80С, а вологість повітря – не більше 70 %.

Малярні роботи виконують у дві стадії: підготовка поверхні та

фарбування. Підготовка поверхні до фарбування включає в себе такі

операції: очищення поверхні, її загладжування, розшивання тріщин,

ґрунтування, шпатлювання та шліфування (рис. 7.10).

Очищення поверхні виконують за допомогою металевого шпателя,

рогожної щітки і технічного пилосмока. Загладжування поверхні здій-

снюють механізовано за допомогою універсальних шліфувальних ма-

шин, а при малих обсягах – шліфувальною шкуркою, пемзою, де-

рев’яним бруском. Розшивання тріщин виконують тільки на обштука-

турених поверхнях на глибину до 1 см за допомогою металевого шпа-

теля. Заробляють тріщини шпаклювальними сумішами. Ґрунтування

необхідне для просочування поверхні і надання їй міцності перед на-

ступним фарбуванням.

Шпа

но за до

танням

електри

шліфув

щіток.

За я

товуют

кращен

бутових

якість ф

нологіч

Пере

ності п

від спос

1 м2 пов

Фар

них та

змірів,

атлювання повер

опомогою шпакл

різноманітних ш

ичними шліфува

ванні поверхні,

кістю розпізнаю

ть в підсобних, ск

не і високоякісне

х та інших прим

фарбування, тим

чних операцій.

ед застосуванням

проціджують. В’я

собу її нанесення

верхні і тим біль

бують поверхню

електричних роз

валків (рис. 7.11

Організація і техн

185

рхні товщиною 1

лювальних устан

шпателів. Прош

альними машина

прибирають за

ють такі види фар

кладських та інш

е – для житлових

міщеннях громад

м більше необхід

м фарби ретель

язкість фарби (1

я; чим нижча в’я

ьшою буде її довг

ю за допомогою

зпилювачів, пенз

1).

нологія будівельних

1..3 мм здійснюю

новок, або ж вру

пакльовані пове

ами. Пил, який з

а допомогою п

рбування: прост

ших подібних пр

х, службових, на

дського призначе

дно виконати пі

ьно перемішують

15...300 с) добир

язкість, тим менш

говічність.

пневматичних у

злів та щіток різн

Рис. 7.10. Ін

підготовки по

фарбування

7.10. Інс

для підготовк

ні до фарбува

х робіт

ють механізова-

учну з викорис-

ерхні шліфують

з’являється при

пилосмока або

те, яке викорис-

иміщеннях; по-

авчальних по-

ення. Чим вища

ідготовчих тех-

ь, при необхід-

рають залежно

ша витрата її на

установок, руч-

ної форми і ро-

нструмент для

оверхні до

трумент

и поверх-

ння

Отформати

полужирный

Отформати

полужирный

ировано: Шрифт: 12

й

ировано: Шрифт: 12

й

2 пт,

2 пт,

Організація і технологія будівельних робіт

186

Фарбування виконують вертикальними або горизонтальними сму-

гами з перекриттям попередніх смуг на 3...4 см.

Малярні роботи приймають після висихання водних фарб або утво-

рення міцної плівки на поверхнях олійних та синтетичних фарб.

Рис. 7.11. Інструмент для малярних робіт:

а – валок і щітка; б – пензлі різних розмірів; в - пневматичний розпилювач

На пофарбованих поверхнях не допускається наявності плям, наті-

кань, пропусків, просвічування нижніх шарів фарби і слідів щітки або

валка. Поверхня повинна мати однотонну глянцеву або матову факту-

ру.

При виконанні малярних робіт особливу увагу необхідно звертати

на забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту (респі-

ратори, окуляри, рукавиці тощо), а також вентиляції приміщень, у

яких проводяться малярні роботи.

7.4 Покрівельні роботи

б в

б в

а

а

Організація і технологія будівельних робіт

187

Для захисту будівель і споруд від атмосферних опадів і температу-

рної дії сонячних променів застосовують покрівлі із штучних, рулон-

них і мастичних матеріалів.

