2. Витрати на заходи щодо поліпшення умов і охорони праці

Поліпшення умов праці потребує капітальних вкладень і поточних витрат.

До капітальних вкладень відносяться одноразові та поетапні витрати з метою створення чи оновлення основних фондів працеохоронного призначення, удосконалення техніки та технології виробництва з метою поліпшення умов і охорони праці (К).

Поточні (експлуатаційні) витрати – це витрати на утримання і обслуговування обладнання, що має працеохоронне призначення (С).

Заходи з охорони праці можуть мати багатоцільову і одноцільову направленість.

При багатоцільовій направленості кошти на охорону праці входять до капітальних вкладень для оновлення виробництва і окремо не виділяються.

Одноцільове фінансування передбачає фінансування лише працеохоронних заходів. Витрати на проведення заходів (одноцільові) визначаються як сума капітальних вкладень і поточних щорічних витрат:

,

де С – поточні (експлуатаційні) витрати на охорону праці, грн.;

Ен – нормативний коефіцієнт ефективності і капіталовкладень;

К – капітальні витрати на охорону праці, грн.

3. Методи оцінки економічної ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці

У результаті аналізу зарубіжного та вітчизняного досвіду оцінка ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці та загальних положень теорії ефективності встановлено, що методика визначення ефективності охорони праці має забезпечувати:

• можливість розрахунків на всіх рівнях управління охороною праці;

• врахування інтересів власника підприємства, найманих працівників та держави;

• можливість порівняння показників між собою та з показниками іншого періоду.

Розрахунок ефективності виконується або за обов’язковими витратами на охорону праці, передбаченим законодавством України, або за показниками, що базуються на визначенні економії внаслідок поліпшення соціально-економічних результатів після запровадження того чи іншого працеохоронного заходу.

Показники економії поділяються на слідуючі групи:

• економія від зменшення професійної захворюванності та травматизму за рахунок скорочення витрат робочого часу, зростання продуктивності праці, економії заробітної плати, економії на собівартості продукції);

• економії від зниження плинності кадрів за рахунок зменшення собівартості продукції, збільшення прибутку, за рахунок скорочення витрат на підготовку кадрів;

• економія від скорочення пільг і компенсації за роботу в несприятливих умовах за рахунок економії фонду заробітної плати в зв’язку з відміною скороченого робочого дня;

• скороченням чи повною відміною додаткової відпустки;

• із скороченням чисельності працівників, що мають право на підвищення тарифу в важких, шкідливих умовах праці;

• за рахунок економії витрат скорочення чисельності працівників, які мають право на лікувально-практичне харчування.

4.Визначення соціальної та соціально-економічної ефективності працеохоронних заходів

Оцінка соціального ефекту від запроваджених або планованих заходів щодо поліпшення умов і охорони праці передбачає використання наступних показників.

4.1. Скорочення кількості робочих місць , що не відповідають вимогам нормативних актів щодо безпеки виробництва, розраховується за формулою:

= (1)

де , – кількість робочих місць, що не відповідають вимогам санітарних норм до і після проведення заходу; – загальна кількість робочих місць.

4.2. Скорочення чисельності працівників , що працюють в умовах, які не відповідають вимогам санітарних норм, визначається наступним чином:

= (2)

де , – чисельність працівників, що працюють в умовах, які не відповідають санітарним нормам відповідно до і після запровадження заходу, чол.; – річна середньооблікова чисельність працівників, чол.

4.3. Збільшення кількості машин і механізмів та виробничих приміщень , приведених відповідність до вимог нормативних актів:

(3)

(4)

де , – кількість машин і механізмів, що не відповідають нормативним вимогам відповідно до і після запровадження заходу, шт.; – загальна кількість машин і механізмів, шт.; , – кількість виробничих місць, які не відповідають нормативним вимогам відповідно до і після запровадження заходу, шт.; – загальна кількість виробничих приміщень, шт.

4.4. Зменшення коефіцієнта частоти травматизму:

(5)

де , – кількість випадків травматизму відповідно до і після запровадження заходу.

4.5. Зменшення коефіцієнта тяжкості розраховується за формулою:

(6)

де – кількість днів непрацездатності через травматизм відповідно до і після запровадження заходу.

4.6. Зменшення коефіцієнта частоти професійної захворюваності через незадовільні умови:

(7)

де – кількість випадків професійних захворювань відповідно до і після запровадження заходу.

4.7. Зменшення кількості випадків виходу на інвалідність внаслідок травматизму чи професійної захворюваності:

(8)

де – чисельність працівників, що стали інвалідами до і після запровадження заходу, чол.

4.8. Скорочення плинності кадрів через незадовільні умови праці:

(9)

де - кількість працівників, що звільнилися за власним бажанням через незадовільні умови праці відповідно до і після запровадження заходу, чол.