11.4. Особливості санації та банкрутства страховиків

Питання санації та банкрутства страхових компаній регламентуються Зако­ном України «Про страхування» та ст.45 Закону «Про відновлення платоспромо­жності боржника або визнання його банкрутом». Порядок санації та банкрутства страховиків у цілому відповідає загальним правилам, які діють для інших суб'єктів господарювання. Водночас, ураховуючи специфіку фінансових відносин у страховому бізнесі, можна виділити ряд особливостей санації та банкрутства страхових компаній (рис. 11.4).

Санація страховика. Санація страховика може здійснюватися за рішенням:

• власників, менеджменту (досудова санація);

• уповноваженого органу, що здійснює державний нагляд за страховою дія­льністю;

• господарського суду у процесі провадження справи про банкрутство.

1. Порядок санації страховика в досудовому порядку в цілому збігається з аналогічними процедурами, що здійснюються суб'єктами господарювання інших видів діяльності.

2. Рішення щодо проведення примусової санації страховика має право при­ймати спеціальний Уповноважений орган у справах нагляду за страховою діяльні­стю.

Зазначене рішення приймається у разі:

невиконання страховиком зобов'язань перед страхувальниками протягом трьох місяців;

недосягнення страховою компанією визначеного законом розміру статут­ного капіталу;

> настання інших випадків, визначених чинним законодавством України. Примусова санація страхової компанії передбачає:

• проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика, у тому числі обов'язкової аудиторської перевірки;

• визначення уповноваженим органом особи, котра здійснює управління. Без її згоди не може здійснюватися фінансове, господарське і кадрове управ­ління страховиком;

• установлення заборони на вільне користування майном страховика та при­йняття страхових зобов'язань без дозволу Уповноваженого органу;

• установлення обов'язкового для виконання графіка здійснення розрахунків із страхувальниками;

> прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика. Реорганізація страховика передбачає:

• об'єднання кількох страховиків із визначенням порядку передання страхо­вих зобов'язань за умови погодження на це власників страховиків;

• залучення до числа учасників страховика інших страховиків (у тому числі іноземних страховиків) за умови проведення ними всіх розрахунків за зо­бов'язаними та боргами страховика, строк сплати яких уже настав.

3. Право винесення ухвали про проведення санації страхової компанії та призначення керуючого санацією має господарський суд. Відповідне рішення суд приймає за клопотанням комітету кредиторів. У разі санації страховика у судово­му порядку слід ураховувати таке:

• для відновлення платоспроможності та задоволення вимог кредиторів план санації може передбачати продаж майна страховика-боржника як цілісно­го майнового комплексу;

• цілісний майновий комплекс страховика-боржника може бути проданий у разі згоди покупця взяти на себе зобов'язання за договорами страхування, за якими страховий випадок не настав;

• покупцем цілісного майнового комплексу страховика може бути тільки страховик.

Банкрутство страховика. Заява про порушення справи про банкрутство страховика може бути подана в господарський суд боржником, кредитором або уповноваженим на це державним органом. До характерних особливостей прова­дження справи про банкрутство страхової компанії можна віднести такі:

• учасником провадження у справі про банкрутство є державний орган у справах нагляду за страховою компанією. Представники зазначеного органу також включаються до складу ліквідаційної комісії;

• у разі визнання страховика банкрутом усі договори страхування, за якими страховий випадок не настав на дату відкриття ліквідаційної процедури, припиняються;

• страхувальники мають право вимагати повернення частини виплаченої страховику страхової премії пропорційно різниці між строком, на який був укладений договір страхування, і строком протягом якого фактично діяв до­говір страхування;

• за договорами, за якими страховий випадок настав до дня прийняття поста­нови про визнання страховика банкрутом, страхувальники мають право ви­магати виплати страхової суми;

• кошти резервів зі страхування життя не можуть використовуватися страхо­виком для погашення будь-яких зобов'язань, крім тих, що відповідають прийнятим зобов'язанням за договорами страхування життя, і не можуть бути включені до ліквідаційної маси, вони підлягають переданню іншому страховику за згодою страхувальника та застрахованої особи або застрахо­ваній особі.

Порядок задоволення претензій кредиторів загалом збігається з черговістю задоволення вимог кредиторів. Особливості стосуються лише вимог кредиторів четвертої черги (вимоги кредиторів не забезпеченні заставою). Зазначені вимоги задовольняються в такому порядку:

• вимоги кредиторів за договорами обов'язкового особистого страхування;

• вимоги за іншими договорами обов'язкового страхування;

• вимоги інших кредиторів-страхувальників;

• вимоги інших кредиторів.

Слід також ураховувати, що на вимоги страхувальника (застрахованої осо­би) до страховика щодо здійснення страхової виплати (страхового відшкодуван­ня) позовна давність не поширюється.