4.7. Атмосферне повітря

Якість атмосферного повітря поряд з водою є визначальною для життя людини і всіх складових біосфери. Висока швидкість масопереносу в шарах атмосфери обумовлює міграцію забруднень повітря на значні відстані, включаючи озоновий шар, і викликані ними негативні наслідки, як наприклад, кислотні дощі або прискорення карстових процесів.

Україна є учасником низки міжнародних конвенцій, спрямованих на захист якості атмосферного повітря, в числі яких Монреальський протокол, Рамкова конвенція ООН про зміну клімату та інші. Міжнародне співробітництво України в цьому напрямку є й стимулюючим для запровадження відповідної національної політики та конкретних дій.

Це нещодавно Україна була в числі країн з високими абсолютними та питомими рівнями забруднення атмосферного повітря. Скорочення обсягів викидів забруднюючих речовин в повітря, що спостерігалось протягом 1992-2000 років, призупинилось, і відновилася тенденція до збільшення забруднення, в тому числі – в найбільш забруднених містах країни.

У 2000 році на підприємства паливно-енергетичного комплексу припадало 35 % викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зокрема механічне забруднення атмосфери становить 55.6%, викиди двооксиду сірки - 75 % , оксидів азоту – 58 %, оксидів вуглецю – 5.4 %. І хоч середньорічний вміст їх зменшувався за період 1996-2000 рр., у 30 містах України вміст їх дорівнював або перевищував нормативи. Вміст пилу перевищував норматив у 23 міста України, зокрема він виріс у Дніпродзержинську (50%), Кременчуці (33%), Красноперекопську (36%), Полтаві і Ялті (25%). В атмосферному повітрі міст промислових регіонів України присутні такі шкідливі речовини, як формальдегід, бензпирен, фтористий водень, оксид вуглецю, а час від часу фіксується значене тимчасове перевищення їх граничнодопустимих концентрацій.

Якщо дані вимірювань порівняти зі стандартами, відображеними в Рекомендаціях ВООЗ щодо якості повітря в Європі, то якість повітря стосовно класичних забруднювачів, за винятком оксидів азоту, поліпшується. Проте, коли йдеться про специфічні та токсичні забруднювачі, то навіть стандарти ВООЗ перевищуються майже у всіх великих містах України. Найгірша загальна ситуація спостерігається в Києві, Харкові, Дніпропетровську, Донецьку, Кривому Розі, Львові, Маріуполі, Одесі та Запоріжжі. В районах розміщення промисловості підвищеної екологічної небезпеки щільність викидів у розрахунку на квадратний кілометр перевищує середні значення по країні в рази; в цілому - обсяги викидів на душу населення перевищують такі ж показники для розвинутих держав в декілька разів. Близько 20 % речовин, що потрапляють в атмосферу від стаціонарних джерел, є мутагенами.

Зростання кількості автомобілів приводить до збільшення викидів і забруднення атмосферного повітря, в першу чергу, у великих містах країни. Вірогідно, кількість автотранспорту буде мати тенденцію до зростання, і відповідно, буде зростати обсяг забруднень повітря від пересувних джерел.

Відставання України у суттєвому поліпшенні якості атмосферного повітря і значного зменшення викидів забруднюючих речовин обумовлено як застосуванням застарілих технологій виробництва, використанням очисного обладнання, яке не відповідає сучасним вимогам або зовсім не працює, відсутністю бажання вкладати кошти у застосування нового високоефективного обладнання. З іншого боку, не відчувається і належний тиск з боку держави. Прийняті закони та постанови Уряду не підкріплені необхідними методиками, інструкціями, нормативними матеріалами, тощо. Національна екологічна статистика не має такого переліку забруднюючих речовин, що мають країни ЄС. Базові нормативи за викиди в атмосферне повітря, нещодавно переглянуті у сторону збільшення, не мають стимулюючого ефекту для виробничників і порівняно низькі з відповідними нормами країн ЄС. Численні плани оздоровлення атмосферного повітря в крупних містах залишаються не виконаними і здебільшого - декларативними.

