2. Система основних засад конституційного ладу.

Будь-який конституційний лад будується на найважливіших політико-правових ідеях, принципах, що виражають концепцію і філософію Конституції, її суть і соціальну спрямованість. Сукупність таких принципів позначається розробленим в європейській правовій доктрині поняттям “основи конституційного ладу”. Конституція регулює, як правило, не всі аспекти конституційного ладу, а лише основи. Саме вони є найважливішим об’єктом конституційного регулювання і тому вони мають конституційну природу. Конституційний лад відрізняється від основ конституційного ладу. Під основами розуміються найважливіші вихідні начала, положення, що охоплюють головні риси, які визначають зміст і сутність того чи іншого явища, тому основи конституційного ладу включають в себе не всі суспільні відносини, що складають суть конституційного ладу, а лише головніші, які визначають устрій держави і суспільства. Поняття конституційний лад ширше поняття основи конституційного ладу. Основи конституційного ладу виражені у розділі І КУ, який має назву “Загальні засади”. Термін засади ототожнюється з термінами принципи, начала, основи.

Основи конституційного ладу, як конституційно-правовий інститут – це сукупність норм конституції, які закріплюють основні принципи конституційного ладу і об’єднані в розділі І Конституції. Це найбільш загальні принципи конституційного права, які слугують базою для формування конституційно-правових відносин і містять вихідні начала для національного права України. Нормам цього інституту притаманні наступні особливості:

1. особливий предмет правового регулювання. Оскільки норми даного інституту визначають зміст правового регулювання найважливіших сторін життєдіяльності Держави, суспільства і особи (статті 6, 10, 15*. Ці норми закріплюють фундаментальні цінності, які визначають розвиток суспільства та держави;

2. загальний характер даних норм полягає в тому, що вони впливають на суспільні відносини шляхом закріплення в найбільш загальній формі принципів устрою держави і суспільства, статусу особи, засад правової системи і не породжують конкретних правовідносин. Вони є визначальними для інших правових норм і відіграють провідну роль для всієї системи державно-правового регулювання, їх конкретизація здійснюється в інших нормах конституції та в актах чинного законодавства. Тому серед них переважають норми принципи, дефініції;

3. особлива юридична значущість даних норм: з одного боку, всі норми конституції мають найвищу юридичну силу, а з другого – норми всіх інших її розділів базуються саме на нормах, що закріплюють засади конституційного ладу, їх розвивають і в силу цього не можуть їм суперечити. Ці норми можна назвати конституцією для норм конституції, базою і першоосновою у правовому регулюванні;

4. підвищена стабільність цих норм пов’язана з наступними моментами: право визначати та змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові та жорсткістю самої конституції.

Норми І розділу можна згрупувати наступним чином: 1. Засади організації і функціонування Української держави (якісні риси держави – стаття 1, форма держави – стаття 2, 5, функції держави – 3, 16, 17, організація державної влади – статті 6, 10, 20*; 2. Засади організації суспільства (визначення і гарантування основ громадянського суспільства – статті 11, 12, 13, 14, політична, економічна та ідеологічна багатоманітність – стаття 15*; 3. Засади статусу особи (стаття 3 КУ*; 4. Засади народовладдя (статті 5, 7*; 5. Засади функціонування системи права в Україні (статті 8, 9*.