Питання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте сутність і основні ознаки податків.

2. Які функції виконують податки?

3. В чому полягає різниця між категоріями «податок» і «збір»?

4. Перелічіть елементи, які характеризують зміст податків.

5. За якими ознаками можна класифікувати податки?

6. Чим визнана необхідність поділу податків на прямі і непрямі?

7. Які групи податків виділяються в залежності від об 'єктів оподаткування?

8. Охарактеризуйте економічний зміст податкової системи.

9. Які основні вимоги ставляться до податкової системи?

10. Назвіть класичні принципи оподаткування.

11. В чому полягає зміст принципу вигоди і адміністративної зручності?

12. Які податки найчастіше використовуються в сучасних податкових системах?

13. Охарактеризуйте критерії ефективності податкової політики.

14. Яка структура і призначення органів державної податкової служби?

15. Охарактеризуйте типову структуру низових ланок державної податкової служби.

16. Назвіть основні функції і завдання органів ДПС,

17. Назвіть основні форми і методи проведення податкових перевірок та охарактеризуйте порядок їх проведення.

Тема 2. Податок на додану вартість

Хід лекції

1. Загальна характеристика універсальних акцизів

Універсальний акциз – це податок, яким обкладаються всі учасники руху товару за єдиним універсальним підходом. Всі платники рівні перед податком незалежно від виду товару чи продукції (на відміну від специфічного акцизу).

У фіскальній практиці існує 3 основні форми універсального акцизу:

1. Податок з продажу ( з обороту в однорівневій формі) – найпростіша форма, яка передбачає оподаткування валових оборотів тільки на стадії кінцевої торгівлі.

Переваги:

• простота розрахунку і включення в ціну;

• низька фіскальна техніка і низькі витрати держави;

• не сплачуються виробниками, що стимулює виробництво.

• простота контролю з боку держави.

Недоліки:

• неоднакові умови податкових зобов’язань перед державою у виробника і продавця;

• неритмічне надходження податку в бюджет.

Виробник товару		Оптовий продавець		Роздрібний продавець			Кінцева ціна товару	Податкові надходження держави
Податок з продажу
100		100+20=120 націнка		120+30=150+30 націнка податок			180	30
Податок з обороту
100+20=120 податок	120+20=140+28 націнка податок			168+30=198+39.6 націнка податок			237.6	20+28+39.6 =87.6
Податок на додану вартість
100+20=120 податок (ПЗ)			100+20=120 +20 +24 =120 =144		120+30=150 +24 +30 =144 =180	180		24-20=4 30-24=6 20+4+6=30

2. Податок з обороту – податок, яким обкладаються валові обороти всіх учасників руху товару від виробника до споживача (сума податку сплачується на кожному етапі руху товару в повному обсязі).

Переваги:

• значні суми податкових надходжень та їх ритмічність;

• однакові умови щодо сплати податку як для виробника, так і для продавця.

Недоліки:

• наявність кумулятивного ефекту – містить нарахування податку на податок, а також подвійне і потрійне оподаткування одних і тих же сум;

• збільшення ціни, що негативно впливає на споживачів.

3. Податок на додану вартість – податок, який нараховується на кожному етапі руху товару від виробника до споживача, але до бюджету сплачується не вся нарахована сума податку, а різниця між нарахованою сумою і сумою вхідного ПДВ, що була оплачена постачальником.

За рахунок цього складного механізму і наявності трьох сум ПДВ (нарахована сума ПДВ, сума вхідного ПДВ, сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет) досягається ефект оподаткування не всієї ланки обороту, а лише доданої вартості, що створюється конкретним платником.

Переваги:

• визначає реальну вартість кожного товару;

• розширює базу оподаткування;

• забезпечує стабільність надходженння в бюджет;

• вирішує проблему каскадного ефекту.

Недоліки:

• складність механізму справляння;

• регресивність щодо малозабезпечених громадян.