Суттєвого покращання ситуації можна досягти застосуванням сучасного очисного обладнання для стаціонарних джерел викидів, в першу чергу – на підприємствах металургійного та енергетичного секторів промисловості. Світова практика розвинених країн наочно доводить результативність таких заходів. Теплова енергетика має використати і нову технологію спалювання вугілля, яка дає змогу значно скоротити викиди оксидів азоту та твердих частинок. Гірничодобувна та вугільна промисловість має застосувати екоприйнятні технології розробки родовищ, наприклад, збір і використання шахтного метану.

Для міст, де переважаючим забруднювачем є автотранспорт, бажано перевести вантажний та комунальний транспорт на використання природного газу як палива, на використання так званого “біопалива” – бензин-спиртових сумішей та дизельного палива з рослинних олій. Значного ефекту можна досягти застосуванням каталізаторів знешкодження викидів автомобілів, але це має стати вимогою тільки для нового автотранспорту. Необхідним є також зниження вмісту сірки в дизельному паливі як джерела надходження оксидів сірки в повітря міст.

Міста України практично всюди мають промисловий сектор. Для зменшення навантаження повітря міст забруднюючими речовинами необхідно провести повну інвентаризацію стаціонарних джерел викидів, їх обсягів та якості обладнання, яке використовується для їх знешкодження. Біля найбільш потужних джерел викидів, а також небезпечних або токсичних джерел, необхідно встановити незалежні системи моніторингу вмісту забруднюючих речовин. Слід звернути особливу увагу на розташування в містах підприємств з використанням небезпечних речовин – холодильників та підприємств, що використовують аміак, систем водопідготовки з використанням хлору, тощо. Такі підприємства мають мати плани дій в аварійних ситуаціях, реалізація яких повинна захистити населення і навколишнє природне середовище. Бажано перейти до ліцензування роботи таких підприємств за умовою надання доповідей з безпеки, які мають розроблятися на 3-5 років, та обов’язкового страхування відповідальності за шкоду.

У великих містах звалища побутових відходів стають джерелами постійного виділення метану. Для запобігання такого явища щонайменше нові звалища повинні мати системи компостування та збору біогазу. В окремих регіонах України, особливо – в сільській місцевості та районах гірничих розробок необхідно встановити періодичний контроль за концентрацією радону в підвалах та фундаментах будинків.

Дійові кроки по контролю та поліпшенню якості атмосферного повітря суттєво стримуються відсутністю належного моніторингу та необхідних автоматичних приладів для реєстрації.

Рекомендації:

- запровадити систему показників забруднення атмосферного повітря, подібну країнам ЄС;

- розглядати надходження забруднень атмосферного повітря від стаціонарних джерел викидів як “виробництво відходів”;

- протягом 2006-2007 років здійснити повну інвентаризацію стаціонарних джерел викидів та якості встановленого очисного обладнання;

- поставити вимоги перед підприємствами, в першу чергу – паливно-енергетичного та металургійного комплексу, по застосуванню протягом 2006-2010 рр. сучасного очисного обладнання, яке забезпечує високу ступінь очистки викидів від оксидів сірки, азоту, пилу та аерозольних частинок до показників, що відповідають сучасним Європейським нормам;

- запровадити нові норми вмісту сірки в дизельному паливі;

- стимулювати застосування каталізаторів знешкодження викидів автотранспорту (запровадити обов’язковість використання каталізаторів допалювання на всіх нових автомобілях) та використання високоякісного бензину і кісень-вмісних добавок до нього;

- у великих містах розгорнути застосування природного газу як палива для комунального та вантажного автотранспорту;

- розгорнути систему моніторингу якості атмосферного повітря в містах і місцях розташування шкідливих та аварійно-небезпечних підприємств, відновити існуючу раніш систему моніторингу повітря у великих містах;

- стимулювати розробку та виробництво систем контролю якості повітря, необхідних приладів автоматичного контролю та мереж передачі і збору інформації;

- розробити систему стимулювання виробництва та використання біопалива – палива з рослинних олій та спирту з використанням досвіду країн Європи та США;

- запровадити для шкідливих та небезпечних підприємств практику видачі ліцензій на продовження діяльності за “доповідями з безпеки”, подібними для об’єктів ядерної енергетики, розробити примірні вимоги до таких доповідей;

- поставити вимоги до обладнання місць звалищ побутових відходів системами компостування та збору біогазу.