Функції прибутку:

• облікова, індикативна, що характеризує прибуток як найважливіший показник, критерій ефективності господарської діяльності фірми;

• розподільча – характеризує прибуток як основне фінансове джерело розвитку фірм та суспільства в цілому;

• стимулююча – визначає прибуток як потужний генератор економічного розвитку, здійснення інвестицій та нововведень.

Економічна роль прибутку в умовах ринку виявляєть­ся в тому, що він:

• є рушійною силою функціонування та розвитку еко­номіки, основним спонукальним мотивом підприємницької діяльності;

• сприяє найефективнішому розподілу та використан­ню ресурсів, упровадженню досягнень науково-технічного прогресу, скороченню витрат, поліпшенню якості продукції та її споживчих властивостей;

• є джерелом розширення суспільного виробництва, примноження національного багатства та задоволення со­ціальних потреб суспільства.

Отже, промисловий прибуток, у всіх його особливих видах є конкретною економічною формою, через яку здійснюється присвоєння власниками промислового капіталу певних часток додаткової вартості. Тому він, як і дивіденд, торговий прибуток, позичковий відсоток та земельна рента, є об’єктом відносин відчуження (власності) між найманими працівниками та власниками промислового капіталу.

4. Валовий дохід. Підприємницький дохід.

У економічному аналізі категорія доходу використовується виключно щодо потоку надходжень за певний час від факторів виробництва (природних ресурсів, праці, капіталу у формі відповідно ренти, заробітної плати, відсотка, прибутку).

Дохід – сума грошей або будь-які цінності, отримані підприємством, фірмою за конкретний проміжок часу в результаті будь-якої діяльності (виробничої і невиробничої).

Дохід виступає у формі заробітної плати, прибутку, ренти, відсотка, пенсії тощо.

З огляду на особливості утворення виокремлюють валовий (загальний), середній, додатковий (граничний), підприємницький доходи.

Валовий (загальний) дохід. Сума доходів, отримана фірмою від економічної діяльності за певний проміжок часу. Як правило, він охоплює виручку від реалізації продукції і не реалізаційні доходи - грошові суми, що надійшли на рахунки фірми, але не пов’язані з її виробничою діяльністю: відсоток за вкладами, дивіденди, отримані штрафи, пеня, доходи від валютних операцій і операцій з цінними паперами тощо.

Середній дохід. Це сума валового доходу, що припадає на одиницю реалізованої продукції. За досконалої конкуренції середній дохід однаковий з ціною.

Додатковий (граничний) дохід. Приріст валового доходу, отриманий у результаті виробництва і реалізації ще однієї одиниці продукції.

Підприємницький дохід. Це дохід, отриманий у формі нормального або середнього прибутку, який утворюється від використання функціонуючими підприємцями запозиченого капіталу. Функціонуючий капіталіст, отримавши грошову позику, використовує її як капітал – вкладає у процес виробництва з метою отримання прибутку. Певну частину цього прибутку він передає власникам запозиченого грошового капіталу у формі платежу за позику. Цю частину прибутку називають відсотком. Друга частина середнього прибутку утворює підприємницький дохід і привласнюється функціонуючим капіталістом. У цьому виявляється подальше перетворення додаткової вартості – вона постає у більш поверхових формах позичкового відсотка на позичковий капітал і підприємницького доходу.