2. Сутність податку на додану вартість як форми універсального акцизу

У багатовіковій історії людства податок на додану вартість (ПДВ) – це порівняно новий вид податку. Вперше його ввів у Франції в 1954 р. економіст М. Лоре. Потім ПДВ набув широкого поширення: спочатку в країнах Європи (кінець 60-х – початок 70-х рр.) і дещо пізніше в країнах Азії, Африки і Латинської Америки. Нині податок на додану вартість стягують майже у 80-ти країнах, серед яких, практично, всі промислово-розвинуті країни. Слід зазначити, що цей податок і досі не запроваджений у таких країнах, як Австрія, Швейцарія, США У кінці 80-х – на початку 90-х рр. ПДВ був введений у країнах Східної Європи (Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Словаччина, Чехія), а також в деяких країнах СНД (Білорусь, Казахстан). В Україні і Росії ПДВ ввели лише в 1991 р.

Податок на додану вартість – це непрямий податок, що є частиною новоствореної вартості, утворюваної на кожному етапі виробництва або обігу, його сума входить до ціни продажу на товари (роботи, послуги), котру сплачує кінцевий споживач. Податок на додану вартість має ряд суттєвих переваг і недоліків.

Зупинимося на деяких з них дещо детальніше. Незважаючи на те, що ПДВ, по суті, – різновид акцизу, це все ж таки універсальний фінансовий інструмент. ПДВ дає змогу точно визначити реальну вартість кожного товару і на основі цього зрозуміти суть формування економічних пропорцій.

Застосування ПДВ у країнах із розвиненою ринковою економікою не лише в фіскальному, а й регулюючому аспектах, дає можливість використовувати даний важіль, як засіб стримування кризи надвиробництва і прискореного витіснення з ринку слабких виробників.

ПДВ має внутрішній "вбудований" механізм взаємної звірки платниками податкових зобов'язань і податкового кредиту. Він не знає дискримінації платників залежно від їх ролі та місця в господарському процесі, ПДВ нейтральний щодо переміщення товарів і послуг, розміщення ресурсів.

ПДВ через посилений вплив на рівень цін можна використовувати в антиінфляційних процесах, бо це дає змогу автоматично отримувати кон'юнктурний прибуток, породжений інфляцією, і цим стримувати невиправдане збільшення цін.

Однією з найцінніших економічних переваг податку на додану вартість є його спроможність не спотворювати поведінки платників як учасників господарсько-комерційного процесу, не змінювати економічних рішень під впливом ПДВ.

Але необхідно також врахувати й те, що використання податку на додану вартість характеризують не лише його позитивними сторонами. Зайнявши домінуючі позиції в світовій податковій системі, ПДВ зберігає й деякі негативні ознаки, пов'язані з можливістю ухилення від його сплати. Тому в системі ПДВ велике значення має налагодження досконалого податкового обліку.

Світовий досвід також підтверджує, що важливою проблемою введення податку на додану вартість є підготовка громадської думки, роз'яснювальна робота з платниками і професійна підготовка персоналу податкових органів.

ПДВ – це податок на кінцеве споживання, що значною мірою впливає на населення і бюджетну сферу. Зазначений податок при доволі високій ставці та високих темпах інфляції перетворюють в один із факторів, що стримують розвиток виробництва. Відбувається це внаслідок зростання цін і стримування на основі цього можливостей оплати покупцем товарів (робіт, послуг). Звісно, ці кошти повернуться до покупця (або з бюджету, або в той момент, коли реалізацію продукції здійснить він сам), але за умови, що ланцюг актів реалізації не розірветься або настане з певним кроком "запізнення", коли частково ці кошти будуть знецінені інфляцією.

ПДВ – масовий регресивний податок на товари та послуги широкого вжитку. Справді, якби весь доход, отриманий платником протягом життя, використовували лише на споживання, ПДВ можна було б вважати пропорційним податком, рівномірним у часі. Але ж більша частина доходів нагромаджується і капіталізується. Ця обставина не тільки доводить давню істину про надзвичайну тяжкість непрямих податків для бідних, бо саме вони є чистими споживачами, а й робить ПДВ, що сплачують в молодості, регресивнішим, ніж у старості.

Отже, як видно, в ПДВ співіснують суперечливі ознаки, гармонійно поєднані в єдине ціле. Так, ПДВ, виконуючи суто фіскальні функції, одночасно здійснює економічний вплив на важливі макроекономічні показники є дефлятором, скорочує обсяг споживання, потенційно створює можливість зниження рентабельності майбутніх інвестицій. Одночасно зростання податкових надходжень зменшує бюджетний дефіцит, потребу в державних позиках, сприяє зниженню рівня відсотка і цим стимулює інвестування.