Тема 3. Складання та узгодження плану фінансової санації підприємств

Питання до теми

3.1. Складання плану фінансової санації підприємства

3.2. Структурно-логічна схема плану фінансової санації

3.3. Погодження плану фінансової санації та контроль за його виконанням

Ключові слова:

Принципи санації;

Література:

Онисько с. 8-21; Тюріна 9-41; Елецьких с. 6-30

3.1 Складання плану фінансової санації підприємства

Ефективність виробничої діяльності підприємства в умовах кризових ситуацій стає можливою лише за умови розробки плану фінансового оздоровлення виробничої програми і прогнозу соціально-економічного розвитку підприємства на перспективу.

Саме в плануванні й закладена головна ідея – домінантна функція розвитку і управління виробництвом. Коли є чітко визначена ідея фінансового оздоровлення підприємства, тоді визначаються організаційно-технічні шляхи і функції управління щодо реалізації цієї мети.

Розробка планів санації здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30 червня 1999 року.

Мета складання плану санації – оздоровлення фінансово-майнового стану боржника, погашення вимог кредиторів і запобігання визнанню боржника банкрутом.

Цей документ розробляють, як правило, фінансові та контролінгові служби підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, представники потенційного санатора, незалежні аудиторські та консалтингові фірми.

Об’єктами планування є фінансові, виробничі та трудові ресурси підприємства, процеси господарської діяльності та ін.

Проблема полягає в узгодженні ключових параметрів плану санаційних заходів (обсяг потреби в капіталі, джерела фінансування, фактор ризику) між підприємством та інвесторами.

План санації – це засіб реалізації монетарних та немонетарних стратегічних цілей санації підприємства.

План санації розробляється на базі стратегії санації і містить у собі техніко-економічне обґрунтування санації, перелік заходів щодо фінансового оздоровлення підприємства, оцінку ефективності санаційних заходів.

Під час розроблення плану санації рекомендується керуватися такими принципами:

– науковість – підсумовує основні риси планування, забезпечує реальність, ефективність запрограмованих завдань;

– об’єктивність – інструмент і спосіб визначення чіткого розмежування між фактичними можливостями підприємства, власною точкою зору та висновками;

– конкретність – правдиве та однозначне висвітлення та передання інформації;

– змістовність – розгляд і обґрунтування лише тих обставин, які стосуються процесу санаційних заходів;

– реальність – правдиве відображення проблематики кризи з відображенням всіх параметрів науково-обґрунтованого ланцюга аргументів її подолання;

– завершеність – забезпечення подолання всіх найважливіших обставин діяльності підприємства (недопущення окремих позицій плану та неповністю перевірених даних).

3.2 Структурно-логічна схема плану фінансової санації

План санації боржника має включати наступні заходи:

• відновлення платоспроможності боржника,

• строки здійснення таких заходів,

• умови участі інвесторів (за їх наявності) у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема, шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора,

• строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам,

• умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань,

• строк відновлення платоспроможності боржника.

План фінансового оздоровлення підприємства складається зі вступу та чотирьох розділів (рис. 3.1).

Третій розділ є основною частиною плану санації. Це конкретний план заходів для відновлення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства в довгостроковому періоді.

Складовими частинами третього розділу є:

• План маркетингу та оцінка ринків збуту продукції. У цьому підрозділі визначають ринкові фактори, які впливають на збут продукції та місткість ринку; мотивацію споживачів; умови збуту; галузеві ризики; ситуацію на суміжних товарних ринках. Кількісна оцінка частини ринку, яка належить підприємству, проводитися за основними споживачами готової продукції з посиланням на поточні обсяги реалізації та на перспективи її збільшення. Крім того, дається перелік можливих конкурентів, їхніх переваг та недоліків, а також схема реалізації продукції, методи стимулювання реалізації та пропозиції щодо оптимального співвідношення реалізаційної ціни й собівартості. Визначаються можливості та способи розширення ринків збуту. Дається оцінка діяльності підприємства з погляду антимонопольного законодавства;

