2. Критерії формування податкової політики у правовій державі

Як відомо, податки в руках одних можуть виступати знаряддям та інструментом стабілізації та економічного процвітання в держа­ві, а в руках інших - засобом нестабільності та економічного само­руйнування. Ось чому, думаючи про формування державних гро­шових фондів за рахунок податків і податкових платежів та вста­новлюючи нові види і форми оподаткування, державницькі структури повинні проводити таку податкову політику, яка має паретооптимально поєднувати інтереси держави, платників подат­ків і громадян-виборців.

За інтерпретацією італійського економіста Парето, оптималь­ною вважається будь-яка дія, що приносить користь принаймні одній особі, не погіршуючи грошово-майнового стану чи добробу­ту когось іншого. Інакше кажучи, будь-які зміни в оподаткуванні будуть суспільно корисними і виправданими, якщо вони нікому не завдають збитків і при цьому приносять декому користь. Досяг­нення «оптимуму Парето» в оподаткуванні потрібно розуміти як забезпечення фіскальних інтересів держави без погіршення еконо­мічної ефективності господарювання платників податків, а, заодно - й суспільного добробуту громадян-виборців, або поліпшення еко­номічної ефективності діяльності платників податків без погір­шення фіскальних інтересів держави і послаблення соціального захисту громадян-виборців. Досягти цього можна за умови наукового поєднання таких критеріїв:

• критерій фіскальної достатності (інтереси держави);

• критерій економічної ефективності (інтереси платників по­датків);

• критерій соціальної справедливості (інтереси громадян- виборців);

• критерій стабільності;

• критерій гнучкості.

Критерій фіскальної достатності зводиться до того, що, прово-Як бачимо, фінансова відповідальність несе в собі елементи адміністративної і кримінальної відповідальності. Тому, говорячи про адміністративну і кримінальну відповідальність у сфері подат­кових правовідносин, варто мати на увазі, що дані норми відпові­дальності, передбачені у відповідних розділах законодавства, є мі­рами фінансової відповідальності.

Однак, одним лише посиленням відповідальності за податкові правопорушення не вирішити проблеми боротьби з ухиленням від оподаткування. Досягти цього можна лише шляхом поєднання ефективної податкової політики, стабільного законодавства та ефективного покарання за учинення податкових злочинів.

3. Фіскально-регулюючі аспекти полаткової політики

Податкова політика, як невід'ємний атрибут держави, повинна бути мобільною та еластичною. Держава має у своєму розпоря­дженні цілий ряд інструментів для вирішення протиріч, які вини­кають у суспільстві. Але провідне місце серед таких інструментів посідає саме політика держави в галузі оподаткування.

У наш час податкова політика, з одного боку, забезпечує фі­нансову базу держави, а з іншого, що дуже важливо,- виступає головним знаряддям реалізації її економічної політики. Податки в руках держави виступають основним інструментом державного регулювання економіки, засобом формування доходів бюджетів і стимулювання науково-технічного прогресу, обмеження зростання цін і рівня інфляції.

Податкова політика забезпечує гарантоване та стабільне надхо­дження доходів до бюджету, а також забезпечує державі можливість впливу на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільства. Ось чому держава й маневрує податками залежно від ситуацій, які складаються в суспільстві, впливаючи на різні сторони діяльності платників податків. Водночас на податкову політику постійно здійс­нюється тиск з боку платників податків, які заінтересовані у змен­шенні податкового навантаження, адже вони здебільшого розгляда­ють податки як засіб зменшення їхніх особистих доходів.

Без збалансування інтересів держави та платників податків з допомогою налагодженої та виваженої податкової політики є не­можливим стабільне та виважене існування самої держави.

Податки виступають одним із головних інструментів у руках держави в здійсненні та реалізації економічної та соціальної полі­тики. Вирішення зазначених завдань прямо залежить від обсягів надходжень податкових платежів. Держава, виражаючи інтереси суспільства в різних сферах життєдіяльності, виробляє та впрова­джує відповідну політику: економічну, соціальну, екологічну, де­мографічну тощо. При цьому як засоби взаємодії об'єкта та суб'єк­та державного регулювання соціально-економічних процесів ви­користовуються фіскальні та регулюючі механізми.

Визначивши свою податкову політику, держава обирає напрям розвитку, а також стратегію і тактику досягнення поставленої мети. Ось чому податкова політика має чітке спрямування при відповідній тактиці на розв'язання конкретних завдань і проблем, а в стратегіч­ному плані - на розв'язання довгострокових проблем через їх про­гнозування. Саме це дає можливість виокремити у відособлені еконо­мічні поняття терміни «податкова стратегія» та «податкова тактика».

Історія формування і реалізації податкової політики свідчить про те, що податки можуть бути не лише джерелом наповнення бюджетів різних рівнів, а й інструментом регулювання тих чи ін­ших соціально-економічних процесів - перерозподілу доходів між членами суспільства, стимулювання окремих видів господарської діяльності та обмеження розвитку інших тощо. Свідоме викорис­тання державою податків для досягнення певної мети відбувається у рамках податкової політики. Суть, структура та роль системи оподаткування визначаються саме податковою політикою, яка є виключним правом держави, що самостійно проводить цю політи­ку в країні, виходячи із завдань соціально-економічного розвитку, Через податки, пільги та фінансові санкції, а також обов'язки щодо сплати податків і відповідальність за порушення норм податкового законодавства, які виступають невід'ємною частиною системи оподаткування, держава висуває єдині вимоги до ефективного ве­дення господарства в країні. Ефективне функціонування системи оподаткування має відповідні соціально-економічні наслідки реа­лізації фіскальної та регулюючої функції

Стратегія формування податкової політики в Україні повинна спиратись на ґрунтовну теоретичну базу, а також максимально враховувати відмінність перехідного стану економіки держави. Якщо податки економічно не обгрунтовані, вони пригнічують і розвиток підприємств, і стимули до праці та спричиняють неспра­ведливий перерозподіл доходів між соціальними групами.

