3.2.5. Вбивство з необережності

Від усіх інших видів убивство, передбачене ст. 119 КК, від­різняється тільки ознаками суб'єктивної сторони - воно вчи­нюється необережно. Можливі при цьому обидві форми необе­режності - злочинна самонадійність і злочинна недбалість.

Смерть при самонадійності настає тоді, коли винний пе­редбачає абстрактну можливість настання смерті, але розра­ховує її усунути, вважає, що в даному випадку вона не на­стане. Розрахунок робиться винним на якісь певні реальні обставини (на своє вміння, свою фізичну силу, на властивос­ті машин, механізмів, на поведінку тварин тощо). Але, як виявляється, цей розрахунок є невдалий. Вина особи, яка діяла таким чином, полягає в тому, що вона не була більш уважною, що сподівалась на ненадійне.

Саме таке часто трапляється при порушенні різних пра­вил - використання машин, зброї, вогню, вибухових речо­вин тощо.

У тих же випадках, коли винна особа передбачала хоча й абстрактну можливість настання смерті потерпілого і розра­ховувала на те, що вона не настане, але цей її розрахунок спрямовувався на якусь випадковість (на «авось»), а не на щось конкретно реальне, то таке вбивство визнається навми­сним, а не необережним.

Вбивство при злочинній недбалості вчинюється тоді, ко­ли винний не передбачає, що від його дій може статися смерть, але за обставинами події він повинен був і міг пере­дбачити такі наслідки своїх дій чи бездіяльність.

Наприклад, П. під час сварки вдарив кулаком у живіт п яного С. Від цього удару потерпілий упав, ударився голо­вою об бруківку, від чого помер .

Див.: Ухвала судової колегії Верховного Суду України у справі Г.-Лрактика судів України в кримінальних справах.- С. 113. Див.: Радянське право- 1970-№ 9.-С. 105.

Від необережного вбивства необхідно відрізняти невин­не заподіяння смерті (сазиа), коли особа не могла передба­чити настання таких наслідків своїх дій чи бездіяльності.

Умисне тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого (за відсутності умислу на спричинення смерті), підпадає під ознаки ст. 121 КК. У всіх інших ви­падках, коли тілесні ушкодження призвели до смерті по­терпілого, вони кваліфікуються за ст. 119 КК України. Так, наприклад, були кваліфіковані дії Русова, який під час сварки двічі вдарив Сіренка по обличчю. Від цих ударів Сіренко упав і помер. Смерть настала внаслідок кровови­ливу в мозок. Миколаївським обласним судом дії Русова були кваліфіковані за ст. 115 КК. Касаційна інстанція пере­кваліфікувала його дії на ст. 119 КК України'.

Наслідком багатьох злочинів, крім передбаченого стат­тею 119 КК, може бути смерть потерпілого. Такі, наприклад, злочини передбачені статтями: ч. 2 ст. 194 КК, ч. 2 ст. 271 КК, ч. 2 ст. 134, ч. З ст. 276, ч. 2 і ч. З ст. 286 КК та ін. Всі ці злочини кваліфікуються за відповідними статтями. Застосу­вання ст. 119 КК у таких випадках не потрібне.

За ет. 119 КК кваліфікуються дії, якими необережно бу­ла заподіяна смерть потерпілого при використанні винним різноманітних машин, механізмів при виконанні ними не-транспортних робіт (ремонтних, будівельних і т. ін.) .

Частина 2 ст. 119 КК передбачає відповідальність за вбив­ство через необережність двох чи більше осіб.

Кримінальна відповідальність за необережне вбивство настає з шістнадцяти років.

Карається необережне вбивство за ч. 1 ст. 119 КК обме­женням волі на строк від трьох до п'яти років або позбав­ленням волі на такий самий строк, а за ч. 2 ст. 119 КК - по­збавленням волі на строк від п'яти до восьми років.