38. Рід іменників. Відмінювання і особливості правопису відмінкових закінчень іменників.

Іменник як частина мови володіє формами трьох родів: чоловічого (учень, ліс), жіночого (студентка, парта) й середнього (місто, море). Невелика кількість іменників першої відміни належать до так званого спільного роду (листоноша, суддя, староста, сирота, нероба, плакса, бідолаха, Шура, Саша тощо). У таких випадках рід визначається залежно від статі особи, про яку йдеться: маленька сирота (жіночий рід) - маленький сирота (чоловічий рід); Саша співав (чоловічий рід) - Саша співала (жіночий рід).

Форма роду іменників визначається таким чином:

1. Оскільки в діловому спілкуванні підкреслюється не стать людини, а її службове й соціальне становище (54, с. 145], то в офіційно-діловому мовленні перевага надається формам чоловічого роду: філолог, психолог, терапевт, педагог, фізик; міністр, професор, доцент, асистент, декан, директор, проректор; генерал-майор, адмірал, маршал, єфрейтор та ін.

2. Якщо в тексті йде мова про жінку, що обіймає певну посаду або має якесь звання, то категорія роду передається синтаксичними засобами: іменники на позначення посади, професії або звання вживаються у формі чоловічого роду, а залежні слова - у формі жіночого: доктор філологічних наук Плющ Марія Яківна, старший лаборант Семенова Юлія Дмитрівна, директор школи Бродецька Віра Михайлівна.

3. У ділових паперах не можна вживати словосполучення типу наша директор виступила, старша лаборант захворіла, нова професор запропонувала.

4. Додатковим засобом підкреслення жіночої статі особи, про яку йдеться в реченні, є відповідна форма присудка, що в таких випадках координується не з підметом, а з прикладкою: Доктор філологічних наук Плющ Марія Яківна виступила на засіданні спеціалізованої вченої ради. Терапевт Петренко М.Т. розповіла про нові методи профілактики грипу.

5. При відсутності прикладки присудок уживається у формі чоловічого роду, навіть якщо мають на увазі жінку: Доктор філологічних наук виступив на засіданні спеціалізованої вченої ради. Терапевт розповів про нові методи профілактики грипу.

6. Допускається вживання іменників у формі жіночого роду тоді, коли вказівка на стать є необхідною, а іншими засобами цього досягнути не можна: тріумф українських спортсменок, гастролі славетної балерини.

Уживання деяких форм іменників у діловій мові

Якось студент поклав на стіл декана заяву, що починається так: У зв'язку з день народження брата... Та чому ж день, якщо логічним є питання: у зв'язку з чим? (не у зв’язку зі що?). Чуємо по радіо: у той же день прибув до міста Житомир (замість Житомира). Поступово розмовні варіанти проникають і в писемне мовлення, заявляють невластиві форми: статтів (замість статей), солдат (замість солдатів), знаннів (замість знань) тощо.

Є потреба нагадати, що українська мова належить до флективних мов , тобто мов, для яких властиве відмінювання, зміна закінчень за відмінками слів, що належать до певних частин мови — цей термін натякає на зміну форми слів залежно від значення, яке вони виражають. В українській мові розрізняють 7 відмінків в однині та множині: Називний — хто ? що? Родовий—кого? чого? Давальний — кому? чому? Знахідний — кого? що? Орудний—ким? чим? Місцевий — на (у) кому? на (у) чому? Кличний — хто? що?

що стосується кличного відмінка, вважається, що питання до нього не ставиться, що іменники у формі цього відмінка є поза синтаксичним зв'язком однак його давня історія доносить І смисловий зв'язок його з присудком. Кличний відмінок виражає звертання до особи в художньому стилі—і до іменників з предметним чи абстрактним значенням: дубе, лісе, долино, поезіє.

І. Давальний відмінок однини іменників II відміни

1. У давальному відмінку іменників чоловічого роду II відміни вживаються паралельні закінчення -ові, -еві (-єві) і -у -ю писати дядькові (дядьку). Для назв істот закінчення -ові, -еві (-єві) є найуживанішими.

2. Якщо в тексті поряд стоять кілька іменників чоловічого роду у формі давального відмінка однини, рекомендується вживати варіативні форми: Завтра начальникові головного управління Данилу Богдановичу Триндирівському виповнюється п'ятдесят (О. Мірошниченко).

3. Для іменників середнього роду типовим є закінчення -у (-ю). Іменникам із суфіксом -к-, які означають істот, властиві паралельні закінчення -ові і -у: ягнятк-ові (-у). Варіантні форми утворюють окремі іменники і назви неістот: серц-ю (-еві)