Абсолютна ефективність характеризує загальну віддачу капітальних витрат на підприємстві за певний період. Порівняльна ефективність капіталовкладень визначається тоді, коли необхідно з декількох варіантів капіталовкладень обрати найкращій.

Для оцінки абсолютної ефективності використовують показники:

1. Коефіцієнт економічної ефективності (К), який розраховується:

а) для окремих проектів або форм відтворення

К = , де

П – приріст прибутку(зниження собівартості); Сума КВ – кошторисна вартість проекту.

Приріст прибутку визначається як різниця розмірів прибутку за попередній та розрахований період,

б) для підприємств, які будуються

Розрахункові значення коефіцієнту (К) повинні порівнюватися з нормативним коефіцієнтом (Кн). Для визнання проекту капіталовкладень доцільним необхідно, щоб ККн.

2. Термін окупності (Т).

, ТТн.

Для оцінки порівняльної ефективності капітальних вкладень застосовують показник приведених витрат, які обчислюється за формулою:

ПЗ = ВО + Кн  КВ

Доцільним враховується проект капітальних вкладень з мінімальними приведеними витратами.

Сучасна методика оцінки ефективності інвестицій передбачає наступну систему показників: 1) чистий приведений доход = ЧПД; 2) початкові інвестиції — ПІ; 3) індекс прибутковості — ІП; 4) термін окупності; 5) внутрішня норма прибутковості.

Чистий приведений доход (ЧПД) дозволяє отримати найбільш узагальнену характеристику результату інвестування, тобто його кінцевий ефект в абсолютній сумі. Під ЧДП мають на увазі різницю між приведеною до дійсної вартості (шляхом дисконтування) сумою грошового потоку за період експлуатації інвестиційного проекту та сумою коштів, які інвестуються в його реалізацію:

ЧПД = ДП_дв— ПІ

де: ЧПД — чистий приведений доход; ДПдв — сума грошового потоку за весь період експлуатації інвестиційного проекту.

Дисконтна ставка, яка використовується при розрахунку цього показника диференціюється з урахуванням рівнів ризику та ліквідності.

Дисконтуванням є операція з обліку фактору часу при прийнятті рішень. Сенс її в оцінці витрат, виручки, прибутку та рентабельності з урахуванням часових змін. Дисконтування засновано на тому, що будь-яка сума, яка буде отримана в майбутньому, в теперішньому часі має меншу суб'єктивну корисність, оскільки, якщо пустити цю суму в обіг та змусити приносити прибуток, то через рік, два, три . вона не тільки збережеться, але й збільшиться.

Дисконтування дозволяє визначити теперішній грошовий еквівалент суми, яка буде отримана в майбутньому. Для цього потрібно очікувану до отримання в майбутньому суму зменшити на доход, який зростає за певний термін, за правилом складних відсотків.

де ДВ — дійсна вартість; МВ — майбутня вартість; r — ставка відсотка норми прибутковості; n — число років.

Дійсна вартість грошової суми тим нижча, чим вищою є норма прибутковості і чим більш віддалений термін отримання прибутку. Показник "чистий приведений доход" може бути використано не тільки для порівняльної оцінки проектів, але й як критерій доцільності їх реалізації. Якщо ЧПД < О, то проект не є доцільним.

Індекс прибутковості (нагадує в офіціальний методиці коефіцієнт ефективності КВ).

Даний показник також може бути використано як критеріальний при оцінці проектів. Якщо ІП = 1, то проект є недоціль­ним, тому що не принесе доходу.

Показники ЧПД та ПІ взаємопов'язані. При збільшені абсолютної суми ЧПД росте значення індексу прибутковості. Це означає, що як критеріальний показник доцільності інвестиційного проекту може бути використаним тільки один із них. При порівняльній оцінці проектів слід роздивлятися обидва показника, тому що вони з різних боків оцінюють ефективність інвестицій.

На відміну від офіційної методики при розрахунку терміну окупності за кордоном використовуються показники суми інвестицій та суми грошового потоку, приведених до дійсної вартості.

де: ТО — термін окупності; ПІ — сума інвестицій; ДПдв — сума грошового потоку в дійсній вартості.

Внутрішня норма прибутковості (ВНП) характеризує рівень прибутковості конкретного інвестиційного проекту, який виражається дисконтною ставкою, за якою майбутня вартість грошового потоку від інвестицій приводиться до дійсної вартості капітальних вкладень. Внутрішню норму прибутковості можна охарактеризувати і як дисконтну ставку, при якій чистий приведений доход в процесі дисконтування буде приведено до нулю. Приймаються до реалізації інвестиційні проекти, за якими ВНП > r (ставка дисконту). Внутрішня норма прибутковості розраховується методом підбору, тобто визначається така ставка дисконту, при якій ЧПД = 0. Даний показник є найбільш прийнятним для порівняльної оцінки.

Рівень ефективності використання реальних інвестицій залежить від низки організаційно-економічних факторів, які необхідно враховувати в процесі управління інвестиціями. Їх можна поєднати в наступні групи: а) фактори, які визначають структуру капітальних вкладень; б) фактори змагання проектно-кошторисного діла; в) фактори, які визначають тривалість інвестиційного циклу; г) фактори удосконалення економічного управління інвестиційним процесом.

Ефективність фінансових інвестицій визначається на основі порівняння доходу та витрат. Як витрати при цьому виступають кошти інвестування в різні фондові інструменти. В цій якості виступає різниця між реальною вартістю окремих інструментів та сумою коштів, витрачених на їх придбання. Оскільки доход від цих інвестицій може бути отримано лише в майбутньому періоді, він повинен бути оціненим при порівняні в дійсній вартості.

Формула розрахунку ефективності фінансових інвестицій для будь-яких фондових інструментів виглядає як:

або ,

де: Еф — ефективність інвестування в інструментах фондового ринку, %; РВф — реальна вартість окремих фондових інструментів (приведена до дійсної вартості); Іф — сума коштів, інвестованих до окремих фондових інструментів;

Дф (РВф — Іф) — дохід від інвестиції до фондових інструментів.

Реальна дійсна вартість фондових інструментів формується під впливом двох основних показників: 1) суми майбутнього грошового потоку від конкретного виду фондового інструменту; 2) розміру дисконтної ставки, яка використовується при оцінці дійсної вартості грошового потоку.