Недоліки:

• їх організація та ліквідація вимагає значних витрат;

• розбіжності в інтересах учасників затрудняють ефективне управління;

• складна структура управління породжує його бюрократизацію.

В сучасній ринковій економіці активізується роль об’єднань підприємств. Це:

• картелі;

• синдикати;

• трести;

• концерни;

• конгломерати;

• диверсифікати;

• фінансово-промислові групи (ФПГ)

Відповідно до форм власності розрізняють підприємства таких видів:

• індивідуальне, засноване на особистій власності, де використовується виключно особиста праця, самостійно здійснюється виробництво, весь дохід належить виробнику;

• сімейне, засноване на власності та праці членів однієї сім’ї;

• приватне, засноване на власності окремого громадянина правом наймання робочої сили;

• колективне, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу або іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації;

• державне, засноване на загальнодержавній (республіканській) власності;

• комунальне (муніципальне), засноване на власності адміністративно-територіальних одиниць;

• спільне, засноване на об’єднанні підприємств різних форм власності;

• орендне – підприємства різних форм власності, що їх держава на певних умовах і на певний час передає в користування трудовим колективам.

За розмірами підприємства бувають:

• малі;

• середні;

• великі.

За видами діяльності виділяють:

• виробничі;

• фінансові;

• посередницькі;

• страхові підприємства.

Будь яке підприємство можна розглядати з двох боків:

1. організаційно-технічного як певну єдність технічного комплексу (машин) і сукупного робітника;

2. соціально-економічного як суб’єкт економічних відносин, як сукупність відносин, характер яких визначається формою власності на засоби виробництва.

Як самостійні господарські одиниці підприємства користуються правами юридичної особи: розпоряджаються майном, одержують кредит, укладають господарські договори з іншими підприємствами.

Підприємство виконує такі функції:

1. організаційну – забезпечення виробництва та реалізації товарів і послуг;

2. відтворювальну – інвестування капіталу на розвиток, оновлення, розширення підрозділів;

3. соціальну – задоволення потреб споживачів, надання засобів існування для найманих працівників.

2. Капітал підприємства, його кругооборот та оборот. Основний та оборотний капітал. Зношення основного капіталу. Амортизація.

Засоби виробництва і кошти, що має підприємство, створюють капітал підприємства. Він постійно рухається, створюючи кругооборот і оборот.

Кругооборот капіталу - це рух, за якого він проходить три стадії, набуває на кожній відповідної форми і повертається до початкової форми.

І стадія: обіг. ІІ стадія: виробництво. ІІІ стадія: обіг.

Капітал, виступає в грошовій Капітал – у виробничій формі. Капітал - у товарній формі.

формі. Зміст стадії: виробництво Зміст стадії: реалізація

Зміст стадії: підготовка товару і створення додаткової товару і втіленої в

до виробництва, до створення вартості. ньому додаткової вартості. .

додаткової вартості

( трикрапка означає перехід капіталу з однієї сфери в іншу).

Кругооборот капіталу як безперервний процес називається оборотом капіталу.

За характером участі в обороті та способом перенесення своєї вартості на новостворений товар, продуктивний капітал ділиться на основний і оборотний.

Основний капітал - частина промислового капіталу, яка тривалий час функціонує у виробництві, частинами переносячи свою вартість на новостворену продукцію, в міру зношування.

Оборотний капітал - частина промислового капіталу, що повністю споживається за один кругооборот, переносячи свою вартість на новостворену продукцію протягом одного виробничо-технологічного циклу.

Змінний капітал відноситься до оборотного, тому що за один кругооборот працівник створює і нову споживчу вартість і додаткову вартість.

Час обороту капіталу ділиться на дві частини: