8 Січня 1654 р. В Переяславі відбулася загальна військова рада, яка прийняла рішення про перехід України під зверхність царя. Царські посланці привели українське населення до присяги на вірність царю.

Умови приєднання України до Московського царства в історії отримали назву "Березневі статті". Вони передбачали:

• Україна (територія Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств) переходить під протекторат Московщини;

• Влада в автономії належить гетьману, якого обирає військо і затверджує цар;

• Чисельність козацького війська – 60 тис. чоловік;

• В містах зберігалося право на самоврядування;

• Визнавалася самостійність української православної церкви;

• Україна отримала право на зовнішню політику (крім Польщі та Туреччини);

• Передбачалися спільні воєнні дії України та Московщини.

Серед істориків немає єдиної точки зору в оцінці характеру Переяславської угоди та діяльності Б.Хмельницького.

У 1656 р. Московський цар уклав Віленський мир з поляками без згоди українців. На зближення з Польщею Москва пішла з метою спільної боротьби проти Швеції. Хмельницький звинуватив Москву у порушенні Переяславських угод і продовжив війну проти Польщі. 27 липня 1657 р. Б.Хмельницький помер.

с/о Третій період (вересень 1657 р. – червень 1663 р.)

Всупереч рішенням Корсунської ради, яка обрала наступником Б.Хмельницького його сина Юрія, після смерті Б.Хмельницького, старшинська рада обрала Івана Виговського (1657-1659) гетьманом спочатку до повноліття Юрія, а згодом – повноправним гетьманом (таким чином династичний принцип гетьманської влади поступився місцем республіканському).

І.Виговський, досвідчений і талановитий діяч припустився ряду помилок, що призвело до загострення соціально-політичної боротьби в Україні:

1. Обрання його гетьманом відбулося на старшинській раді, що викликало невдоволення простого козацтва;

2. Взяв курс на підтримку інтересів старшин і шляхти, нехтуючи інтересами козаків, селян і міщан;

3. Залучав Москву до боротьби з опозицією, тим самим створював умови для втручання Москви у внутрішні справи України, що привело до погіршення україно-російських стосунків;

4. Для боротьби з опозицією скористався допомогою Кримського ханства (вперше в історії України татари залучалися не для захисту від зовнішньої небезпеки).

У протистоянні з Москвою І.Виговський взяв курс на зближення з Річчю Посполитою. У вересні 1658 р. між сторонами було укладено Гадяцький договір, за яким:

• Чернігівське, Київське та Брацлавське воєводства утворювали Руське князівство у складі Речі Посполитої на правах автономії, визнавалася свобода віросповідання, зберігалися права і привілеї козаків;

• Передбачалося відновлення соціально-економічних відносин, що існували до цього, зменшувалася кількість козаків, Руське князівство позбавлялося права самостійних зовнішніх відносин.

Московський уряд оголосив Виговського зрадником. І в 1659 р. розгорнув наступ на Україну 150-тисячної армії. Армія гетьмана завдала поразки московській армії, проте антигетьманівський рух посилився і Виговський зрікся булави і вирушив до Польщі.

В 1659 р. Військова козацька рада обрала гетьманом Ю.Хмельницького (1659-1663), сподіваючись, що він продовжить справу батька.

У жовтні 1659 р. у Переяславі між гетьманом і московським урядом було підписано договір, який суттєво обмежував автономні права України. Невдоволення політикою Москви щодо України висловлювало більшість козацтва та і сам молодий гетьман, який пішов на зближення з Польщею. В 1660 р. сторони підписали Слободищенський трактат, за яким Україна поверталася під владу Речі Посполитої на автономних засадах.

Більшість козацтва і старшини Лівобережної України, де переважали промосковські орієнтації, виступили проти угоди і відмовилися визнати владу Ю.Хмельницького. Усвідомлюючи свою політичну неспроможність Ю.Хмельницький склав булаву.

Розкол України

на Лівобережну та Правобережну

(1663 р.)

ПРОМОСКОВСЬКА ОРІЄНТАЦІЯ ПРОПОЛЬСЬКА ОРІЄНТАЦІЯ

Таким чином, Українська держава розкололася на два державних утворення з протилежною орієнтацією на зарубіжні держави, з окремими урядами, які перебували у стані війни. Були створені умови для поділу України по Дніпру між Московщиною Річчю Посполитою.

60-80-ті роки ХVІІ ст. увійшли в історію України як «доба Руїни».

Руїна – трагічний період в історії України, який розпочався після смерті Б.Хмельницького, характеризується внутрішньою боротьбою козацької старшини за владу і вторгненням в Україну іноземних держав.

Причини Руїни:

1. Боротьба за гетьманську владу між різними політичними силами.

2. Глибокий розкол серед української політичної еліти з питань внутрішньої і зовнішньої політики.

3. Українські землі стали об’єктом загарбницьких інтересів Росії, Польщі, Османської імперії, Криму.

Розкол України

на Лівобережну та Правобережну

(1663 р.)

1663-1668 рр. гетьманство І.Брюховецького 1663-1665 рр. гетьманство П. Тетері

1668-1672 рр. гетьманство Д. Многогрішного 1665 р. обрання гетьманом П.Дорошенка

1672 р. гетьман І.Самойлович

1674 р. Самойлович обраний гетьманом 1676 р. Дорошенко складає гетьманські

Лівобережної та Правобережної України клейноди на користь І.Самойловича.

Наслідки Руїни:

1. Політичне, економічне, духовне руйнування Української держави.

2. Захоплення території України іноземними державами.