Тема 7. Реструктуризація підприємства

Питання до теми

7.1 Реструктуризація підприємства, її зміст і порядок проведення

7.2 Види та форми реструктуризації

7.3 Етапи реорганізації підприємства

7.4 Механізм реорганізації юридичної особи

Ключові терміни і поняття:

Реструктуризація,

Література:

35; 39 (Онисько) с. 8-21; 48 (Тюріна), 9-41; 14 (Елецьких), с. 6-30; Шило с. 152)

7.1 Реструктуризація підприємства, її зміст і порядок проведення

Сучасний стан економіки на макро- і макрорівні характеризується деформованою структурою виробництва. Для ефективного розвитку виробничого потенціалу потрібна його структурна перебудова. Її можна здійснювати за допомогою здійснення політики реструктуризації та фінансового оздоровлення потенційно конкурентоспроможних підприємств або через ліквідацію тих, що є збитковими і неперспективними.

Реструктуризація – це процес здійснення організаційно-економічних, правових і технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, його управління, форми власності, організаційно-правових форм, з метою оздоровлення підприємства, збільшення обсягу випуску конкурентоспроможної продукції та підвищення ефективності виробництва.

Реструктуризація підприємства покликана розв’язати два основних завдання:

- забезпечити виживання підприємства;

- відновити його конкурентоспроможність на ринку.

Досить велика кількість трактувань визначають реструктуризацію як комплекс перетворень або заходів, спрямованих на фінансове оздоровлення підприємств і відновлення їхньої платоспроможності, подолання протиріч між ринковими умовами господарювання і діяльністю підприємства. Ці трактування розглядаються як об'єкти реструктуризації проблемні підприємства, і тим самим звужують область її дії. Зроблений у них упор на зняття протиріч між вимогами ринку й особливостями функціонування підприємства, виключає можливість проведення реструктуризації до виникнення таких протиріч. У той же час у розвитих країнах розповсюдженим є преактивний підхід, заснований на прогнозуванні змін зовнішнього середовища і превентивному проведенні необхідних перетворень. При такому підході стратегія і тактика функціонування підприємств не вступають у протиріччя з зовнішнім середовищем, через своєчасність реструктуризації.

В літературі, в навчальному матеріалі існує чимало варіантів трактування змісту реструктуризації , в тому числі й рорганізації:

В.П. Шило, Н.І. Верхглядова, С.Б. Ільіна, А.Г. Темченко, О.М.Брадул, трактують реструктуризацію підприємства як здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових,технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема, шляхом його поділу, з переходом боргових зобов’язань до юридичної особи, що не підлягає санації, на зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів (с.153)²⁵.

С.М. Онисько наголошує, що у даний час відсутня єдність думок щодо визначення реструктуризації. Він вважає, і ми повністю підтримуємо його думку, що найбільш повно сутність реструктуризації може бути виражена в такий спосіб (с. 116)²⁶.

- комплексні зміни із антикризовими заходами;

- комплексні та взаємопов’язані зміни структур, що забезпечують функціонування підприємства в цілому;

- створення на базі підприємства кількох менших за економічних одиниць;

- комплекс організаційних заходів, які мають на меті вихід підприємств із кризи і забезпечення йлгл подальшого розвитку

- кардинальні зміни організаційно-праової структури суб’єкта господарювання;

- комплекс заходів, зв’язаних із перетворенням всіх сфер діяльності підприємства від структури фінансів до технічного переозброєння і пошуку нових ніш на ринку.

Слід відмітити, що визначена в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнанні його банкрутом» реструктуризація підприємства як «здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема шляхом проведення його поділу з переходом боргових зобов'язань до юридичної особи, не підметові санації, якщо це передбачено планом санації, на зміну форми власності, керування, організаційно-правової форми, що буде сприяти фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентноздатної продукції, підвищенню ефективності виробництва і задоволенню вимог кредиторів» може бути прийнятним тільки у відношенні реструктуризації, здійснюваної при санації. У той же час ми представляємо, що цільова спрямованість реструктуризації набагато більш широка і не обмежується суб'єктами господарювання, що знаходяться в кризовому стані. Успішно функціонуючі підприємства також мають потребу в реструктуризації, що забезпечує розвиток підприємства і його адаптацію до зовнішнього середовища, і здійснюваної до появи перших ознак кризи, що наближається.

Численні визначення реструктуризації, представлені в наукових працях, досить часто трактують такі поняття як «реструктуризація», «санація», «перетворення», «реорганізація» як синоніми або необґрунтовано звужують її зміст, зводячи тільки до перетворень структури підприємства. Ще більш істотним є розбіжності щодо видів реструктуризації. Тому ми вважаємо, що визначення реструктуризації повинне відбивати і цільову спрямованість процесу реструктуризації, і характеризувати способи її здійснення, а також враховувати отримані результати.

Обєднавши визначення реструктуризації, вважаємо, що Реструктуризація – це спосіб забезпечення оптимального функціонування підприємства в безупинно мінливих ринкових умовах відповідно до стратегії його розвитку шляхом проведення комплексу заходів організаційно-економічного, техніко-технологічного і фінансового характеру, спрямованих на ріст ефективності виробництва, підвищення конкурентноздатності і зміцнення фінансової стійкості.

У процесі реструктуризації підприємств може забезпечуватися досягнення цілей двох рівнів: державних цілей і цілей конкретних суб'єктів господарювання. Головна мета, що держава може досягти в процесі реструктуризації суб'єктів господарювання, складається в створенні конкурентноздатних товаровиробників і підвищенні ефективності суспільного виробництва. Паралельно з цією головною метою досягаються локальні цілі, у тому числі: ріст надходжень у державний бюджет, зниження рівня безробіття, забезпечення реалізації найважливіших державних програм, зниження рівня монополізму і розвиток конкуренції й інші, значимість яких на різних етапах може мінятися.

Метою реструктуризації конкретного підприємства є оптимізація функціонування в ринкових умовах господарювання і підвищення його конкурентноздатності. Для досягнення цієї мети підприємство реалізує ряд локальних (проміжних) цілей: економічних, фінансових, структурних, управлінських, виробничих, техніко-технологічних, соціальних і інших.

Потреба в кардинальних змінах обумовила розвиток процесів реструктуризації на багатьох вітчизняних підприємствах. У ряді випадків це дає очікуваний ефект. Але, досить часто, одержувані результати не відповідають чеканням, а сама реструктуризація супроводжується підвищеними витратами і необґрунтованої, іноді неприпустимою тривалістю. Таке положення в значній мірі обумовлене тим, що теоретичні аспекти реструктуризації стосовно до вітчизняних умов господарювання усе ще недостатньо пророблені. Можна сказати, що практика трохи випереджає теорію. Про це свідчить, відсутність чіткого визначення сутності реструктуризації, а також видів і методів, за допомогою яких вона може бути реалізована.