Список рекомендованої літератури

1. Зазимко А.З. Політична економія: Структурно-логічний навчальний посіб. - К.: КНЕУ, 2005.– [Тема 11. Підприємництво в аграрній сфері. Земельна рента].

2. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В. Д. Базилевича. - К.: Знання-Прес, 2001. – [Глава 12. Ринкові відносини в аграрному секторі економіки].

3. Максименко І. А., Мацелюх Н. П., Бурдейний І. М. та ін. Економічна теорія: політична економія, мікроекономіка, макроекономіка: Навчальний посібник. – Ірпінь: Національний університет ДПС України, Чернівці: „Прут”, 2011. – 404 с. [Розділ 2 – 31, 32, 33, 34, 35].

4. Мельник П. В., Максименко І.А., Мацелюх Н. П. та ін. Економічна теорія: Навчальний посібник. – 2-ге вид. доп і перероб. – Ірпінь: Національний університет ДПС України, Чернівці: „Прут”,2011. – 404 с. [Розділ 2 – 31, 32, 33, 34, 35].

5. Мельник П.В., Максименко І.А., Мацелюх Н.П. та ін. Економічна

6. теорія. Політекономія: Навчальний посібник. – Ірпінь: Національний університет державної податкової служби України, Чернівці: „Прут”, 2010. – 356 с.[Розділ 4 – 4.8, 4.9, 4.10, 4.11, 4.12, 4.13].

7. Мочерний С.В. Політична економія: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2002. – [Тема 13. Капітал сфери обігу; Тема 15. Підприємництво в аграрній сфері].

8. Політична економія: Навч. посібник / К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. К.Т.Кривенка. - К.: КНЕУ, 2001.- [Тема 14. Підприємництво в аграрній сфері].

9. Політична економія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова. – К.: Академвидав, 2004. – [2.9. Торговий капітал і торговий прибуток; 2.10.Позичковий капітал і позичковий відсоток; 2.13. Аграрні відносини і земельна рента].

10. Політична економія: Підручник / За ред. Ю. В. Ніколенка – К.: Центр навчальної літератури, 2009. – [Глава 11. Капітал сфери обігу; Глава 12. Особливості підприємництва в аграрному секторі].

11. Федоренко В. Г., Діденко О. М., Руженський М. М., Іткін О. Ф. Політична економія: Підручник / За заг. ред. доктора економ. наук, проф. В. Г. Федоренка. – К. : Алерта, 2008. – [Глава 12. Особливості підприємництва в аграрній сфері].

Змістовий модуль 3 (Теми з 12 по 17) Розділ 3. Економічний розвиток, сучасні економічні системи, світове господарство

Тема 12. Суспільне відтворення. Суспільний продукт і його основні форми

1.1. Теорія реалізації сукупного суспільного продукту ф. Кене

Першим науковцем, який поставив проблему суспільного відтворення і блискуче її вирішив на рівні своєї теоретичної позиції був видатний представник школи фізіократів Ф. Кене (1694-1774 рр.). При цьому проблему суспільного відтворення він звів до її суті – до реалізації виробленого сукупного суспільного продукту.

Свої теоретичні погляди з приводу проблеми суспільного відтворення Ф. Кене виклав у двох своїх працях: „Мала економічна таблиця” та „Велика економічна таблиця”. Особливо цікавою є саме „Мала економічна таблиця”, яка втілила в собі всі основні положення вчення фізіократів (див.рис.).

Рис. Кругообіг річного продукту і доходів в ”Економічній таблиці” Ф. Кене [1, c.389].

Ф. Кене поділив суспільство на три класи: 1) продуктивний клас (селяни-орендарі); 2) клас земельних власників; 3) „безплідний клас” (клас промисловців)[2].

Увесь суспільний капітал, на його думку, знаходиться у сільському господарстві [3].

При аналізі відтворення Кене виходить з таких передумов: між собою обмінюються еквіваленти (тобто рівні вартості); ціни постійні; не враховується зовнішня торгівля; за вихідний момент обирається кінець сільськогосподарського року, коли збирається урожай.

