Тема 9. Домогосподарство в системі економічних відносин

Гранична схильність до споживання – це величина, яка показує, настільки зміниться обсяг споживання при зміні використовуваного доходу на одну одиницю.

Гранична схильність до заощадження – це величина додаткового заощадження, яке виникає із додаткової гривні використовуваного доходу.

Домогосподарство – особа або група осіб, що об’єдналися з метою забезпечення всім необхідним для життя, тобто об’єднаних спільним веденням господарства.

Ефект доходу – вплив зміни ціни на реальний дохід споживачів.

Ефект зміни – коли ціна товару зростає, то споживачі намагаються замінити цей товар іншим, щоб отримане бажане задоволення за найменшу ціну.

Загальні доходи домогосподарств – це сума доходів, які воно отримує з різних джерел у грошовій чи натуральній формі.

Заощадження – це тимчасово вільні кошти, які не призначені для безпосереднього використання на споживчі цілі. Вони виникають у результаті збереження економічними суб'єктами частини отриманих доходів від витрат на цілі споживання.

Індивідуальна власність – особиста власність, власність трудового господарства, власність селянського і особистого підсобного господарства.

Номінальні доходи – це сума грошових доходів, які одержують домогосподарства.

Реальні доходи – це кількість різних споживчих товарів і послуг, які можуть купити домогосподарства за свої грошові доходи.

Оптимальний споживчий бюджет – вартість набору життєвих засобів, розрахована за нормами і нормативами споживання, які задовольняють розумні раціональні потреби людей.

Сімейний бюджет – збалансовані потоки доходів і витрат сім’ї.

Сімейні доходи – матеріальна основа відтворення сім’ї, сукупність грошових надходжень, що отримує сім’я від використання ресурсів, які знаходяться в її розпорядженні.

Сім’я – сукупність осіб, що живуть разом, пов’язаних родинністю та спільним бюджетом.

Споживання домогосподарства – придбання товарів особистого користування та витрати на соціально-культурні та побутові послуги.

Сукупний дохід домогосподарства – уся сума доходів, які воно отримує в грошовій чи натуральній формі з будь-яких джерел.

Тема 10. Підприємство як товаровиробник. Прибуток підприємства, його розподіл і використання

Амортизація основного капіталу — заміщення в грошовій формі зношених засобів праці поступовим перенесенням вартості на продукт (послуги), що виробляються.

Асоціація — об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності (вона не повинна втручатися у виробничу або комерційну діяльність будь-кого з учасників).

Аудит – послуги щодо оцінки фінансової звітності з огляду на достовірність інформації та можливості фірми у сфері бізнесу.

Брокерські (маклерські) фірми – виступають як посередники в торгівлі товарами та послугами, під час виконання біржових операцій з товарами та цінними паперами, а також фрахтування суден і страхування; можуть надавати додаткові послуги для вивчення ринку, реклами, кредитування тощо.

Венчурний капітал – це ризиковий капітал, що інвестується в науково-технічний розвиток.

Венчурні фірми – проводять комерційну апробацію науково-технічних розробок; створюються у наукомістких галузях економіки і працюють з певним ризиком.

Виробництво — процес створення матеріальних і нематеріальних благ, необхід-я існування й розвитку людини.

Виробник – підприємство, особа, які, використовуючи власні й залучені ресурси, вляють товар чи надають послугу.

Виробнича функція — математична функція, яка визначає можливий обсяг про-в межах фірми або економіки за даних ресурсів і технології.

Виробничі (економічні) ресурси — сукупність ресурсів, що використовують для влення товарів і послуг: земля, праця, капітал, а також підприємницькі здіб-

Виробничі відносини — відносини між людьми, що виникають у процесі суспіль-нробництва, розподілу обміну та споживання матеріальних благ і послуг.

Виробниче підприємництво – це діяльність, яку виконує сам підприємець, використовуючи як чинники виробництва робочого часу, знаряддя і предмети праці, виробляє товари чи послуги для подальшого продажу суб’єктам ринку (споживачам).

Виторг – це сума грошей, яка надходить від продажу підприємством певної кількості товарів і послуг.

Граничний виторг – це зміна загального виторгу підприємства, що проходить із продажу однієї додаткової одиниці його продукту.

Інноваційні фірми – впроваджують винаходи, науково-технічні розробки та послуги, реалізують різні проекти.

Капітал підприємства — засоби виробництва, інше майно та цінності, які обслуговують процес виробництва, а також просте і розширене відтворення підприємства.

Комерційне підприємство – діяльність, коли підприємець сам не виробляє товари, а виступає в ролі торговця, продаючи готові товари, які отримані ним від інших суб’єктів ринку.

Консорціум — об’єднання промислового та банківського капіталу на певний час для досягнення єдиної мети.

Корпорація — об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових або комерційних інтересів.

Кругообіг капіталу — безперервний рух капіталу, у процесі якого він послідовно проходить три стадії, набуває на кожній з них певної функ­ціональної форми і повертається до своєї висхідної форми — грошової.

Лізингові фірми – надають кредити орендарю з правом користування певними об’єктами.

Моральний знос основного капіталу — передчасна втрата основними фондами їх вартості або зменшення її.

Оборот капіталу — кругообіг капіталу, узятий не як окремий акт, а як процес, що безперервно повторюється.

Основний капітал — частина продуктивного капіталу, яка цілком і багаторазово бере участь у виробництві товару, переносить свою вартість на новий продукт частинами (у міру зношування).

Партнерство (товариство) — форма організації підприємства, що базується на об’єднанні (пайовому, частковому) майна різних власників.

Підприємництво — самостійна, ініціативна, творча і на власний ризик здійснювана діяльність суб’єктів різних форм власності з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг і торгівлі з метою одержання прибутку.

Підприємство — первинна ланка суспільного поділу праці і водночас основна ланка народногосподарського комплексу, яка є товаровиробником і забезпечує процес відтворення на основі самостійності та самоокупності.

Посередницька підприємницька діяльність – коли сам підприємець не виробляє і не продає товари, а виступає в ролі посередника у процесі здійснення товарно-грошових операцій.

Прибуток – це основний показник ефективності роботи підприємства.

Час виробництва – це той час, протяг якого капітал перебуває у сфері виробництва.

Час обігу – це той час, протягом якого капітал перебуває у сфері обігу.

Фізичний знос основного капіталу — матеріальний знос машин, інструментів, будинків і споруд, інших засобів праці за час їхнього функ­ціонування в процесі виробництва або невикористання.

Фінансове підприємництво – це особлива форма підприємницької діяльності, коли предметом купівлі-продажу виступають гроші та цінні папери, що продаються підприємцем споживачу (покупцю) або надаються йому у кредит.

Фірма — відокремлена виробнича одиниця в економіці; купує ресурси для виробництва товару або надання послуги з метою одержання прибутку і володіє та керує одним або кількома підприємствами.