Покрівлі із штучних матеріалів виконують із керамічної або цемен-

тно-піщаної черепиці, хвилястих азбестоцементних листів, оцинкова-

ної бляхи, металочерепиці та інших матеріалів.

Для рулонних покрівель використовують руберойд, толь, склору-

беройд тощо.

Мастикові покрівлі влаштовують із мастик, емульсій на основі

бітумних або полімерних в’яжучих. Для приклеювання рулонних

матеріалів використовують бітумні, бітумно-емульсійні, бітумно-

гумо-полімерні, полімерні мастики. Мастика складається із в’яжучого

і наповнювачів, які можуть бути пилевидними (вапнякові, крейдяні,

зольні), волоконними (азбестові, шлако-, скловолоконні) та комбіно-

ваними (суміш пилевидних і волоконних). Мастики можуть бути

гарячі (160...180 0С) і холодні.

Технологія покрівельних робіт залежить від конструктивного

рішення покрівлі та виду покрівельних матеріалів.

Комплексний процес влаштування покрівлі складається із заготіве-

льних, підготовчих, транспортних і основних процесів.

Заготівельні процеси включають: очищення рулонних матеріалів і

їх розкрій; виготовлення елементів покрівлі із оцинкованої бляхи; ро-

зрізування і обрізування кутів азбестоцементних листів; приготуван-

ня мастик та емульсій.

Підготовчі процеси складаються із операцій влаштування даху і пі-

дготовки основи для влаштування покрівлі.

При влаштуванні покрівель із штучних матеріалів до складу підго-

товчих процесів входить облаштування лат, підготовка обладнання,

інструментів і робочого місця покрівельника.

Основою лат можуть бути прогони із металевого профілю, залізо-

бетону або дерев’яних брусків. Лати влаштовують у вигляді

дерев’яних брусків перетином 50×50 ...60×60 мм, або у вигляді насти-

лу із дощок. Відстань між брусками залежить від покрівельного мате-

ріалу: кожний азбестоцементний лист вкладають на три бруски, а

черепицю на два. Суцільний настил із дощок улаштовують при будь-

яких типах листів на карнизах, гребенях, розжолобках.

Улаштування покрівель із азбестоцементних виробів

Організація і технологія будівельних робіт

188

Покрівлю із азбестоцементних хвилястих листів влаштовують

двома способами: без зміщення швів у повздовжньому напрямку і з

перев’язуванням швів. Використовуючи перший спосіб, в листах

крайніх рядів обрізають один кут (верхній лівий або нижній правий); в

листах середніх рядів обрізають два кути (нижній правий і верхній лі-

вий). При другому способі кожний наступний ряд відносно нижчевк-

ладеного зміщується на одну хвилю.

Листи азбестошиферу кладуть правильними рядами знизу вгору,

паралельно карнизу. Кожний ряд листів звичайного профілю по дов-

жині повинен перекриватись наступним на 120...140 мм, листів уніфі-

кованого профілю – на 200 мм, інших листів – на 180-190 мм. В рядах

кожний лист має перекривати сусідній на одну хвилю. До лат та де-

рев’яних прогонів листи прикріплюють нержавіючими цвяхами або

шурупами з м’якими шайбами, а до металевих чи залізобетонних про-

гонів – оцинкованими гвинтами з гайками або скобами. Гребені, а

також примикання покрівлі до вертикальних поверхонь обладнують

спеціальними азбестоцементними профілями.

Плоскі азбестоцементні плитки, як і хвилясті листи, кладуть

рядами знизу вгору, починаючи з карниза. Кожну плитку кріплять до

покритого шаром пергаміну суцільного настилу із дощок двома цвя-

хами і противітряною кнопкою.

Улаштування покрівель із черепиці

Для покрівельних робіт використовують глиняну (керамічну)

черепицю, яка за формою буває жолобчаста, хвиляста, плоска і пазова,

а також цементно-піщану. Під черепичну покрівлю влаштовують лати

із брусків перетином 50×50 (50×60) мм, відстань між якими залежить

від розмірів черепиці. Вкладання черепиці проводиться рядами знизу

вверх і справа наліво.

