- •Українська літературна мова, її основні ознаки.
- •Витяг з протоколу. Основні правила його написання та оформлення.
- •Основні поняття сучасної літературної української мови. Суспільні функції мови.
- •Протокол, правила його написання та оформлення.
- •5. Стилі сучасної літературної мови.
- •6. Особливості правопису іменників 2 відміни чоловічого роду.
- •8. Кличний відмінок іменників.
- •9. Обліково-фінансові документи. Розписка. Правила її написання.
- •3. Дата.
- •10. Лексичне значення і граматичні ознаки числівника.
- •11. Розділові знаки між підметом і присудком.
- •12. Резюме та правила його оформлення.
- •13. Зв’язок числівника з іменником.
- •14. Обліково-фінансові документи. Доручення. Правила його написання.
- •15. Односкладні речення.
- •16. Правила оформлення бібліографії.
- •17. Культура усного ділового спілкування.
- •18. Прикметник. Лексичне значення і граматичні ознаки прикметника. Ступені порівняння.
- •19. Автобіографія. Правила її написання
- •22. Заява: типи, реквізити
- •23. Дієприкметник та його творення
- •24. Складнопідрядні речення та їх види
- •25. Типи наукових робіт. Правила їх оформлення
- •26. Прийменник. Норми написання прийменникових конструкцій в сучасній українській мові
- •27. Складнопідрядні речення з кількома підрядними
- •28. Відокремлені члени речення
- •29. Документ – основний вид офіційно-ділового стилю. Класифікація документів. Реквізити документів
- •30. Однорідні члени речення. Розділові знаки при однорідних членах речення
- •31. Узагальнюючі слова і розділові знаки при них
- •32. Жанри усних виступів
- •33. Правила вживання великої літери в діловому тексті
- •34. Різновиди наукових робіт
- •35. Комунікативна професіограма фахівця
- •36. Культура мови, її ознаки.
- •37. Мовний етикет. Тональності спілкування
- •38. Рід іменників. Відмінювання і особливості правопису відмінкових закінчень іменників.
- •39. Види і жанри усного професійного мовлення
- •40. Державна мова в Україні. Завдання державної програми
- •41. Мова національних меншин, її ознаки
- •42. Мова судочинства в Україні, її законодавчі акти
17. Культура усного ділового спілкування.
Основою людських взаємин є спілкування.
Спілкування – це один із виявів соціальної взаємодії, в основі якого лежить обмін думками, почуттями, волевиявленнями з метою інформування.
Щоб досягти успіху в спілкуванні, потрібно оволодіти «технікою» спілкування й застосовувати її у щоденній практиці. Під «технікою» спілкування розуміємо сукупність стандартів культурної поведінки, етичних і естетичних норм у використанні вербальних і невербальних засобів комунікативної взаємодії. Поєднання цих елементів під час комунікації і становить мистецтво спілкування.
Центральною ділянкою мистецтва спілкування є мовний етикет, що охоплює засоби ввічливості, зорієнтовані на вираження поваги до співрозмовника та дотримання власної гідності.
Мовний етикет – це правила мовленнєвої поведінки, прийняті національним колективом мовців. Він охоплює стійкі формули спілкування (слова, словосполучення, мовні звороти – кліше) в ситуаціях установлення контакту із співбесідником, підтримки спілкування в доброзичливій тональності.
Серед виражальних засобів української мови – типові формули звертання, вітання, прощання, побажання, поздоровлення, подяки, прохання, вибачення, співчуття тощо. Мовний етикет визначається загальною культурою спілкування, а також соціальним статусом мовців, рівнем їхньої освіти й виховання, віком, статтю. Він відповідає національно-культурним традиціям суспільства або окремого соціуму. Мовний етикет моделює поведінку людини – спонукає її у певній ситуації поводитися у відповідний спосіб.
Рівень дотримання мовного етикету, культури спілкування часом впливає на поведінку співрозмовників більшою мірою, ніж предметний зміст мовлення.
18. Прикметник. Лексичне значення і граматичні ознаки прикметника. Ступені порівняння.
Прикметник — це самостійна частина мови, що вказує на ознаку предмета і відповідає на питання який? яка? яке? чий? чия? чиє? Ознака предмета визначається за кольором (червоний), за розміром (великий), за матеріалом (скляний), за приналежністю (братів), за сприйняттям на смак, дотик, нюх (солодкий), за зовнішніми прикметами і внутрішніми властивостями (білявий, веселий), за просторовими й часовими відношеннями (далекий). Прикметник має 3 розряди за значенням: 1. Якісні (ознаки предмета, що можуть проявлятися більшою чи меншою мірою): кмітливий – кмітливіший — найкмітливіший. 2. Відносні (ознаки предмета за його відношенням до інших предметів, дій, обставин): осінній (день), перелітні (птахи). 3. Присвійні (вказують на належність предмета кому-небудь і відповідають на питання чий?чия? чиє?: мамина (казка) Якісні прикметники мають повну та коротку форму (рясний — рясен). Якісні прикметники можуть утворювати ступені порівняння. 1. Вищий ступінь. • Проста форма (за допомогою -іш-, -ш-). добрий — добріший. • Складена форма (за допомогою слів більш або менш). добрий — більш добрий. 2. Найвищий ступінь. • Проста форма (за допомогою най-, ок-, що- та прикметника вищого ступеня).щонайдобріший. • Складена форма (за допомогою слів найбільш, найменш або від усіх, над усе та прикметника вищого ступеня). найбільш добрий, добріший над усе.