Список рекомендованої літератури

1. Бєляєв О.О., Бебело А.С. Політична економія: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001.- [Тема 13. Форми суспільного продукту в процесі відтворення. Розподіл національного доходу].

2. Гальчинський А. С., Єщенко П. С. Економічна теорія: Підручник. – К. : Вища шк., 2007. – [Тема 24. Національний продукт та його обчислення].

3. Зазимко А.З. Політична економія: Структурно-логічний навчальний посіб. - К.: КНЕУ, 2005.– [Тема 19. Відтворення суспільного виробництва і форми суспільного продукту; Тема 20. Розподіл національного доходу. Споживання і нагромадження].

4. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В. Д. Базилевича. - К.: Знання-Прес, 2001. – [Глава 15. Суспільне відтворення і циклічні коливання в економіці].

5. Мочерний С.В. Політична економія: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2002. – [Тема 17. Форми суспільного продукту в процесі відтворення; Тема 18. Розподіл національного доходу. Споживання і заощадження].

6. Політична економія: Навч. посібник / К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. К.Т.Кривенка. - К.: КНЕУ, 2001.- [Тема 16. Форми суспільного продукту в процесі відтворення; Тема 17. Розподіл національного доходу. Споживання і заощадження].

7. Політична економія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова. – К.: Академвидав, 2004. – [4.1. Суспільне відтворення і категорії національної економіки].

8. Політична економія: Підручник / За ред. Ю. В. Ніколенка – К.: Центр навчальної літератури, 2009. – [Глава 17. Сукупний продукт та економічне зростання].

9. Солтис В.В., Лелюк Ю. М., Іванюта В.Ф. Політична економія (модульний варіант: Навчальний посібник / За ред. проф. І. В. Аранчій. – К.: Зовнішня торгівля, 2007.- [Тема 16. Форми суспільного продукту в процесі відтворення; Тема 17. Розподіл національного доходу. Споживання і заощадження].

10. Федоренко В. Г., Діденко О. М., Руженський М. М., Іткін О. Ф. Політична економія: Підручник / За заг. ред. доктора економ. наук, проф. В. Г. Федоренка. – К. : Алерта, 2008. – [Глава 15. Форми суспільного прибутку в процесі відтворення].

Тема 13. Економічний розвиток. Зайнятість, відтворення робочої сили та їх регулювання державою

1. Механізм трансформації заощаджень в інвестиції

Економічна теорія приділяє значну увагу макроекономічній проблемі трансформації заощаджень в інвестиції. Заощадження є найважливішим джерелом інвестицій.

Проблема заощадження була докладно проаналізована Дж. М. Кейнсом.

Заощадження - це тимчасово вільні кошти, які не призначені для безпосереднього використання на споживчі цілі. Вони виникають у результаті збереження економічними суб'єктами частини отриманих доходів від витрат на цілі споживання. Такі заощадження виникають як у домашніх господарствах, так і на підприємствах (фірмах). Заощадження можна розглядати як вільні грошові кошти трьох секторів економіки - держави, підприємств і населення.

Заощадження - це перевищення доходів над витратами, або частина використовуваного доходу, що залишається після формування фонду споживання. При цьому частина заощаджень може нагромаджуватися за допомогою тієї чи іншої фінансової форми. Нагромадження - це продуктивне використання заощаджень, що має на меті створення, розширення або вдосконалення процесу виробництва. У реальній господарській практиці поняття “інвестиції” більш широке, ніж поняття “нагромадження”.

Заощадження й інвестиції - взаємозалежні категорії. Заощадження є потенційними інвестиціями, а інвестиції виступають як реалізовані заощадження. При цьому та їх частина, що спрямовується на розвиток або вдосконалення процесу виробництва, виявляється залученою в процес нагромадження. Традиційний “постачальник” грошових ресурсів на фінансовий ринок - населення, яке акумулює грошові заощадження, а попит на додаткові інвести­ційні ресурси пред'являють підприємці (корпорації) й держава. Підприємницькому сектору інвестиційні кошти необхідні для забезпечення нормального відтворення капіталу, розширення виробничої діяльності, державі ж вони необхідні для фінансування бюджетних інвестиційних програм через бюджет розвитку.

Інвестиції у виробництво зумовлені заощадженнями та неможливі поза ними. Воднораз далеко не всі заощадження стають інвестиціями. Залишаючись у свого власника без руху, грошові кошти не стають інвестиціями. Ними стають заощадження, які прямо або побічно використовуються для отримання позитивного ефекту в майбутньому.

Заощадження - необхідна ланка й основа взаємозв'язку фінансового ринку й національного виробництва.

М еханізм трансформації заощаджень в інвестиції передбачає наявність каналів, за якими грошові кошти переміщуються від власників заощаджень до користувачів цих коштів (див. рис.1).

Рис. 1. Механізм трансформації заощаджень в інвестиції [3]

Як видно з рис.1, мобілізація фінансових ресурсів для потреб національної економіки здійснюється на основі різноманітних каналів заощадження коштів, зокрема через бюджет розвитку держави, через банківські установи, вкладення в різні інвестиційні компанії та інвестиційні фонди, придбання цінних паперів, емітованих суб'єктами господарювання та державних облігацій під гарантії уряду країни, участі в пенсійному страхуванні, забезпеченні пенсійних накопичень через систему недержавних пенсійних фондів, через ринок страхових послуг тощо.

В узагальненому вигляді логічну схему трансформації заощаджень в інвестиції представлено на рис.2.

Рис. 2. Логіка трансформації заощаджень в інвестиції [3, c.124]