3. Об'єкт оподаткування та визначення податкової бази

Об’єкт оподаткування ПДВ – величина доданої вартості, яка створюється на кожному етапі руху товару від виробника до споживача.

Згідно ст.185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів і послуг на митній території України;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

До операцій, що не є об'єктом оподаткування ПДВ, належать, зокрема, операції щодо:

• випуску, розміщення та продажу за кошти цінних паперів, випущених в обіг суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування (крім продажу бланків, дорожніх, банківських особистих чеків, цінних паперів, розрахункових і платіжних документів, пластикових карток);

• передачі майна у схов (відповідальне зберігання), а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг;

• надання послуг зі страхування, перестрахування, соціального та пенсійного страхування;

• обігу валютних цінностей (у тому числі національної та іноземної валют), лотерейних білетів державних лотерей (з дозволу Міністерства фінансів України), поставки непогашених поштових марок (крім колекційних);

• надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу, страхування та інших; (банківські та кредитні послуги);

• оплати вартості державних платних послуг, які надаються органами державної влади та місцевого самоврядування, обов'язковість отримання (надання) яких зумовлена законодавством (плата за реєстрацію, ліцензування тощо;

• виплати заробітної плати, стипендії, субсидій за рахунок бюджетів і державних цільових фондів, виплати дивідендів і роялті, надання комісійних і дилерських послуг з торгівлі цінними паперами;

• надання позашкільними навчальними закладами вихованцям, учням і слухачам платних послуг у сфері позашкільної освіти та ін..

Досить великим є перелік операцій, що виключаються з об’єкту оподаткування ПДВ. Розглянемо основні з них. Не є об'єктом оподаткування операції з:

- випуску, розміщення та продажу за кошти визначених видів цінних паперів, обміну цінних паперів на інші цінні папери; депозитарної, реєстраторської і розрахунково-клірингової діяльності з цінних паперів;

- надання послуг із страхування і перестрахування, соціального і пенсійного страхування;

- обігу валютних цінностей;

- виплати грошових виграшів і винагород;

- випуску державних лотерей;

- надання послуг, що здійснюються фінансово-кредитними установами та органами державної влади;

- виплат дивідендів та роялті;

- передачі основних фондів у якості внеску до статутних фондів юридичних осіб;

- послуг у сфері позашкільної освіти тощо.

Для врахування принципу соціальної справедливості в механізмі обчислення податку передбачено звільнення від оподаткування ряду операцій.

Наведемо перелік основних операцій, що звільняються від оподаткування:

1. Операції з продажу:

• вітчизняних продуктів дитячого харчування;

• учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників вітчизняного виробництва;

• товарів спеціального призначення для інвалідів;

• лікарських засобів (за встановленим переліком);

• путівок на санаторно-курортне лікування дітей тощо.

2. Операції з надання послуг:

• вищої, середньої, професійно-технічної та початкової освіти закладами освіти тощо;

• доставки пенсій та грошової допомоги населенню;

• охорони здоров'я;

• реєстрації актів громадянського стану державними органами;

• перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом, тарифи на які регулюються державою;

• культового призначення релігійними організаціями;

• з поховання;

• бібліотеками, архівними установами тощо

3. Операції з ввезення (імпорту) на митну територію України:

• товарів, які використовуються для автомобілебудування, суднобудування, літакобудування, виробництва космічної техніки, боєприпасів, бронетехніки тощо.

Вартісний вимір об’єкту оподаткування називають базою оподаткування ПДВ (або базою нарахування податкового зобов’язання по ПДВ).

ПЗ або нарахована сума ПДВ, виходячи з бази оподаткування не сплачується до бюджету повністю. Для визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет ПЗ зменшують на суму вхідного ПДВ – на суму ПК.

Базою для нарахування податкового зобов’язання по ПДВ виступає вартість продажу товарів, яка визначена за вільними або регульованими цінами за врахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків і податкових платежів за виключенням сум ПДВ.