Улаштування металевих покрівель

Металеві покрівлі влаштовують по латах з дощок (40×200 мм) і

брусків (50×50 мм), які укладають на відстані 200 мм один від одного.

Між собою листи з’єднують за допомогою фальців, які можуть бути

одинарними і подвійними, лежачими і стоячими. Листи по довжині

схилу покрівлі з’єднують між собою в картини як правило одинарни-

ми лежачими фальцами, лише при малому нахилі - подвійними. Уз-

довж схилу картини між собою з’єднують стоячими фальцами. Кар-

тини до лат кріплять за допомогою клямерів – металевої стрічки за-

вширшки 40...50 мм і довжиною 120...150 мм. Один кінець клямра

цвяхам

гий зав

Ул

Ос

тні або

чи асф

суцільн

залежит

одного

Дл

марка я

нахилу

мм. По

ють пер

йому.

Рис. 7.1

а – посл

– те сам

и прибивають до

одять у фальц мі

лаштування покр

сновою покрівлі

збірна плити по

фальтобетонною

ний настил із д

ть типу споруди

до п’яти (рис. 7.

ля склеювання р

яких визначаєть

покрівлі. Товщи

лотнища рулонн

рпендикулярно с

12. Способи накл

лідовний; б – одноч

ме, тришарового

Організація і техн

189

о дощок або до б

іж картинами по

крівель із рулонн

із рулонних мат

окриття з нанесе

стяжкою, плос

дощок. Кількіст

, виду матеріалу

.12).

рулонних матері

ься залежно від

ина шару мастик

них матеріалів пр

стоку води, а при

леювання полотн

часний при влашт

нологія будівельних

бокової поверхні

крівлі.

них матеріалів

теріалів служать

еною на них цем

скі азбестоцеме

ть шарів рулонн

у та нахилу даху

іалів використов

д району будівн

ки не повинна п

ри нахилі даху д

и більшому нахил

нищ рулонного к

туванні чотиришар

х робіт

і брусків, а дру-

несучі монолі-

ентно-піщаною

ентні листи та

них матеріалів

і може бути від

вують мастики,

ицтва, виду та

перевищувати 2

до 15% наклею-

лі – паралельно

килима:

рового килима; в

Організація і технологія будівельних робіт

190

Залежно від способу наклеювання полотнищ рулонний покрівель-

ний килим влаштовують різними способами: ступінчастим (одночас-

ним) – з руберойду з дрібною мінеральною посипкою і наступним

влаштуванням захисного гравійного шару; шаровим (послідовним) –

нижні шари з руберойду, посипаного дрібним мінеральним порошком,

верхній шар – з руберойду з крупнозернистою посипкою.

Наклеювання полотнищ починають знизу проти напряму нахилу

даху. Перекриття стиків по довжині полотнищ повинно бути не менше

70 мм, а впоперек – не менше 250 мм.

Стики руберойду після його наклеювання прошпакльовуються

гарячою (150...1600С) бітумною мастикою. Захисний шар покрівлі

влаштовують по верхньому шару килима нанесенням шару гарячої

бітумної мастики товщиною 3 мм і посипки гравієм або щебенем

фракціями 10...20 мм.

Улаштування мастикових покрівель

Мастикові покрівлі застосовують при будівництві виробничих і

господарських будівель, які мають покриття із збірних залізобетонних

плит. Вони можуть бути армовані і неармовані, Для армування вико-

ристовують склосітку, склополотно. Мастикові покрівлі влаштовують

з холодних бітумних емульсійних паст і мастик, полімерних мастик, а

також гарячих бітумних і бітумно-гумових мастик. Бітумні емульсійні

мастики – це дисперсні системи з бітуму, емульгатора (глина, вапно

або їх суміш з азбестом), наповнювача (азбест, цементний пил, тонко

молотий вапняк) та води. Ці мастики можуть бути поліпшені додаван-

ням до них водних емульсій каучуку.

