Марксистська модель рівноваги суспільного відтворення
Питання про схематичне зображення національного відтворення має багатовікову історію. Можна виділити кілька принципових спроб описати механізм національного відтворення. При цьому важливо знайти таку залежність між усіма складовими, при якій економіка знаходиться в рівновазі.
Загальною економічною рівновагою називається такий стан національної економіки, при якому на ринках одночасно забезпечується рівність попиту та пропозиції і жоден з економічних агентів не зацікавлений у зміні обсягу своїх покупок чи продажів.
У реальному житті рівновага є виключенням, скороминущим явищем, що рідко досягається. Нормальний стан економіки припускає можливість відхилення на окремих ринках від стану загальної рівноваги. Однак рівноважний аналіз широко використовується, тому що в досягненні рівноваги зацікавлені всі економічні агенти.
Рівновага суспільного відтворення можлива за умови, що всі товари продані, усі засоби виробництва і предмети споживання відшкодовані.
Ця умова припускає дотримання певних народногосподарських пропорцій.
Уперше до такого висновку прийшов фізіократ Франсуа Кене, якому належить історично перша спроба описати механізм національного відтворення.
У своїй знаменитій праці "Економічна таблиця" (1758) Ф. Кене вперше спробував проаналізувати суспільне відтворення як збалансовану економічну систему, установивши пропорційність між натурально-речовинними і вартісними елементами національного виробництва.
Надалі проблемами рівноваги на рівні суспільного відтворення займався К.Маркс.
Він виходив з того, що відтворення являє собою єдиний процес поновлення матеріальних благ, виробничих відносин і робочої сили. На його думку, досягти рівноваги можна лише в тому випадку, якщо будуть відшкодовані всі частини суспільного продукту як за вартістю, так і в натуральній формі.
За вартістю сукупний суспільний продукт складається з трьох частин: спожитого постійного капіталу (с), змінного (V) та додаткової вартості (т), тобто дорівнює с + V+ т.
За натурально-речовинною формою сукупний суспільний продукт складається з засобів виробництва (І підрозділ) і предметів споживання (ІІ підрозділ).
Схема процесу відтворення за Марксом. Поняття "відтворення".
Безперервний процес виробництва, що розглядається в постійному зв’язку і безперервному потоці свого відновлення, називається - відтворенням. Процес відтворення охоплює стадії виробництва, розподілу, обміну, споживання. Для поновлення процесу виробництва потрібно відтворити необхідні ресурси, тобто предмети праці (сировина, матеріали, комплектуючі), засоби праці (машини, устаткування, будинки, спорудження) і робочу силу. Відтворення припускає поновлення не тільки факторів виробництва, але й у відповідних формах економічних, виробничих відносин.
За своїм типом відтворення може характеризуватися як просте, розширене чи звужене. Просте відтворення - це процес поновлення процесу виробництва в незмінному масштабі, що визначає необхідність поновлення виробництва благ з незмінним обсягом ресурсів у їх кількісному і якісному відношенні.
Відтворення називається розширеним, якщо виробництво щорічно здійснюється в зростаючому масштабі, що визначає додаткове залучення ресурсів і їхнє якісне удосконалення.
Звужене відтворення характеризується скороченням масштабу виробництва, що може бути викликане недостатністю ресурсів, нераціональним і неефективним їх використанням чи погіршенням якісного стану використовуваних ресурсів. Як правило, відтворення має розширений характер. Однак у періоди кризової фази економічних циклів, воєн, стихійних катаклізмів чи революційних перетворень у суспільстві воно набуває характеру не тільки простого, але і звуженого.
Для макроекономічного аналізу процесу відтворення в народногосподарському комплексі виділяються два великих підрозділи за принципом призначення продукції, що випускається.
І підрозділ включає всі галузі і виробництва, які випускають засоби виробництвa, тобто ті з них, продукція яких має виробниче призначення і буде використана в наступних процесах господарської діяльності.
ІІ підрозділ охоплює всі галузі і виробництва з випуску предметів споживання, тобто продуктів, що мають споживче призначення і служать для задоволення суспільних чи індивідуальних потреб населення.
У сукупності ці підрозділи охоплюють усе суспільне виробництво. Суспільство повинно вибрати такий розподіл ресурсів між І і II підрозділами, який, по-перше, відповідав би кривій виробничих можливостей; по-друге, забезпечував б збалансованість виробництва засобів виробництва (І підрозділ) і виробництва предметів споживання (II підрозділ).
Умови реалізації при простому відтворенні. Розглянемо процес і умови реалізації при простому відтворенні й економічній рівновазі при збалансованому, пропорційному розвитку І і II підрозділів.
Збалансованість і рівноважний стан економіки при простому відтворенні, так само як і повна реалізація суспільного продукту, зв'язані з дотриманням трьох основних пропорцій:
а) І (V + m) = II с;
б) І(с +V + m)= І с +II с;
в) I(V + m) + ІІ(V + m) = II(c + V + m)
Розглянемо реалізацію суспільного продукту і пропорції суспільного виробництва при розширеному відтворенні.
Особливості розширеного відтворення. Для здійснення розширеного відтворення необхідно щорічно частину створеного додаткового продукту направляти на збільшення матеріальних і трудових ресурсів з метою розширити масштаб виробництва і збільшити обсяг виробленого суспільного продукту. У цьому випадку додатковий продукт розпадається на фонд споживання (ФС) і фонд нагромадження (ФН). Фонд нагромадження служить джерелом для додаткового придбання засобів виробництва і наймання робочої сили.
Звідси можна зробити висновок про розходження між простим і розширеним відтворенням. При простому відтворенні весь додатковий продукт використовується на споживчі цілі, тобто цілком "проїдається". При розширеному відтворенні одна частина додаткового продукту йде на споживання, а інша - на нарощування ресурсів (засобів виробництва і робочої сили).