БО = СВ + П+ ВМ + АЗ,

де СВ – собівартість,

П – прибуток,

ВМ – ввізне мито,

АЗ – акцизний збір

Базу оподаткування визначають з урахування певних умов здійснення операцій, зокрема:

• при продажу товарів (робіт, послуг) без оплати (із частковою оплатою), а також за ціною, яка є нижчою за купівельну, база оподаткування дорівнює фактичній ціні операції, але не менша за звичайну або закупівельну;

• при ввезенні товарів на митну територію України базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість цих товарів, але не менша за митну вартість, зазначену у ввізній митній декларації з врахуванням витрат на транспортування до митного кордону, а також сум мита, митних зборів і акцизного збору.

Слід зауважити, що при визначенні бази оподаткування треба враховувати:

• зміну суми компенсацій за продаж товарів (повернення проданих товарів, визнання боргу покупця безнадійним);

• вартість зворотної тари за договором (контрактом), не включеної до бази оподаткування;

• комісійну винагороду, що є базою оподаткування з продажу товарів, які були у вжитку (комісійна торгівля).

4. Механізм обчислення і сплати податку

Платник повинен самостійно нараховувати і сплачувати ПДВ за методом розрахунку податку за податковою декларацією.

Методика розрахунку ПДВ передбачає визначення трьох сум податку. (Дуже складна фіскальна техніка):

1. Нарахована сума ПДВ – податкове зобов’язання – сума ПДВ, яка нараховується за відповідною ставкою до бази оподаткування і включається в ціну товару.

а) розрахунок податкового зобов’язання виходячи із бази оподаткування, яка не включає ПДВ:

ПДВ (ПЗ) = БО * 17%

б) у випадку реалізації за вільними цінами з ПДВ сума ПДВ витягується за формулою:

ПДВ (ПЗ) = ВР_{з ПДВ}*17%/117%

ВР – виручка від реалізації. (В(Р)Ц= БО+ ПДВ).

Датою виникнення податкових зобов'язань виступає дата, яка наступає раніше:

• з продажу товарів (робіт і послуг):

• або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника ПДВ як оплата товарів (при готівковому продажу – дата оприбуткування в касі);

• або дата відвантаження товарів (дата оформлення документа – для робіт (послуг)).

При продажу товарів із використанням кредитних або дебетових карток і чеків датою виникнення податкових зобов'язань є дата оформлення податкової накладної або дата виписки рахунка (товарного чека);

при здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій:

або дата відвантаження підприємством товару;

або дата оприбуткування товару підприємством.

При здійсненні цих операцій з нерезидентами дата виникнення податкових зобов'язань – це дата оформлення вивізної або ввізної митної декларації.

2. Сума вхідного ПДВ – сума податкового кредиту – сума ПДВ, яка оплачена постачальником разом із придбанням товару, сировини та послуг. Це та сума, яку постачальник перекладає на наступного учасника руху товару.

Право на податковий кредит настає тільки у тому випадку, якщо разом із товаром отримано податкову накладну, де окремим рядком вказано суму ПДВ.

Визначаємо суму податкового кредиту (ПК) протягом звітного періоду:

ПК= ПДВ_ТМЦ + ПДВ_ОФ + ПДВ_НМА ,

де ПДВ_тмц – сума податків, сплачених платником у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей, у т ч імпортних;

ПДВ_оф – сума податків, сплачених платником у зв'язку з придбанням основних фондів;

ПДВ_нма – сума податків, сплачених, платником у зв'язку з придбанням нематеріальних, активів.

Датою збільшення податкового кредиту виступає дата, яка наступила раніше:

або дата перерахування коштів з розрахункового рахунку;

або дата оприбуткування товарів і сировини на склад.

Податковий кредит ні в якому разі по кожній окремій операції самостійно платником не визначається, а фактично записується та сума, яка зазначена в податковій накладній.