Улаштування мастикових покрівель починають з підготовки

основи: перевіряють нівеліром нахил поверхні основи під покрівлю;

наклеюють над стиками панелей, армуючи прокладки з склосітки,

утоплюючи її в бітумно-емульсійну пасту; влаштовують гнучкі ком-

пенсатори з полімерної плівки по шару емульсійної пасти.

Пароізоляцію влаштовують з бітумної емульсійної мастики

шарами товщиною 2 мм, кількість яких залежить від умов експлуата-

ції будівлі і може бути від 1 до 4.

Улаштування теплоізоляції та вирівнювальних (захисних) шарів

аналогічно влаштуванню рулонних покрівель. Мінімальна кількість

шарів мастикової покрівлі дорівнює трьом: ґрунтовка, проміжний (ро-

бочий) шар і верхній шар, на який наносять захисне покриття із су-

Організація і технологія будівельних робіт

191

спензії алюмінієвої пудри в гасі. Проміжних (робочих) шарів може

бути 2 і 3. Ґрунтовку наносять механізовано шаром завтовшки 2 мм.

Основні шари мастикової покрівлі наносять відразу після висихан-

ня ґрунтовки; кожний наступний шар мастики наносять після повного

висихання попереднього шару.

7.5 Улаштування підлог

Улаштування підлог – це один із видів опоряджувальних робіт, до

яких ставлять вимоги залежно від призначення будівлі в цілому і

кожного приміщення окремо.

Технологія влаштування підлоги в першу чергу залежить від виду

матеріалу покриття. Залежно від матеріалу покриття підлоги поділя-

ються на суцільні, із штучних та рулонних матеріалів.

До суцільних підлог належать бетонні, цементно-піщані, мозаїчні,

асфальтобетонні, металоцементні, ксилолітові, полімерні, наливні пі-

длоги; до підлог із штучних матеріалів – покриття з деревини, керамі-

ки, скла, природного каменю, шлакоситалу, полівінілхлоридних пли-

ток тощо; до підлог із рулонних матеріалів - покриття з лінолеуму, си-

нтетичних килимів.

Основними елементами підлоги є: основа, підстильний шар, пок-

риття.

Залежно від призначення будівлі, а також її приміщень в період

експлуатації основа може бути ґрунтовою, бетонною або залізобетон-

ним покриттям. Технологічні процеси підготовки основи під підлогу

залежать від конструктивних характеристик підлоги і виду основи.

Ґрунтові основи влаштовують механізованим способом після знят-

тя рослинного шару і наступним ущільненням мінерального ґрунту до

проектної щільності. Ґрунти з недостатньою несучою здатністю зміц-

нюють шляхом вдавлювання щебеню або гравію крупністю фракцій

40...50 мм. Підстильний шар влаштовується із піску, щебеню, гравію,

шлаку, бетону.

Пісок вкладають суцільним рівним шаром товщиною 5...10 см з на-

ступним ущільненням. Щебеневий підстильний шар виконують із ще-

беню з розмірами фракцій 25...75 мм і кам’яного дріб’язку крупністю

5...15 мм ущільненими шарами завтовшки 8...20 см. Для гравійного

підстильного шару використовують суміш гравію визначеного грану-

лометричного складу з включенням піску. Вкладають суміш шарами

Організація і технологія будівельних робіт

192

10...20 см, ущільнюючи її до припинення осадки гравію. Бетонну

суміш у підстильний шар вкладають смугами шириною 3...4,5 м, які

обмежують рейками, вирівнюють і ущільнюють віброрейками (вібро-

брусами).

Для вирівнювання підстильного шару і надання йому проектного

похилу влаштовують бетонні, цементно-піщані, асфальтобетонні стя-

жки товщиною 15...40 мм.

