Лекція №1. Тема 1: Компілятори, інтерпретатори, критерії розробки, основні етапи та їх взаємозв’язок . Основні поняття.

Транслятор - це програма для перекладу із однієї формальної мови (є вихідна) в іншу (є об’єктною). Мови транслятора діляться на групи :

за призначенням:

• універсальні ( Pascal, Ci);

• спеціалізовані (мови управління базами даних: Кобол);

за ступеню близькості до ЕОМ:

• машинно-залежні (Assembler);

• машинно-орієнтовані (MASM);

• машинно-незалежні ;

за функціональним призначенням:

• мови опису алгоритмів (будують об’єктний код за алгоритмом);

• мови специфікацій (будують об’єктний код за специфікацією).

Розрізняють два підходи трансляції:

1. Компіляція - будується об’єктний код усієї програми , а потім виконується об’єктний

модуль;

2. Інтерпретація - будується об’єктний код одного оператора і тут же виконується . Цей

підхід використаний у такій мові програмування як Бейсік.

Також існує таке поняття як крос-компілятор - об’єктний код не можливо виконати на машині

самого компілятора.

Критерії розробки трансляторів:

1. Ефективність об’єктного коду ;

2. Розробка мінімальних об’єктних програм;

3. Мінімальний час компіляції програми;

4. Розробка компілятора мінімального об’єму;

5. Точність виявлення і виправлення помилок;

6. Час розробки транслятора.

Вибір критеріїв залежить від області використання, особливостей (як буде використовуватися,

хто буде складати програму, як буде проводитися процес складання, з якою метою і т.п.).

Етапи трансляції:

1. Аналіз (вихідного тексту, його правильності);

2. Синтез (формування об’єктного коду за допомогою об’єктної мови).

Фази трансляції:

1. Лексичний аналіз;

2. Синтаксичній аналіз (перевірка правильності слідування лексем);

3. Генерація коду;

4. Фаза оптимізації (не обов’язкова).

Найпростіший лінійний підхід реалізації транслятора:

генерація

коду

Недоліком такого підходу є те , що текст проходиться (аналізується) три - чотири рази. В одно-

прохідному трансляторі схема взаємодії інша. Основною ланкою являється синтаксичний аналізатор. Організовується цикл чергового перегляду лексем:

• запит чергової лексеми у лексичного аналізатора;

• перевірка синтаксису (правильності слідування лексем);

• передача управління генератору коду;

• оптимізація або , якщо вона відсутня , знову управління передається синтаксичному аналізатору.

Синтаксичний аналізатор по черзі дає управління лексичному аналізатору, генератору і т. д. Лексичний аналізатор, при зверненні до нього, виділяє і передає решті фаз чергову лексему. Синтаксичний аналізатор перевіряє правильність слідування лексем, а генератор будує чергову частину коду. Фази виконуються одночасно. Оптимізація, якщо вона присутня, може виконуватися після закінчення побудови коду, хоча частково може виконуватися і під час побудови.

Лекція №2. Тема 2 : Лексичний аналізатор та його основні задачі. Основна задача лексичного аналізатора.

Основна задача лексичного аналізатора – це виділення лексеми. Результатом його роботи є

виділена лексема, а також номер класу та її номер в класі. Класи лексем визначаються розроблювачем. Існують такі класи:

• ідентифікатори;

• зарезервовані слова;

• роздільники (; , . : ^ | і т.п.);

• знаки операції (+ - / * = := < > і т. п.);

• службові слова (begin, end);

• літерали (явні значення: “a”, 1..5, a:=1.8 і т. п.);

• терми (a[i]^.b і т.п.);

• коментарі.

В розроблюваному трансляторі не обов’язково всі вони повинні бути присутніми. Після виділення лексеми необхідно визначити номер класу та номер в класі цієї лексеми Винятками є:

• коментарі - лексичний аналізатор пропускає;

• директива - по признаку у генератора коду;

• літерали - не нумеруються, а відразу генератор коду переводить у внутрішнє представлення.

Для лексичного аналізатора розрізняють : ідентифікатор в декларативній частині (те що відповідає синтаксису і стоїть на своєму місці) та ідентифікатор в недекларативній частині (повинен бути описаний в декларативній частині).