
- •Українська літературна мова, її основні ознаки.
- •Витяг з протоколу. Основні правила його написання та оформлення.
- •Основні поняття сучасної літературної української мови. Суспільні функції мови.
- •Протокол, правила його написання та оформлення.
- •5. Стилі сучасної літературної мови.
- •6. Особливості правопису іменників 2 відміни чоловічого роду.
- •8. Кличний відмінок іменників.
- •9. Обліково-фінансові документи. Розписка. Правила її написання.
- •3. Дата.
- •10. Лексичне значення і граматичні ознаки числівника.
- •11. Розділові знаки між підметом і присудком.
- •12. Резюме та правила його оформлення.
- •13. Зв’язок числівника з іменником.
- •14. Обліково-фінансові документи. Доручення. Правила його написання.
- •15. Односкладні речення.
- •16. Правила оформлення бібліографії.
- •17. Культура усного ділового спілкування.
- •18. Прикметник. Лексичне значення і граматичні ознаки прикметника. Ступені порівняння.
- •19. Автобіографія. Правила її написання
- •22. Заява: типи, реквізити
- •23. Дієприкметник та його творення
- •24. Складнопідрядні речення та їх види
- •25. Типи наукових робіт. Правила їх оформлення
- •26. Прийменник. Норми написання прийменникових конструкцій в сучасній українській мові
- •27. Складнопідрядні речення з кількома підрядними
- •28. Відокремлені члени речення
- •29. Документ – основний вид офіційно-ділового стилю. Класифікація документів. Реквізити документів
- •30. Однорідні члени речення. Розділові знаки при однорідних членах речення
- •31. Узагальнюючі слова і розділові знаки при них
- •32. Жанри усних виступів
- •33. Правила вживання великої літери в діловому тексті
- •34. Різновиди наукових робіт
- •35. Комунікативна професіограма фахівця
- •36. Культура мови, її ознаки.
- •37. Мовний етикет. Тональності спілкування
- •38. Рід іменників. Відмінювання і особливості правопису відмінкових закінчень іменників.
- •39. Види і жанри усного професійного мовлення
- •40. Державна мова в Україні. Завдання державної програми
- •41. Мова національних меншин, її ознаки
- •42. Мова судочинства в Україні, її законодавчі акти
28. Відокремлені члени речення
Відокремлення — це виділення одного із членів речення у вимові за допомогою інтонації, а на письмі з обох боків за допомогою ком (найчастіше), рідше — тире. Відокремлються тільки другорядні члени речення.
Відокремлені члени речення відповідають на питання: а який саме? а як саме? де саме? а коли саме? а що саме? Вони уточнюють, конкретизують попередні члени речення або виділяються для посилення їхнього змісту і значення. Відокремленими бувають другорядні члени, яким властивий відтінок додаткового повідомлення, що доповнює основний зміст речення, виражений головними членами: Відвага наша — меч, политий кров’ю. Нікого тут нема, крім мене й господині.
Відокремлені означення
Відокремлення означень залежить від способу їх вираження, місця в реченні, а також від способу вираження того члена речення, до якого означення належить.
Поширені означення відокремлюються, якщо: - стоять після означуваного слова, вираженого іменником: За вікном спить ніч, в темне небо загорнена, зорями прихорошена. - стосуються особового займенника. - стоять перед означуваним словом і мають відтінок причини. - стоять перед означуваним словом, вираженим іменником, але відірвані від нього іншими словами.
Непоширені означення відокремлюються: - якщо стоять після означуваного слова, вираженого іменником, якщо перед ним є своє означення - перед або після означуваного слова, вираженого особовим займенником - перед означуваним словом, якщо непоширені означення мають відтінок причини (до них можна поставити питання чому? з якої причини? незважаючи на що?). - перед означуваним словом або після нього, якщо непоширені означення відірвані від нього іншими словам - якщо в реченні відсутнє слово, якого стосується непоширене означення
Комами не відокремлюються: - два означення (виражені дієприкметниковими зворотами), що з’єднані сполучником і (й) - означення, що стоять перед означуваними словами і не мають обставинного відтінку
Якщо відокремлене означення має виразно підкреслене експресивне значення, то на письмі воно може виділятися за допомогою т и р е.
Відокремлені прикладки Відокремлена прикладка — це іменниковий зворот, який виступає в реченні як різновид означення. Відокремлюється комами, якщо: - стоїть після пояснювального слова, виражається іменником (здебільше власною назвою) - стосується особового займенника: Далеко за синім морем на чужій чужині гинули вони, безталанні шукачі щастя. - стоїть перед пояснювальним іменником і має відтінок обставини. - приєднується словами або, на ім’я, на прізвище, родом, походженням, на ймення, так званий, як-от, а саме, тобто, або (тобто), чи (тобто), наприклад, зокрема, особливо та ін - приєднується сполучником як і має відтінок причини. Таке відокремлення не залежить від місця прикладки в реченні
Відокремлені прикладки відділяються тире:
- якщо вони стоять у кінці речення й перед ними можна, не змінюючи змісту, вставити слова а саме
Відокремлені додатки
Відокремлюються: додатки зі значенням включення, виключення або заміщення, що починаються словами крім, окрім, опріч, замість, за винятком, щодо, що ж до, часто, часом, завжди, особливо, навіть, хоч і
Відокремлені обставини
Відокремлюються обставини, якщо вони: - виражені дієприслівниковим зворотом у будь-якій частині речення - виражені одиничним дієприслівником і означають додаткову дію, причину, час, умову дії (якщо стоять перед присудком). - мають прийменники незважаючи на, починаючи з, кінчаючи
Комами не відокремлюються: - одиничні дієприслівники, що означають спосіб дії і своїм значенням близькі до прислівника - обставини перед неповторюваними сполучниками і, та = і, або, чи, які з’єднують дві відокремлені обставини, виражені дієприслівниками або дієприслівниковими зворотами - дієприслівникові звороти фразеологічного типу
Відокремлені уточнюючі члени речення
Уточнюючі члени речення — такі, які доповнюють, характеризують інші члени речення, звужуючи, обмежуючи їх значення, уточнюючи кількість предметів або виділення із загальної маси. Відповідають на питання: а де саме? а коли саме? а як саме? а який саме? а що саме?
Уточнюючі члени речення в усному мовленні відокремлюються паузами, а на письмі — комами, рідше — тире Відокремлюються уточнюючі члени речення, при яких стоять слова тобто, цебто, а саме, або = тобто, чи = тобто, наприклад, зокрема, у тому числі, особливо, навіть, хіба що, причому, мабуть. Такі слова від уточнюючих членів речення комою не відділяються: