31. Узагальнюючі слова і розділові знаки при них

При однорідних членах речення може бути узагальнююче слово. У ролі узагальнюючого слова вживаються різні частини мови, але найчастіше займенники і прислівники: все, ніхто, ніщо, скрізь тощо. Узагальнююче слово може стояти перед або після однорідних членів речення. Узагальнюючі слова в реченні виконують ту саму синтаксичну функцію, що й однорідні члени, до яких вони відносяться. Узагальнюючі слова означають родові поняття, а перелічувані однорідні члени — видові.

Розділові знаки при узагальнюючих словах

1. Якщо узагальнююче слово стоїть після однорідних членів, то перед ним на письмі ставиться тире

2. Якщо узагальнююче слово стоїть перед однорідними членами, то перед першим однорідним членом або словом, яке до нього відноситься, ставиться двокрапка:

3. Якщо однорідні члени стоять всередині речення після узагальнюючого слова, то перед однорідними членами ставиться двокрапка, а після них —тире:

4. Перед словами як-от, наприклад, а саме, що стоять після узагальнюючого слова, ставиться кома, а після них двокрапка

32. Жанри усних виступів

Переконливе, пристрасне слово — дійовий засіб організації стосунків між людьми в діловій сфері, могутній чинник виховання. Живе слово, особистий приклад — величезна сила.

Публічне мовлення — це особливий вид тексту, створюваний за законами риторики, орієнтований на переконання, що зумовлює. Публічне мовлення — це такий матеріал, де найповніше виявляються сліди розумово-мовленнєвої діяльності людини й лише постійна робота над ним є найдієвішим чинником розвитку й удосконалення цієї діяльності оратора.

Види і жанри публічних виступів

Промова — це усний виступ із метою висвітлення певної інформації та впливу на розум, почуття й волю слухачів, логічною стрункістю тексту, емоційною насиченістю та вольовими імпульсами мовця. Ураховуючи вид промови, оратор повинен змінювати й характер виступу, і засоби, якими оперуватиме під час її виголошування. Із промовою виступають на мітингах, масових зібраннях на честь певної події, ювілею тощо.

Лекція є однією з форм пропаганди, передачі, роз'яснення суто наукових, науково-навчальних, науково-популярних та ін. знань, шляхом усного викладу навчального матеріалу, наукової теми, що має систематичний характер.

Як правило, лекція маг чітку стрктуру — вступ, основна частина, висновки.

Вступ — своєрідний заспів, зачин до теми обраної лекції, її актуальності в часі, місці й аудиторії проведення, мусить бути лаконічним, певною мірою інтригуючим. Згуртувавши й зацікавивши слухачів, лекторові слід докласти зусиль, щоб утримати їхню увагу.

В основній частині повинно бути викладено, послідовно й логічно розкрито стрижневе питання лекції з увиразненням усіх причинно-наслідкових зв'язків кожної смислово-самостійної частини.

Висновки мусять логічно випливати з усього змісту лекції: узагальнювати основне й займати близько 5% часу й обсягу всього виступу. Доречним буде у висновку й підсумковий та настановний елемент щодо виконання певних дій.

Доповідь ділова містить виклад певних питань із висновками та пропозиціями. Інформація, що міститься в доповіді, розрахована на підготовлену аудиторію, готову до сприйняття, обговорення та розв'язання запропонованих проблем. Доповідь звітна містить об'єктивно висвітлені факти та реалії за певний період життя й діяльності керівника, депутата, організації чи її підрозділу тощо.. Після обговорення, доповнень і коректив доповідь схвалюють зібранням і приймають остаточне рішення, як програму майбутніх дій на подальший період.

Публічний виступ – це один з видів усного ділового спілкування. Залежно від змісту, призначення, способу проголошення та обставини спілкування виділяють такі основні жанри публічних виступів:

- громадсько-політичні промови,

- академічні промови,

- промови з нагоди урочистих зустрічей.

- Інформативними бувають частіше доповіді, лекції. бувають за схемою: що для чого, як, у який спосіб.

- Мета виступу виникає під час обговорення певної теоретичної чи практичної проблеми. Промовець ставить перед собою завдання переконати аудиторію. І в кінці виступаючий, як правило ще раз нагадує на головних аспектах теми і закликає до певних дій.

- Наукова дискусія – це обговорення будь-якого спірного наукового питання.

- Дуже важливо формувати свої думки однозначними словами.

Висуваючи якусь тезу, обов'язково стежити за тим, щоб у них не було двох питань. Найважливіше в науковій дискусії точно вказати головну проблему й навколо неї зосередити увагу.