Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Кримінальне право і законодавство України_Особл...doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
16.11.2019
Размер:
2.49 Mб
Скачать

12.8. Порушення порядку використання повітряного простору України

Згідно зі ст. 1 Повітряного кодексу повітряним просто­ром України є повітряна сфера, що розташована над сушею і водною територією України, у тому числі й простір над

територіальними водами України.

Порушення порядку використання повітряного транс­порту України полягає у:

- порушенні правил дотримання вимог спеціальних

нормативних актів про порядок використання повітряного простору, зокрема, при проведенні пусків ракет, стрільби, підривних робіт або іншого підняття, пересування чи спус­кання у повітряному просторі матеріальних об'єктів;

- наявності причинного зв'язку між порушеннями пра­вил та наслідками, що настали;

- створенні загрози безпеці повітряних польотів. Частина 2 ст. 282 КК передбачає відповідальність за спричинення потерпілому середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень або заподіяння великої матеріальної шкоди внаслідок порушення правил використання повітря­ного простору.

За ч. З ст. 282 КК кваліфікуються порушення правил ви­користання повітряного простору України, якщо такі по-оушення спричинили загибель людей. " Суб'єктами відповідальності за діяння, передбачене

282 КК, є пілоти, які не належать до працівників повіт-пяного транспорту, а також особи, відповідальні за безпеку використання повітряного простору при запускові ракет, проведенні стрільб тощо.

Карається порушення правил використання повітряно­го простору:

за ч. 1 ст. 282 КК - штрафом до ста неоподатковуваних мі­німумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років;

за ч. 2 ст. 282 КК - позбавленням волі на строк від двох до п'яти років;

за ч. З ст. 282 КК - позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

12.9. Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда

Самовільним визнається зупинення поїзда, яке було вчи­нено без належного дозволу і без поважної потреби. Право­мірним може бути зупинення поїзда стоп-краном, роз'єд­нанням повітряної гальмової системи чи іншим способом лише у стані крайньої необхідності (ст. 39 КК України).

Обов'язковою ознакою злочину є настання злочинних наслідків:

а) створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків, або

в) заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого.

Частина 2 ст. 283 КК передбачає відповідальність за са­мовільне зупинення поїзда, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки (заподіяння шкоди здоров'ю кількох осіб чи великої матеріальної шкоди).

Суб'єктами цього злочину можуть бути особи, які досяг-ли шістнадцятирічного віку.

Карається самовільне без нагальної потреби зупинення

поїзда:

за ч. 1 ст. 283 КК - штрафом до п'ятдесяти неоподатко­ваних мінімумів доходів громадян або виправними робо­тами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років;

за ч. 2 ст. 283 КК - позбавленням волі на строк від п'яти До десяти років.

12.10. Ненадання допомоги судну та особам, які зазнали лиха

Міжнародною Брюссельською конвенцією від 23 вересня 1910 р. «Про подання допомоги і рятування людей на морі» на капітанів всіх морських суден покладено обов'язок - по­дати допомогу всім людям, які зазнали лиха за умови, що така допомога могла бути надана без серйозної небезпеки

для свого судна, його екіпажу та пасажирів.

Склад злочину утворює неподання допомоги при зітк­ненні суден, незалежно від того, чи винен капітан судна у зіткненні, а так само неподання допомоги зустрінутим на морі особам, які зазнали лиха. Якщо зіткнення суден стало­ся внаслідок порушення капітаном судна правил безпеки руху, то діяння містить сукупність злочинів, передбачених ст. 276 КК і ст, 284 КК України.

Відповідальності за ст. 284 КК підлягає лише капітан

судна чи особа, яка виконувала обов'язки капітана.

Карається ненадання допомоги судну та особам, що за­знали лиха:

- штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян, або виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням

волі на строк до двох років.