- •Глава 1. Комплексна стратегічна оцінка національного
- •Екосистемний потенціал: інтегровані оцінки
- •Висновки.
- •Рекомендації: а) першочергові
- •Б) стратегічні
- •1.2. Комплексна оцінка ідентичності національної і європейської систем екологічного управління і політики
- •Висновки
- •Рекомендації. А) першочергові
- •Б) стратегічні
- •1.3. Актуалізація національної екологічної політики на принципах сталого розвитку
- •1.4. Інституційна та функціональна модернізація державної системи екологічного управління на принципах сталого розвитку
- •Висновки
- •Рекомендації а) першочергові
- •Б) стратегічні
- •1.5. Потенціал міжнародних, національних і державних програм
- •Висновки
- •1.6. Потенціал регіональної екологічної політики і екологічного управління
- •Висновки
- •1.7. Екологія і здоров’я
- •Медико-демографічна криза
- •Гармонія екології і здоров’я
- •Ключова рекомендація.
- •Вплив окремих чинників довкілля на здоров’я населення
- •Висновки
- •1.8. Чорнобильська катастрофа та екологічні проблеми
- •Рав Зони відчуження
- •1.9. Гармонізація енергетичної політики та екологічної безпеки
- •1.10. Потенціал екологічної культури
- •1.11. Розвиток екологічного партнерства у прийнятті та реалізації стратегічних рішень: держава – суспільство – бізнес
- •Висновки
- •1.12. Інформаційна база стратегічних екологічних оцінок і екологічного управління
- •Висновки
- •У стислому узагальнюючому викладі, ключові рекомендації є такими:
- •Глава 2. Гармонізація українського законодавства до європейського1
- •1. Конституційні та законодавчі основи державної політики у сфері забезпечення та захисту екологічних прав громадян
- •Глава 3. Економічні механізми природокористування та природовідтворення: ідентифікація, приведення у відповідність і посилення ефективності
- •3.1. Реформування економічної системи природокористування та природовідтворення
- •3.2. Реформування ліцензійно-дозвільної та податкової системи
- •3.3. Екологічний аудит та екологізація виробництва
- •Стратегічні цілі.
- •3.4 Страхування екологічної відповідальності та екологічних ризиків
- •3.5. Екологічне підприємництво: розвиток, підтримка, заохочення
- •Висновки
- •Глава 4. Національний природоресурсний потенціал: збереження, відтворення, скорочення втрат і витрат
- •4.1. Земельні ресурси
- •4.2. Водні ресурси
- •Наявні водні ресурси
- •Водокористування
- •4.3. Мінеральні ресурси
- •4.4. Біорізноманіття
- •4.5. Заповідний фонд
- •4.6. Лісовий фонд
- •4.7. Атмосферне повітря
- •4.8. Поводження з відходами
- •4.9. Вдосконалення системи екологічного моніторингу
- •Глава 5. Розвиток науки та освіти
- •5.1 Наука України для еколого-збалансованого розвитку
- •5.2 Освіта в інтересах еколого-збалансованого розвитку (озр).
- •5.3. Інноваційна політика
- •Рекомендації:
- •5.4 Рекомендації до глави 5
- •Глава 6. Неурядові та громадські екологічні організації : посилення партнерської взаємодії, заохочення і розвиток
- •6.1 Здійснення положень Орхуської конвенції в Україні
- •6.2 Роль неурядових та громадських організацій у плануванні та реалізації державної політики в сфері охорони навколишнього природного середовища
- •6.3 Рекомендації до глави 6.
- •Глава 7. Екологічні ініціативи місцевих громад: державна підтримка, заохочення, розвиток
- •7.1 Можливі напрямки екологічної діяльності місцевих громад.
- •7.2 Механізми реалізації ініціатив місцевих громад.
- •7.3 Шляхи впровадження ініціатив місцевих громад.
- •7.4 Реалізація ініціатив місцевих громад (на прикладі водного господарства).
- •7.5 Державна підтримка. Заохочення.
- •7.6 Рекомендації
- •Глава 8. Міжнародна інтеграція України
- •8.1. Двостороннє співробітництво
- •8.2. Багатостороннє співробітництво
- •Зміна клімату
- •Рекомендації:
- •Збереження озонового шару
- •Рекомендації:
- •Стійкі органічні забруднювачі
- •Екологічний стан та основні екологічні проблеми Українських Карпат
- •Генетично модифіковані організми
- •Чорне море
- •8.3. Впровадження рішень Київської конференції
- •Рекомендації
- •8.4. Використання міжнародної технічної допомоги та залучення інвестицій
- •Рекомендовані дії:
Висновки
1. Національна система екологічного управління в Україні ще не усталена і тому її можна охарактеризувати як домінуючу державну систему управління охороною навколишнього природного середовища з державною відповідальністю.