• План виробництва та капіталовкладень: містить дані про використання обладнання, його знос, витрати, пов'язані з відновленням (придбанням нового обладнання, ремонт та реконструкція), можливості оренди чи лізингу. Також характеризується виробничий процес, його "вузькі" місця, комерційні зв'язки з постачальниками факторів виробництва, зазначаються конкретні заходи щодо поліпшення асортименту продукції та підвищення її якості з тім, щоб досягти конкурентних переваг. Слід указати, яку саме обладнання, технічну документацію, технологію, "ноу-хау", у кого, на яких умовах та в який термін потрібно придбати, суму витрат на придбання. Виходячи з цих даних, оцінюють споживи в інвестиціях. План виробництва та капіталовкладень складається у формі бюджету.

Вступ	Загальна характеристика підприємства: правова форма організації бізнесу та форма власності; організаційна структура; сфера діяльності; історична довідка
1-й розділ	Аналіз вихідних даних: оцінка зовнішнього середовища; аналіз фактичного фінансового стану підприємства; аналіз причин кризи та аналіз слабких й сильних місць підприємства; стан ринків збуту продукції; наявний потенціал підприємства; обґрунтування доцільності санації
2-й розділ	Стратегія санації, оперативна (CRASH) – програма: стратегічні цілі санації (дерево цілей); каталог оперативних заходів щодо відновлення ліквідності
3-й розділ	План санаційних заходів: план маркетингу та оцінка ринків збуту; план виробництва та капіталовкладень; організаційний план; фінансовий план
4-й розділ	Ефективність санації та заходи для реалізації плану: організація реалізації санації; критерії оцінки ефективності; оперативний санаційний контролінг; можливі ризики в процесі виконання; суми можливих збитків; можливий обсяг додаткового прибутку

Рис. 3.1 - Структурно-логічна схема плану санації

• Організаційний план. Тут відображають організаційну структуру підприємства, можливості реструктуризації (реорганізації) та перепрофілювання, аналізують управлінський та кадровий склад, фактичну кількість працівників та пропозиції щодо її зменшення, пропонують заходи для посилення мотивації працівників та поліпшення ррганізації менеджменту. У разі необхідності вивчаються можливості злиття, приєднання чи розукрупнення з урахуванням вимог антимонопольного законодавства.

• Фінансовий план включає:

а) прогноз обсягів випуску та реалізації продукції;

б) баланс грошових надходжень та витрат;

в) зведений баланс активів і пасивів (до початку санації, в окремі періоди під годину санації та після її проведення);

г) форми та джерела мобілізації фінансових ресурсів;

д) графіки освоєння, окупності та повернення фінансових ресурсів (якщо їх було залучено на поворотній основі).

У фінансовому плані також відображається сума витрат на розробку плану санації та проведення санаційного аудиту (за необхідності). На підставі фінансового плану розраховується загальна потреба підприємства у фінансових ресурсах із зовнішніх джерел.

Четвертий розділ містить розрахунок ефективності санації, а також перелік організаційних заходів щодо реалізації плану та контролю за ходом реалізації.

Основними критеріями оцінки ефективності санації є такі:

• ліквідність та платоспроможність;

• прибутковість;

• додаткова вартість, створена в результаті санації;

• конкурентні переваги.

3.3 Погодження плану фінансової санації та контроль за його виконанням

Відповідно до норм Закону України 1992 р., план санації, як правило, розробляється керуючим санацією та надається ним для схвалення комітету кредиторів протягом трьох місяців із дня винесення ухвали про санацію боржника. Якщо боржник має інвесторів, то план санації розробляється та погоджується за участю інвесторів.

Розроблений проект плану санації розглядається комітетом кредиторів. План санації вважається схваленим, якщо на засіданні комітету кредиторів таке рішення було підтримано більш як половиною голосів членів комітету.

Комітет кредиторів може прийняти одне з таких рішень:

• схвалити план санації боржника, подати його на затвердження до господарського суду;

• відхилити план санації і звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

• відхилити план санації і звернутися до господарського суду з клопотанням про звільнення керуючого санацією від виконання ним обов’язків та про призначення нового керуючого санацією.