Податкова політика повинна передбачати систему заходів, які провадяться урядом держави, з вирішення певних короткостроко­вих та довгострокових завдань, які стоять перед суспільством, за допомогою системи оподаткування країни. До довгострокових завдань належать досягнення економічного зростання, максималь­ного рівня зайнятості населення країни, підвищення рівня його добробуту. Короткостроковими цілями можуть бути: наповнення державного бюджету, досягнення його збалансованості, стимулю­вання інвестиційної діяльності тощо.

Зміна стратегії і тактики податкової політики забезпечує значно ширше коло можливостей для функціонування інструментарію еко­номічної політики держави, ніж будь-які інші засоби державного управління. Фактично зміни в оподаткуванні є загалом найприйнят- нішим інструментом державних фінансів, тому що уряду простіше і швидше провадити такі дії, ніж змінювати витрати бюджетів чи ма­ніпулювати інструментами монетарної політики. Будь-яке державне втручання у соціально-економічне життя обов'язково пов'язане із змінами сукупного попиту, який виступає макроекономічним інди­катором практичної реалізації стратегії та тактики податкової полі­тики. Подібно змінам у державних витратах, зміни у тактиці подат­кової політики зміщують криву сукупного попиту, але непрямо. Підвищення рівня податкового навантаження зменшить купівельну спроможність домогосподарств, а зниження рівня оподаткування надасть змогу підвищити платоспроможний попит.

Найважливішим напрямом діяльності органів державної влади повинно бути створення сприятливих умов для розвитку економі­ки, забезпечення стабілізації фінансового стану держави, регулю­вання інфляційних процесів, забезпечення збалансованості бю­джету, а також пожвавлення ділової активності та підтримка підприємств матеріальної сфери.

Однією із головних цілей формування ефективної податкової полі­тики є поліпшення фінансового стану підприємств усіх форм власності і, особливо, пріоритетних напрямів виробництва. З одного боку, подат­ки зобов'язані забезпечити стабільну фінансову базу держави, а з ін­шого - залишити достатньо коштів підприємствам та громадянам з метою збереження максимальної заінтересованості у результатах їх­ньої діяльності. Регулювання нових економічних відносин потребує гнучкої податкової політики, яка дала б змогу оптимально пов'язати інтереси держави з інтересами рядових платників податків.

При переході до суто ринкової економіки повинні змінюватись як система оподаткування, так і методи нарахування та сплати по­датків, а відповідно,- і порядок їх адміністрування. При цьому в питаннях формування і реалізації податкової політики не повинно бути сліпого копіювання досвіду окремих країн світу. Не можна накладати податкову систему будь-якої країни на нашу дійсність. Будь-які новації в податковому законодавстві мають знаходити застосування лише після проведення глибокого вивчення існуючої проблеми та досвіду окремих елементів системи оподаткування країн з ринковою економікою, проведення ґрунтовного аналізу доцільності зазначеної норми та можливості її застосування в українському податковому законодавстві.

Механізм впливу податкового регулювання на баланс інтересів бюджету і платників податків

Оскільки держава не може встановлювати занадто високий рівень оподаткування, оскільки цьому протистоїть суспільство, вона змуше­на використовувати державні запозичення для покриття державних видатків. Оцінювати цю ситуацію однозначно не можна. Все зале­жить від конкретного моменту соціально-економічного розвитку су­спільства. Головним при цьому є те, що державні запозичення треба повертати, а повертати їх можна лише за рахунок додаткових надхо­джень тих же самих податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Таким чином, державні запозичення - це не що інше, як від­строчені на майбутнє податки, збори й обов'язкові платежі.

Проблему ідеальної податкової політики можна поставити та­ким чином: який із способів - податки чи запозичення (як відстро­чені податки на майбутнє) - краще відповідає найвищим цілям розвитку суспільства, забезпечує оптимальний розподіл наявних та завжди обмежених ресурсів між державою та приватним секто­ром? Як і податки, збори й обов'язкові платежі запозичення окре­мо чи в комплексі впливають на соціально-економічний стан в країні, на суспільне багатство, особистий добробут громадян.

Цілями податкової політики, а відтак - орієнтирами стратегії податкової політики в Україні, повинні стати:

• стимулювання динамічного розвитку економіки на принци­пах економічного зростання;

• забезпечення оптимального наповнення бюджетів та стабіль­ності у сфері державних фінансів;

• структурна перебудова економіки, заохочення інвестиційної та інноваційної діяльності;

• стимулювання розвитку зайнятості та самозайнятості;

• підвищення добробуту населення та розвитку людського капіталу.

Для досягнення задекларованих цілей податкової політики не­обхідно пам'ятати, що тактичне зниження податкового наванта­ження не повинно супроводжуватися скороченням доходів бю­джету. Інакше таке скорочення відбиватиметься на скороченні ви­датків (отже, послабленні ефективності податкової політики), чи на спробах емісійного (інфляційного) або позичкового фінансування дефіциту. Відтак,- тактика податкової політики повинна неодмін­но містити стимулюючі складові, які безпосередньо сприяли би пожвавленню економічного зростання та компенсації втрат подат­кових надходжень за рахунок зростання податкової бази вже на перших етапах реалізації стратегії податкової політики.