Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
конспект лекций ОП.doc
Скачиваний:
28
Добавлен:
16.11.2019
Размер:
2.47 Mб
Скачать

5. Методи та прилади для радіометричного і дозиметричного контролю та вимірювання

Організм людини не відчуває іонізуючих вимірювань, тому при роботі з радіо­активними речовинами необхідно проводити систематичний індивідуальний та загаль­ний контроль доз опромінення. Прилади дозиметричного контролю і вимірювання, по суті, компенсують людині відсутність органів чуття на іонізуючі випромінювання.

Всі прилади для радіометричного та дозиметричного контролю і вимірювання підрозділяються на 4 групи: для вимірювання зовнішніх потоків радіоактивного ви­промінювання – дозиметри; для вимірювання рівнів забруднення – індикатори рівнів та радіометри; для індивідуального дозиметричного контролю – індивіду­альні дозиметри; для вимірювання радіоактивності повітря та води. Дозиметричні прилади складаються з давача (іонізаційна камера, газовий чи сцинтиляційний лічильник) та вимірювального блоку, який складається з підсилювача, блоку живлення та вимірювального приладу. Такими приладами можна регіструвати заряджені частинки, гамма-випромінювання та нейтрони.

Робота приладів для радіометричного та дозиметричного контролю базується на таких основних методах вимірювання:

іонізаційний метод, який полягає у здатності радіоактивного випромінювання іонізувати повітря;

сцинтиляційний метод, який по­лягає у здатності деяких кристалів, газів та розчинів випромінювати світло при проходженні через них іонізуючого випромінювання;

фотографічний метод, який полягає у здатності фотографічної емульсії чорніти під впливом іонізуючого випро­мінювання.

Тема 12. Захист від електромагнітних полів та випромінювань

План

1. Джерела електромагнітних полів радіочастот, класифікація електромагнітних випромінювань за частотним спектром

2. Дія електромагнітних полів радіочастот на організм людини, рівні допустимого опромінення

3. Захист від електромагнітних випромінювань радіочастотного діапазону.

1. Джерела електромагнітних полів радіочастот, класифікація електромагнітних випромінювань за частотним спектром

Розрізняють природні та штучні джерела електромагнітних полів (ЕМП). В процесі еволюції біосфера постійно знаходилась та знаходиться під впливом ЕМП природного походження (природний фон): електричне та магнітне поля Землі, кос­мічні ЕМП, в першу чергу ті, що генеруються Сонцем. У період науково-технічного прогресу людство створило і все ширше використовує штучні джерела ЕМП. В тепе­рішній час ЕМП антропогенного походження значно перевищують природний фон і є тим несприятливим чинником, чий вплив на людину з року в рік зростає. Джере­лами, що генерують ЕМП антропогенного походження є телевізійні та радіотрансля­ційні станції, установки для радіолокації та радіонавігації, високовольтні лінії елект­ропередач, промислові установки високочастотного нагрівання, пристрої, що забезпе­чують мобільний та сотовий телефонні зв'язки, антени, трансформатори і т. п. По суті, джерелами ЕМП можуть бути будь-які елементи електричного кола, через які прохо­дить високочастотний струм. Причому ЕМП змінюється з тою ж частотою, що й струм, який його створює.

Електромагнітні поля характеризуються певною енергією, яка поширюється в просторі у вигляді електромагнітних хвиль. Основними параметрами електромаг­нітних хвиль є: довжина хвилі, м; частота коливання, Гц; швидкість поширення радіохвиль с, яка практично дорівнює швидкості світла (с=3•108 м/с).

Ці параметри пов'язані між собою наступною залежністю:

=c / f.

Залежно від частоти коливання (довжини хвилі) радіочастотні електромагнітні випромінювання поділяються на низку діапазонів: низькі частоти; середні частоти; середні (гектаметрові); високі частоти; короткі (декаметрові); дуже високі частоти; ультракороткі (метрові); ультрависокі частоти; дециметрові; надвисокі частоти; сантиметрові; надзвичайно високі; міліметрові частоти.