Визначення державного сектора в наукових дослідженнях

Підходи	Зміст
Перший	Державний сектор - сукупність тільки державних підприємств.

Продовження табл.1

Другий	Державний сектор - сукупність всіх об'єктів державної власності, до яких віднесені: державні унітарні підприємства, нерухомість, природні ресурси, акціонерний капітал і ін. Ці об'єкти відіграють різну роль у ринковому господарстві і мають свої особливості в управлінні.
Третій	Державний сектор - основні інструменти впливу держави на економіку: державний бюджет і державна власність.
Четвертий	Державний сектор – комплекс господарських об’єктів, які належать центральним та місцевим органам влади.
П’ятий	Державний сектор – підприємства, установи і організації, діяльність яких безпосередньо забезпечують державні органи управління, що перебувають у повній або частковій власності держави й функціонують з метою отримання прибутку (соціального ефекту) та розв’язання загальнонаціональних або регіональних соціально-економічних проблем.

Отже, державний сектор - це багатокомпонентний, багаторівневий і багатофункціональний комплекс, що функціонує на базі об'єктів державної власності в різних сферах економіки (реальної, фінансової й ін.). У кожній сфері держава реалізує свою владу, виконуючи певні функції, пов'язані з розвитком суспільства і функціонуванням економіки як єдиного цілого. Тому в кожній сфері економіки мають бути свої підстави для оптимального поєднання приватного і державного секторів.

У залежності від цілей, характеру завдань, джерел фінансування у складі державного сектора реальної економіки можна виділити декілька типів економічних суб'єктів, що мають цільову спрямованість діяльності:

- структури, діяльність яких пов'язана з підтримкою загальних умов існування держави (державний апарат, армія, поліція);

- підприємства, що вироблять суспільні блага - державні бюджетні некомерційні організації й установи науки, освіти, охорони здоров'я, культури, соціального забезпечення і т.п.;

- організації, що функціонують на основі економічних принципів, але обтяжені досягненням суспільної мети (поштова і телекомунікаційна служби, комунальне господарство тощо);

- компанії, націлені на одержання прибутку (шахти, транспорт, газо- і електропостачання).

Місце і роль державного сектора прийнято характеризувати набором конкретних показників. До найважливіших з них відносяться наступні:

- вартість і розмір державного майна і його частка в загальній вартості майна країни;

- кількість державних підприємств і їхня питома вага в загальнійкількості підприємств;

- кількість і частка працівників, зайнятих у державному секторі;

- обсяг продукції, виробленої підприємствами державного сектора;

- обсяг державного замовлення, яке виконують підприємства як державного, так і приватного сектора, і його частка у валовому внутрішньому продукті (ВВП);

- сума і частка капітальних вкладень у ВВП, а також у процентах до загального обсягу інвестицій в країні;

- сума коштів, які виділяються з державного бюджету для фінансування кожної сфери чи галузі (фундаментальна наука, освіта, культура, охорона здоров'я, культура, оборона, охорона природи й ін.), і частка цих витрат у витратах державного бюджету;

- сума соціальних трансфертів і їхня частка в доходах населення.

Для оцінки ролі і місця державного сектора крім зазначених використовуються показники, що характеризують абсолютні витрати і їхню частку у ВВП.

Зазначені показники необхідно доповнити оцінкою якісних кінцевих результатів функціонування державного сектора. Для цього треба використовувати загальноприйняту систему показників, що відбивають якість і ефективність підприємницької діяльності.

Основними формами державного сектора є:

- державні унітарні підприємства (з правом здійснення господарської діяльності та оперативного управління);

- акціонерні товариства, 100% акцій яких належать державі;

- акціонерні товариства з контрольним пакетом акцій;

- бюджетні установи;

- автономні установи.

Основною функцією державного сектора є створення соціального господарства, спрямованого на задоволення потреб не окремих громадян, а суспільства в цілому. Ця функція визначає мінімальні розміри державного сектора в реальній економіці і якісну визначеність у вигляді підприємств, що виробляють матеріальні блага і послуги особливого соціального призначення.

Отже, державний сектор економіки є сферою діяльності, що зорієнтована на ліквідацію «неспроможностей ринку» та створення соціально значущих благ.

Розміри державного сектора залежать від багатьох факторів. Насамперед вони визначаються рівнем розвитку економічної системи і тими завданнями, які ставить перед собою держава при виконанні економічних функцій.

Разом з тим динаміка розвитку державного сектора в різних країнах свідчить про те, що існують межі в його розвитку, але ці межі не є постійними для національних економічних систем. Більш того, вони не можуть бути задані як зразок, оскільки для кожної країни необхідний свій рівень масштабів державного сектора.