2. На законодавчому рівні визначені з різною мірою юридичної повноти і обмеженістю екологічних функцій тільки державна і громадська системи управління. На нормативному рівні визначена корпоративна система екологічного управління (державні стандарти серії ДСТУ ISO 14000). Необхідна цілісна, збалансована по повноваженнях, правах і відповідальності законодавча база національної системи екологічного управління на європейських екосистемних принципах.
Рекомендації. А) першочергові
1. Розробити і прийняти науково обґрунтовану методологію комплексної оцінки збалансованості й ідентичності національної системи екологічного управління.
Б) стратегічні
2. Підготувати і прийняти Закон України “Про національну систему екологічного управління” з урахуванням чинної законодавчої і нормативної бази, які слід скорегувати з урахуванням європейських орієнтирів.
3. Розробити і ввести в дію адекватну національну екологічну політику із стратегічними цілями, орієнтованими на сталий розвиток і європейську інтеграцію.
4. Розробити і прийняти програму інституційної та функціональної модернізації державної системи екологічного управління на європейських принципах, адаптованих до умов і особливостей розвитку України.
5. Розробити і запровадити нормативно-правову базу економічного механізму функціонування басейнової системи управління водними ресурсами на принципах “забруднювач і користувач платить повну ціну” та самоокупності відтворення басейнових екосистем.
1.3. Актуалізація національної екологічної політики на принципах сталого розвитку
Відносно екологічної політики в Політичній декларації і в Плані виконання рішень Всесвітнього самміту зі сталого розвитку (Йоганнесбург, 2002 р.) визначено:
необхідність довгострокової перспективи і широка участь в розробці політики, прийнятті та здійсненні рішень на всіх рівнях;
зміна нестійких моделей виробництва і споживання на основі екологізації повного життєвого циклу продукції, збереження і раціональне використання природо-ресурсної бази економічного і соціального розвитку на основі екосистемного підходу.
На 5-й Пан-Європейській конференції міністрів “Довкілля для Європи” (Київ, 2003 р.) конкретизовані політичні аспекти для України. Це – Конвенція про охорону і сталий розвиток Карпат, Декларація міністрів України, Росії і Білорусі про екологічне оздоровлення басейну Дніпра, Заява про освіту в цілях сталого розвитку, Стратегія екологічного партнерства і співробітництва країн регіону ЄЕК ООН, Міністерська декларація щодо екологічної політики на перші 10 років XXI століття.
Базова методологія розробки і реалізації національної екологічної політики ґрунтується на наступних підходах:
екосистемний (біотичний) підхід, який гарантує збереження і відтворення навколишнього природного середовища та його екосистем;
інтеграційний підхід, що має забезпечити процес інтеграції екологічних вимог (аспектів) в усі сфери життєдіяльності та в секторальну політику;
системна цілісність і взаємозв‘язок розробки й реалізації екологічної політики;
комплексний підхід, що дає можливість запобігти конфліктам інтересів при підготовці і реалізації рішень, полегшити процеси їх погодження.
Державна політика євроінтеграції та вступу України до СОТ (Світової Організації Торгівлі) вимагає розробки і прийняття адекватної національної екологічної політики з урахуванням рішень Йоганнесбурзького самміту зі сталого розвитку та Пан-Європейської Київської конференції “Довкілля для Європи”. Проблема полягає в тому, що існуючі стратегічні державні документи є скоріше декларативними заявами, ніж концептуальною основою для розробки національної екологічної політики. Не прийнята концепція сталого розвитку України, яка має визначити національні пріоритети еколого-економічної політики.
Існуючі “Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки”, що прийняті Верховною Радою України у 1998 р., вже не відповідають новим екологічним вимогам і політиці євроінтеграції. Їх актуалізація має відбуватися з орієнтацією не на державний, а національний рівень. По-суті, це розробка нової національної екологічної політики на базі міжнародних екологічних зобов‘язань України щодо змін клімату, збереження біорізноманіття, боротьби з опустелюванням, а також з урахуванням екологічних вимог і механізмів СОТ, рішень Йоганнесбурзького самміту і Київської конференції “Довкілля для Європи”.
Висновки
1. В Україні створені правові і програмні передумови для національної екологічної політики, побудованої на принципах СОТ та відповідно до європейської інтеграції.
2. Актуалізація національної екологічної політики потребує системного аналізу і гармонізації екологічної, економічної і соціальної політики.
Рекомендації
А) першочергові
1. Провести комплексний екологічний аудит чинної правової, нормативної і програмної бази національної екологічної політики з метою встановлення її відповідності європейським вимогам, принципам сталого розвитку та екологічним вимогам СОТ.
Б) стратегічні
1. Розробити за європейськими стандартами й увести в дію економічні механізми реалізації національних і загальнодержавних екологічних програм.