Схвалений комітетом кредиторів план санації та протокол засідання комітету кредиторів подаються керуючим санацією в господарський суд на затвердження не пізніше 5 днів з дня проведення засідання комітету кредиторів.

Господарський суд затверджує план санації боржника, про що виноситься ухвала. У разі схвалення комітетом кредиторів плану санації, який передбачає більший строк санації боржника, ніж початково встановлений, господарський суд продовжує строк санації.

Рис. 3.2. Підготовка і затвердження плану санації (складено авторами за Законом)

Для реалізації плану санації керуючий санацією приймає в господарське ведення майно боржника та бере на себе обов’язки:

• провести інвентаризацію майна боржника;

• здійснювати управління справами боржника;

• відкрити спеціальний рахунок для проведення процедури санації та здійснення розрахунків з кредиторами;

• здійснювати стягнення дебіторської заборгованості з дебіторів боржника.

Керуючий санацією щоквартально звітує перед комітетом кредиторів. Протягом всього часу керування він забезпечує контролінгові функції, управління системою відносин фінансової санації, облікову та звітну діяльність на підприємстві.

Після завершення процедури санації керуючий санацією має скласти та подати на розгляд комітету кредиторів письмовий звіт. Такий звіт подасться за п'ятнадцять днів до закінчення санації, а також за наявності підстав для дострокового припинення санації.

У звіті керуючого санацією обов'язково мають міститися відомості, передбачені ч. 2 ст. 21 Закону України 1992 р. та докази задоволення вимог конкурсних кредиторів згідно з реєстром.

Законодавство передбачає типову структуру звіту керуючого санацією. Обов’язковими є наступні складові звіту:

• баланс боржника на останню звітну дату;

• рахунок прибутків і збитків боржника;

• відомості про наявність у боржника грошових коштів, які можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів боржника;

• відомості про дебіторську заборгованість бо

• ржника на дату подання звіту та про нереалізовані права вимоги боржника;

• відомості про стан кредиторської заборгованості боржника на дату подання звіту.

Залежно від результатів, отриманих при виконанні плану санації боржника (відновлення платоспроможності боржника, встановлення неможливості відновлення платоспроможності або закінчення встановленого строку санації та ін.), керуючий санацією одночасно з поданням звіту має зробити комітету кредиторів одну із пропозицій:

– про прийняття рішення про дострокове припинення процедури санації у зв’язку з відновленням платоспроможності боржника;

– про прийняття рішення щодо припинення процедури санації та укладення мирової угоди;

– про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження процедури санації;

– про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Комітет кредиторів має розглянути звіт керуючого не пізніше 10 днів від дати його надходження.

Пропозиції керуючого санацією, які містяться у ч. 3 ст. 21 Закону України 1992 р. мають для комітету кредиторів рекомендаційний характер.

Тому комітет кредиторів може прийняти будь-яке із нижчезазначених рішень:

• про звернення до господарського суду з клопотанням щодо припинення процедури санації у зв'язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника;

• про звернення до господарського суду з клопотанням щодо продовження встановленого строку процедури санації;

• про звернення до господарського суду з клопотанням щодо припинення процедури санації визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

• про звернення до господарського суду з клопотанням щодо припинення процедури санації й укладення мирової угоди.

Не пізніше 5 днів після дати проведення засідання комітету кредиторів звіт керуючого санацією, розглянутий комітетом кредиторів, протокол засідання комітету кредиторів, реєстр вимог кредиторів та скарги кредиторів, які голосували проти прийнятого зборами кредиторів рішення або не брали участі в голосуванні, надаються господарському суду.

Зазначені документи розглядаються господарським судом, про час і місце розгляду повідомляється керуючий санацією та кредитори, які подали скарги.

За результатами судового засідання, на якому розглядається звіт керуючого санацією, господарський суд може винести одну із таких ухвал:

1. Ухвалу про затвердження звіту керуючого санацією.

2. Ухвалу про відмову в затвердженні звіту керуючого санацією.

3. Ухвалу про продовження санації.

4. Ухвалу про затвердження мирової угоди.

Кожна із названих ухвал тягне за собою відповідні юридичні наслідки.