11.3. Санація та банкрутство фермерського господарства

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільсько­господарську продукцію, займатися її переробленням та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для господарювання. Фе­рмерське господарство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями у межах майна, яке є власністю фермерського господарства.

Підставою для визнання фермерського господарства банкрутом є його не­платоспроможність задовольнити протягом шести місяців після закінчення від­повідного періоду сільськогосподарських робіт вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та (або) виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Заява підприємця - голови фермерського господарства про порушення справи про банкрутство подається у господарський суд за наявності письмової згоди всіх членів фермерського господарства. До заяви голови фермерського гос­подарства про порушення справи про банкрутство крім стандартного набору до­кументів додаються відомості:

• про склад і вартість майна фермерського господарства;

• про склад і вартість майна, яке належить членам фермерського господарст­ва на праві власності;

• про розмір доходів, які можуть бути одержані фермерським господарством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.

У двомісячний строк з дня прийняття господарським судом заяви про по­рушення справи про банкрутство фермерського господарства його голова може подати в господарський суд план відновлення платоспроможності фермерського господарства. Якщо здійснення заходів, передбачених планом санації, дасть змо­гу фермерському господарству, зокрема за рахунок доходів, які можуть бути оде­ржані після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт, погаси­ти вимоги за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків зборів (обов'язкових платежів), господарським судом вводиться процедура розпо­рядження майном фермерського господарства.

Процедура розпорядження майном фермерського господарства вводиться на строк закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт з урахуван­ням часу, необхідного для реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та пере­робленої) сільськогосподарської продукції. Зазначений строк не може перевищу­вати 15 місяців. Якщо після введення процедури розпорядження майном фінансове стано­вище фермерського господарства погіршилося у зв'язку зі стихійним лихом, епізоотіями та іншими несприятливими умовами, строк процедури розпорядження майном може бути продовжено на один рік.

Процедуру розпорядження майном фермерського господарства можуть до­строково припинити господарським судом за заявою розпорядника майна чи будь-кого із кредиторів у разі невиконання заходів, передбачених планом віднов­лення платоспроможності фермерського господарства чи наявності інших обста­вин, які свідчать про неможливість відновлення платоспроможності фермерського господарства. Після дострокового припинення процедури розпорядження майном фермерського господарства воно визнається господарським судом банкрутом і ві­дкривається ліквідаційна процедура.

Для здійснення процедури розпорядження майном фермерського господарс­тва господарським судом призначається розпорядник майна, який може не мати ліцензії розпорядника майна. Повноваження розпорядника майна можуть здійс­нюватися головою фермерського господарства за погодженням з призначеним ро­зпорядником майна.

У разі визнання господарським судом фермерського господарства банкру­том і відкриття ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси фермерсь­кого господарства включаються:

• нерухоме майно, яке перебуває у спільній власності членів фермерського господарства, у тому числі насадження, господарські та інші будівлі, меліо­ративні та інші споруди;

• продуктивна і робоча худоба, птиця;

• сільськогосподарська та інша техніка і обладнання, транспортні засоби, ін­вентар;

• інше майно, набуте для фермерського господарства на загальні кошти його членів;

• право оренди земельної ділянки та інші майнові права, які належать фер­мерському господарству і мають грошову оцінку.

У разі банкрутства фермерського господарства земельна ділянка, надана йому у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, використовується відповідно до Земельного кодексу України.

Майно, що належить голові та членам фермерського господарства на правах приватної власності, а також інше майно, стосовно якого доведено, що воно набу­те на доходи, які не є спільною власністю членів фермерського господарства, не включаються до складу ліквідаційної маси.

Нерухоме майно, а також майнові права щодо нерухомого майна, які вклю­чаються до складу ліквідаційної маси фермерського господарства, можуть бути продані тільки за конкурсом, обов'язковими умовами якого є збереження цільово­го призначення сільськогосподарських об'єктів, що продаються. З дня прийняття постанови про визнання фермерського господарства банкрутом і відкриття лікві­даційної процедури діяльність фермерського господарства припиняється.