Автор "Економічної таблиці" виходив з того, що існує велике землеволодіння, де землею володіють власники, які отримують ренту, а господарство ведуть фермери, які орендують землю і володіють капіталом. Капітал фермерів складається із двох частин: 1) первісні аванси (основний капітал) в сумі 10 млрд ліврів, які служать протягом 10 років, щорічно десята частина (1 млрд ліврів) входить до вартості річного продукту; 2) щорічні аванси (оборотний капітал) у сумі 2 млрд ліврів, за рахунок яких покриваються витрати на сировину, заробітну плату всіх робітників сільськогосподарського виробництва; ця частина капіталу служить протягом одного року, а вартість її входить до вартості продукту; вона повністю підлягає відшкодуванню. Вартість річного продукту фермерів, крім перенесеної капітальної вартості (3 млрд ліврів), включає вартість чисто­го продукту у сумі 2 млрд ліврів і становить у цілому 5 млрд ліврів [3].

„Економічна таблиця” Ф. Кене включає, по суті, дві таблиці: велику, яка відбиває рух „чистого продукту”, і малу, що містить відображення всього процесу відтворення і обігу суспільного капіталу. Реалізація суспільного продукту прилучена до завершення збору врожаю.

Весь річний обіг сукупного продукту, за Кене, складається з 5 актів.

1 акт - одержавши ренту в сумі 2 млрд ліврів, земельні власники купують у хліборобів на 1 млрд ліврів сільськогосподарських продуктів для харчування. Таким чином, 1/5 сільськогосподарського продукту вибуває з обігу.

2 акт - другий мільярд ліврів, отриманий у вигляді ренти, земельні власники витрачають на придбання у „некорисного” класу (промисловців) промислової продукції. Отже, 1/2 промислового продукту вибуває з обігу.

3 акт - на одержаний мільярд ліврів промисловці купують у фермерів продукти харчування, внаслідок чого до фермерів повертається другий мільярд ліврів та вибуває з обігу 2/5 сільськогосподарського продукту.

4 акт - фермери купують у промисловців на мільярд ліврів промислові товари на відновлення сільськогосподарського реманенту.

5 акт - одержаний мільярд ліврів від продажу фермерам сільськогосподарського реманенту промисловці витрачають на придбання сировиниу фермерів. Вибуває з обігу 3/5 сільськогосподарського продукту.

З ілюстрації процесу кругообігу Ф. Кене ми бачимо, що у валовому продукті, який вироблений у сільському господарстві на суму 5 млрд ліврів, 3 млрд - припадає на витрати при обробітку землі.

Далі в натуральному вираженні процес відбувається наступним чином: фермери використовують 2/5 виробленої продукції на оборотний капітал, 1/5 - продається „некорисним” ремісникам в обмін на вироби, що необхідні для заміни зношеного основного капіталу, а надлишок іде земле­власникам у вигляді ренти; землероби, в свою чергу, обмінюють 1/2 сво­го двомільярдного прибутку на промислові товари; „некорисні” ремісники (їх прибуток уже подвоюється) купують на 2 млрд ліврів сировини та про­дуктів сільського господарства.

Цей же процес проілюстрований Ф. Кене і в грошовому виразі: фермери, володіючи всією масою грошей (2 млрд ліврів), витрачають їх на продукти харчування та промислові товари; знов отриману суму (1 млрд) вони витрачають на заміну основного капіталу; ремісники свою суму (1 млрд від землевласників + 1 млрд від фермерів) витрачають на продукти сільського господарства. Таким чином, фермери знову будуть мати свою початкову суму, тому що отримавши 3 млрд, вони витратили 1 млрд. А оскільки невиробничий сектор, за Кене, не створює чистого продукту, залишкова грошова сума (2 млрд) до початку нового виробничого циклу знову виплачується землевласникам. Враховуючи ці обставини, Ф. Кене виступив з вимогою, щоб усі податки у державу сплачували отримувачі ренти - земельні власники.

В „Таблиці” Ф. Кене гроші - не більш ніж засіб обігу, торгівля по суті зводиться до бартерного обміну, а виробництво сільськогосподарської про­дукції автоматично генерує прибуток, отримання якого дозволяє перейти до наступного виробничого циклу.

В „Економічній таблиці” розгля­дається лише просте відтворення, відсутня проблема нагромадження [4].