Бюрократична модель проекту організації
Кожна із структур придатна тільки для конкретної ситуації для досягнення відповідних цілей.
Першим видом управлінських структур була так звана бюрократія.
Слово «бюрократія» асоціює поняття канцелярської тяганини, поганої роботи, очікування в отриманні довідок, потрібних форм.
Але першою причиною цих негативних явищ є не бюрократія як така, а недоліки в реалізації правил роботи та цілей організації, які не відповідають правилам та задачам організації.
Концепція бюрократії сформульована німецьким соціологом Максом Вебером, принаймні в ідеальному виконанні є одна з найкорисніших ідей в історії людства.
Бюрократія - тип організації, для якої характерна висока ступінь розподілу праці, чітка управлінська ієрархія, правила та стандарти, показники оцінки роботи, принципи найму робітників, які будуються на його компетентності.
Теорія Вебера не мала опису конкретних організацій. Вебер пропонував бюрократію скоріше як нормативну модель, ідеал, до якого повинна прагнути організація.
Характеристики раціональної бюрократії:
1. Чіткий розподіл праці дозволяє з'явитися висококваліфікованим спеціалістам.
2. Ієрархічність рівнів управління, завдяки якій кожний нижній рівень контролюється вищим та підкоряється йому.
Наявність взаємоузгодженої системи узагальнених формальних правил та стандартів, які забезпечують однорідність виконання своїх обов'язків та координованість різних завдань.
Дух формальної знеособленості, з якою офіційні особи виконують свої посадові обов'язки.
5. Здійснення наймання на роботу у суворій відповідності з технічними кваліфікаційними вимогами. Захищеність службовців від свавільних звільнень.
Таким чином, бюрократичній організаційній структурі характерна:
висока ступінь розподілу праці;
розвинута ієрархія управління;
ланцюг команд;
наявність численних правил та норм поведінки персоналу;
відбір кадрів за їх діловими та професійними якостями.
Вебер називав цю структуру «раціональною» тому, що в ній передбачаються, прийняття рішень, які мають об'єктивний характер. Він припускав, що особисті примхи власників організації та її співробітників не повинні входити у протиріччя з цілями організації.
Бюрократію часто називають класичною, або традиційною організаційною структурою тому, що більшість сучасних організацій являє собою варіанти бюрократії.
Причина такого довгого та широкомасштабного використання бюрократичної структури полягає в тому, що її характеристики ще й досі достатньо добре підходять для більшості промислових фірм, організацій сфери послуг та всіх видів державних установ.
У лінійній структурі (рис) кожний підлеглий має лише одного керівника і в кожній ланці виконується весь комплекс робіт, пов'язаних з управлінням об'єктом.
Переваги лінійної структури:
чіткість та простота взаємовідносин;
оперативність підготовки та проведення управлінських рішень;
відсутність паралелізму в роботі;
надійний контроль.
Недоліки:
обмеження ініціативи у працівників на нижчих рівнях;
значний обсяг інформації, який передається з одного рівня на інший;
високі вимоги до кваліфікації керівників та їх компетенції за всіма питаннями роботи підлеглих ланок.
Концепція соціальної рівності, яка є основою бюрократичної структури, дуже добре узгоджується із системою цінностей всіх країн (як демократичних, так і комуністичних).
Однак бюрократичні структури були піддані критиці за їх нездатність до впровадження нововведень та відсутність достатньої мотивації співробітників.
Рис. Лінійна структура управління (К - керівник, Л - лінійні керівники, В - виконавці)
Негативні характеристики бюрократії сформулював Мертон:
1) перебільшення вагомості стандартизованих правил, процедур та норм;
2) організація втрачає гнучкість поведінки тому що всі питання та проблеми, які виникають, вирішуються тільки виходячи з прецедентів. Клієнти відчувають неадекватну реакцію на їх потреби, тому що їх проблеми вирішуються відповідно до правил та норм. Співробітники бюрократичних структур, захищаючи себе, посилаються на існуючі правила та інструкції. Таким чином, вони не можуть бути покараними, тому що діють згідно з інструкцією;
3) відсутність здатності вчасно реагувати на зовнішнє середовище, яка потрібна для ефективного функціонування організації.
З цих причин з'являються адаптивні структури, які були розроблені для розширення можливостей організації реагувати на зміни, що відбуваються, та застосовувати нововведення.
Організації можуть відрізнятися обсягом реалізації, чисельністю працюючих, видами діяльності. Так, наприклад: великі транснаціональні компанії займаються діяльністю та наданням послуг в різних галузях господарства: готельний бізнес, видавнича справа, автомобілебудування, хімічне виробництво, суднобудування, торгівля. Одні організації працюють в обмежених географічних регіонах (муніципальна служба міста), інші - у багатьох країнах.
Для того щоб врахувати всі ці відмінності в цілях організації, керівники застосовують різні системи департаментизації.