Бетонні підлоги влаштовують зверху підстильного шару смугами

шириною до 3м, які відокремлені одна від одної маячними

дерев’яними рейками висотою, яка відповідає товщині покриття.

Вкладена бетонна суміш після розрівнювання повинна виступати над

маячними рейками на 3...5 мм. Ущільнення бетонної суміші викону-

ється віброрейкою або вібробрусом. Перед заповненням бетонною су-

мішшю суміжних смуг маячні рейки прибирають. Поверхню пок-

риття загладжують до початку схоплювання бетону і через 3 години

починають поливати водою. Догляд за бетоном здійснюється протя-

гом 7...10 діб.

При застосуванні методу вакуумування бетонна суміш повинна ма-

ти рухомість 9...10 см. Після вкладання її ущільнюють віброрейкою, а

потім вакум-щитами, підключеними до вакуум-установки, при розрі-

дженні 0,07...0,08 МПа видаляють надлишкову воду. Тривалість ваку-

умування визначається товщиною шару ущільненого бетону і складає

1...1,5 хв. на 1 см товщини шару бетону.

Цементно-піщані підлоги влаштовують смугами завширшки

2...2,5 м. Перед початком вкладання розчину підстильний шар пови-

нен бути змочений водою. Розчин наносять послідовно через смугу.

Вкладений розчин розрівнюють рейкою-правилом, потім ущільнюють

віброрейкою і загладжують.

Мозаїчну підлогу влаштовують із бетонної суміші, до складу якої

входять білий або кольоровий цемент і мармурова крихта, підібраного

гранулометричного складу і кольору. Конструкція мозаїчної підлоги

двошарова. Нижній шар роблять завтовшки 12...20 мм із жорсткого

цементно-піщаного розчину. Однокольоровий верхній шар покриття

вкладають на попередній до початку його твердіння, розрівнюють і

ущільнюють. Для багатоколірного покриття в нижньому шарі із смуг

нержавіючої сталі, алюмінію, латуні, пластмаси або скла викладається

малюнок. Бетон відповідного кольору вкладають на площину, обме-

жену смугами, розрівнюють і ущільнюють. Вкладений мозаїчний шар

Організація і технологія будівельних робіт

193

закривають матами і поливають протягом 7 діб. Після набуття бето-

ном достатньої міцності мозаїчну підлогу шліфують, полірують, а

потім глянцюють мастикою.

Асфальтобетонну підлогу влаштовують із гарячої суміші заводсь-

кого виготовлення. Суміш може бути жорсткої консистенції або ли-

та. Для литого асфальтобетону використовують асфальтову мастику

(суміш бітуму і порошку із вапняку). Після підготовки основи із бето-

ну або цементно-піщаного розчину її ґрунтують 25...35%-ним розчи-

ном бітуму в гасі або бензині. Покриття виконують із суміші жорсткої

консистенції в один шар завтовшки 20...50 мм або в два шари загаль-

ною товщиною 50 мм; із литої асфальтобетонної суміші товщиною не

більше 25 мм. Асфальтобетонну суміш вкладають смугами завширш-

ки 2 м, обмеженими маячними рейками. Жорсткі суміші ущільнюють

механічними котками (5...8 т), литі – ручними котками масою 50...80

кг.

Ксилолітові підлоги влаштовують із суміші: каустичного магнези-

ту, водного розчину хлористого магнію і наповнювача – тирса хвой-

них порід деревини. Для надання підлозі необхідного кольору вводять

пігменти. Підстильний шар повинен мати вологість 1...2 %, за 30...40

хв. перед вкладанням ксилолітової суміші його ґрунтують розчином із

хлористого магнію і каустичного магнезиту у співвідношенні 4:1 по

масі. Ксилолітову суміш вкладають смугами завширшки 1,5...2,5 м, які

обмежуються маячними рейками. Смуги заповнюють через одну, а

суміжні – після зняття рейок через 1...2 доби. Вкладену суміш вирів-

нюють рейкою-правилом і ущільнюють ручною трамбівкою масою