Тема 3. Економічні потреби та інтереси

Благо – засіб задоволення потреб.

Груповий інтерес – це сума однорідних інституйованих приватних інтересів, носіями яких можуть бути споживачі, акціонери, фондова біржа тощо.

Дійсні потреби — ті, які в основному відповідають рівню розвитку виробництва відповідних благ і можуть бути задоволені.

Економічний інтерес – реальний, зумовлений відносинами власності та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення динамічних систем індивідуальних потреб суб'єктів господарської діяльності.

Економічні потреби – це ставлення людей до економічних умов їх життєдіяльності, які дають їм задоволення, насолоду або втіху і спонукають їх до діяльності, до того, щоб мати і володіти такими умовами.

Закон зростання потреб — невтомне бажання людей мати все більше матеріальних благ і послуг, які дають їм насолоду, тобто задовольняють їхні зростаючі потреби.

Інтерес – це усвідомлені потреби існування різних суб’єктів господарювання, суспільна форма прояву розвитку економічних потреб.

Інтереси державної бюрократії – інтереси саморозвитку державної системи, що є кооперативним придатком до інтересів держави.

Платоспроможні потреби — ті, які людина може задовольнити відповідно до власних доходів і рівня цін.

Потреба – це нужда в чому-небудь, об’єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому; внутрішній збудник активності.

Суспільно-економічний інтерес – частина інтересів держави та інших суб’єктів господарювання збігається (оподаткування в розумних межах, тарифне стимулювання експорту).

Тема 4. Соціально-економічний устрій суспільства. Економічна система та закони її розвитку

Виробничі відносини – відносини, що виникають між економічними суб’єктами у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ, послуг і доходів.

Економічна система – основа (основний компонент суспільного ладу) соціальної системи.

Економічний прогрес – це складне і багатогранне явище, оцінка якого припускає використання різноманітних критеріїв.

Економічний устрій – це субординоване поєднання структурних форм організації господарського життя суспільства.

Економічні відносини — відносини і зв’язки між людьми, що виникають у процесі суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання. Системи показників, за допомогою яких оцінити стан розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, а в результаті – суспільного способу виробництва загалом.

Людина - виробник – в економічній системі виступає робочою силою, особистим фактором виробництва, головним елементом продуктивних сил.

Людина економічна – головний творчий суб’єкт ринкової економіки, який володіє свободою вибору і приймає економічно раціональні та оптимальні рішення з урахуванням усіх наявних можливостей і умов, відповідно до своїх особистих інтересів, мети і пріоритетів.

Поділ праці — процес відокремлення різних видів виробничої діяль­ності, завдяки чому окремі групи виробників закріплюються на тривалий період за певними видами виробничої діяльності.

Продуктивні сили — система чинників виробництва, яка забезпечує перетворення речовин природи, відповідно до потреб людей створює матеріальні та духовні блага і визначає зростання продуктивності суспільної праці.

Продуктивність праці — ефективність, плідність праці людського чинника як основної продуктивної сили.

Робоча сила – це сукупність фізичних і розумових здібностей людини, її здатність до праці.

Соціальна система – це складно організована впорядкована цілісність, що включає окремих індивідів та соціальної спільноти, які об’єднані різноманітними зв’язками та взаємовідносинами.

Спосіб виробництва — єдність і взаємодія продуктивних сил, що перебувають на певному рівні розвитку, і даного типу виробничих відносин.

Сукупний працівник – це сукупність працівників різних спеціальностей, які є учасниками спільного виробництва певного товару на основі розподілу праці між ними.

Суспільство – організована сукупність людей, об'єднаних характерними для них відносинами на певному ступені історичного розвитку.

Технологічний спосіб виробництва — поєднання знарядь праці з матеріалами, технологією, енергією, інформатикою та організацією виробництва.